54. Особисті права та обов’язки батьків. Обов’язки дітей щодо батьків.

Взаємні права та обов’язки батьків і дітей ґрунтуються на походженні дітей від них, засвідченому Свідоцтвом про народження.

СК істотно розширив коло прав дитини і, відповідно, коло обов’язків батьків щодо неї.

Хронологічно першим особистим немайновим обов’язком батьків є обов’язок забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я. Закон не допускає можливості письмової відмови від дитини, хоча не може застерегти батьків дитини від фактичної відмови від неї. Відповідно до ч. 3 ст. 143 СК дитина може бути залишена батьками у пологовому будинку або іншому закладі охорони здоров’я, якщо вона має істотні вади фізичного та (або) психічного розвитку, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (такими обставинами можуть бути, наприклад, хвороба матері чи батька, відсутність житла, достатнього доходу чи досвіду для забезпечення особливого піклування, якого потребує дитина з такими вадами).

Батьки зобов’язані зареєструвати народження дитини в державному органі РАЦСу. Реєстрація народження дитини є необхідною для того, щоб, по-перше, підтвердити походження дитини від певних батьків, і, по-друге, визначити ім’я, прізвище та по батькові дитини. Факт державної реєстрації народження дитини засвідчується Свідоцтвом про народження. Конвенція ООН 1989 р. про права дитини, яка ратифікована Україною, і, відповідно, є обов’язковою, передбачає, що дитина має бути зареєстрована одразу ж після народження. Ст. 144 СК зобов’язує батьків зареєструвати народження дитини в державному органі РАЦСу невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня її народження.

Батьки мають права та обов’язки щодо виховання дитини. Зокрема, згідно із ст. 150 СК батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти.

Батьки мають переважне перед іншими особами право на особисте виховання дитини. Водночас, вони можуть залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.

СК містить спеціальні норми, спрямовані на захист права брати участь у вихованні дитини та спілкуватися з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Законодавство дозволяє батькам укласти договір про здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим із них, хто проживає окремо від дитини (ч. 4 ст. 157 СК). Той із батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов’язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому із батьків. Спори щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, можуть вирішуватися в адміністративному порядку (на підставі рішення органу опіки та піклування) та в судовому порядку (якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення перешкод).

Слід також зазначити, що на стадії розлучення, задовольняючи позов про розірвання шлюбу між подружжям, які мають спільних неповнолітніх дітей, суд роз’яснює сторонам, що той із батьків, хто проживатиме окремо, має право і обов’язок брати участь у вихованні дітей, а той із батьків, з ким залишаються діти, не може перешкоджати йому в цьому. Ч. 2 ст. 109 СК надає право такому подружжю подати до суду разом із позовною заявою про розірвання шлюбу письмовий договір про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.

Дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.

Повнолітні дочка, син мають право звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних на те повноважень.

Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов'язаних із наданням такого піклування.