Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Шпоры Гражд право (Особенная ч.).docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
409.88 Кб
Скачать

48. Обов’язки подружжя по взаємному утриманню.

Одним з важливих аспектів сімейного права, які зумовлюють виникнення спірних питань на практиці, є сфера майнових правочинів, що виникають із правовідносин подружжя. Окремо слід розглядати права та обов'язки подружжя з надання утримання, оскільки їх реалізація на практиці є досить складною, і чинне законодавство України виділяє ці відносини в окремий розділ (Глава 9 Сімейного кодексу України [2]).

Обов'язок дружини та чоловіка матеріально підтримувати один одного закріплено в ч. 1 ст. 75 Сімейного кодексу України [2] . Цей обов'язок випливає з природи сім'ї, яка за визначенням складається з близьких осіб, пов'язаних на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом, і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Частина 2 ст. 75 Сімейного кодексу України наголошує, що право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу [2, ч.2 ст.75]. Отже, необхідною конститутивною основою призначення аліментів від одного з подружжя на користь іншого є об'єктивна можливість надавати матеріальну допомогу. Якщо обидва з подружжя мають потребу в отриманні матеріальної допомоги, вони можуть її отримати, виходячи з необхідності соціального захисту (у вигляді соціальної допомоги від держави, аліментів з повнолітніх дітей, шляхом укладення договору довічного утримання тощо).

Важливо, що Сімейний кодекс України визначає аліменти як різновид утримання. Це положення має практичне значення, оскільки дає підставу при неврегульованості відносин спеціальними нормами за аналогією застосовувати загальні цивільно-правові норми про утримання.

Сімейний кодекс України [2] також визначає підстави, які дозволяють вважати одного з подружжя таким, щодо якого може бути передбачено стягнення аліментів з іншого з подружжя. Такими підставами є досягнення встановленого законом пенсійного віку; інвалідність (1, 2 чи 3 групи); отримання заробітної плати, пенсії, інших доходів, які не забезпечують прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Не має права на утримання той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв'язку із вчиненням ним умисного злочину, якщо це встановлено судом. Той із подружжя, хто став непрацездатним у зв'язку з протиправною поведінкою другого з подружжя, має право на утримання незалежно від права на відшкодування шкоди відповідно до Цивільного кодексу України. На думку автора, такі обмеження є справедливими, оскільки вони сприяють додатковому захисту сім'ї. Адже якщо шкода здоров'ю особи спричинена іншим з подружжя, близькою людиною, це руйнує саму природу сім'ї, яка є основним осередком суспільства і знаходиться під особливою охороною держави.

Якщо в одного з подружжя під час шлюбу виникли обов'язки щодо утримання іншого з подружжя, вони не припиняються навіть після розірвання шлюбу, що закріплено в ч. 1 ст. 76 Сімейного кодексу України [2].

Утримання одному з подружжя надається другим із подружжя в натуральній або грошовій формі за їхньою згодою [2, ст.77]. Вважаємо, що встановлення змішаної форми утримання (частково грошима, частково – в натурі) також є можливим, оскільки воно прямо не заборонено в законі й не суперечить правовим принципам.