Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Шпоры Гражд право (Особенная ч.).docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
409.88 Кб
Скачать

20. Поняття забезпечення виконання зобов’язань та його види.

Забезпечення виконання зобов'язання — традиційний інститут цивільного права. Будь-яке зобов'язання само по собі ще не гарантує виконання боржником необхідних дій на користь кредитора. Навіть при використанні кредитором мір відповідальності відносно несправного боржника у останнього може не знайтися необхідного для задоволення вимог майна. Для попереднього забезпечення майнових інтересів кредитора, отримання ним га­рантій належного виконання боржником зобов'язання, а також в цілях запобігання або зменшення розміру негативних наслідків, що можуть наступити у випадку його порушен­ня, використовуються спеціальні міри забезпечувального характеру, передбачені законом або договором. Такі міри називаються видами (способами) забезпечення виконання зо­бов'язання.

Види забезпечення виконання зобов'язань мають характерні ознаки:

мають майновий зміст;

націлені на спонукання боржника до виконання свого боргу (а не тільки на його пока­рання як правопорушника);

носять додатковий (акцесорний) характер (докладніше щодо цієї ознаки див. коментар до ст. 548 ЦК);

можуть забезпечувати лише дійсні зобов'язання (тобто такі, наприклад, що не припи­нились у зв'язку із спливом строку позовної давності).

Враховуючи викладені характерні риси, види (способи) забезпечення виконання зо­бов'язань можна визначити як передбачені законом або договором спеціальні міри майно­вого характеру, що стимулюють належне виконання зобов'язань боржником шляхом вста­новлення додаткових гарантій задоволення вимог (інтересів) кредитора. Поряд із традиційними видами (способами) забезпечення виконання зобов'язань, а саме: неустойка (ст. ст. 549-552 ЦК), порука (ст. ст. 553-559 ЦК), гарантія (ст. ст. 567-569 ЦК), завдаток (ст: ст. 570-571 ЦК), застава (ст. ст. 572-593 ЦК) — ЦК передбачає новий спосіб забезпечення виконання зобов'язання, який раніше не був відомий національному законодавству, — притримання (ст. ст. 594-597 ЦК). Частина способів забезпечення безпо­середньо стосується лише кредитора і боржника, два способи — порука та гарантія — ре­алізуються із залученням третіх осіб, а один зі способів — застава — може застосовувати­ся двояко. Всі способи (види) забезпечення виконання зобов'язань можна впорядкувати в певну систему, поєднавши їх в три групи:

I — встановлюють для боржника невигідні наслідки на випадок невиконання (неустойка, завдаток);

II — супроводжуються виділенням з майна боржника певної його частини, яка повинна служити перш за все задоволенню можливих вимог цього кредитора, з відстороненням від неї інших можливих кредиторів (застава, притримання);

III — мають на меті залучення до зобов'язання інших осіб, майно яких поряд із майном боржника теж могло би служити для задоволення вимог кредитора (порука, гарантія). Забезпечення виконання зобов'язання будь-яким із способів, передбачених ст. 546 ЦК, також створює зобов'язальне правовідношення між кредитором та боржником (або іншою особою, яка забезпечує зобов'язання боржника). Оскільки ЦК не встановлює будь-яких обмежень щодо того, виконання якого зобов'язання може бути забезпеченим, то й додатко­ве забезпечувальне зобов'язання у свою чергу може бути забезпеченим будь-яким з перед­бачених договором чи законом способів.

Принциповою відмінністю положень про забезпечення виконання зобов'язань, що вміщуються в діючий ЦК, від раніше діючого законодавства є те, що як законом, так і до­говором можуть встановлюватися і інші спо­соби забезпечення виконання зобов'язань. Такими способами можуть, зокрема, бути: пра­вила про зустрічне виконання зобов'язань; страхування; положення про субсидіарну відпо­відальність учасників повного товариства, а також повних товаришів у командитному то­варистві за зобов'язаннями товариства при недостатності його майна; обов'язок власника відповідати за зобов'язаннями належного йому підприємства або установи; право кредито­ра, який виконав угоду, в разі ухилення іншої сторони від її нотаріального посвідчення вимагати через суд визнання її дійсною; право кредитора вимагати реєстрації угоди в разі ухилення іншої сторони від її реєстрації; внесення певної грошової суми на депозит тре­тьої особи; покладання ризику випадкової загибелі переданої за договором речі (майна) не на власника, а на його контрагента (при цьому контрагент буде зацікавлений вчасно повер­нути майно його власникові); купівля-продаж цінних паперів або валюти із зобов'язанням зворотного викупу через певний строк та інші. Від видів (способів) забезпечення виконання зобов'язань слід відрізняти так звані «міри оперативного діяння (впливу)». До них, зокрема, відносяться: відмова від сплати недобро­якісного товару, перевід несправного боржника на попередню оплату продукції і т.п. Такі дії в цивільно-правовій доктрині являють собою самостійний вид наслідків невиконання або неналежного виконання зобов'язань, що не мають ніякого відношення до способів за­безпечення зобов'язань. Вони не тягнуть виникнення самостійного зобов'язання і не ста­новлять предмет цього зобов'язання (на відміну від забезпечувальних зобов'язань), оскіль­ки є односторонньою дією кредитора по зміні або припиненню зобов'язання.