
- •1. Яка потреба в інтелектуалізації комп’ютерних технологій?
- •2. Назвіть кілька відомих інтелектуальних задач. Опишіть їхні спільні риси та відмінності.
- •3. У чому полягає основна проблема при автоматизації логічних побудов?
- •8. Сформулюйте визначення кібернетичної системи.
- •9. Сформулюйте визначення підсистеми. Наведіть приклади.
- •10. Наведіть класифікацію кібернетичних систем.
- •11. До якого типу належать:
- •12. Охарактеризуйте задачу керування складними системами. У чому полягає принципова відмінність у керуванні простими, складними та дуже складними системами?
- •13. Опишіть принцип зворотного зв’язку, наведіть приклади позитивного і негативного зворотнього зв’язку.
- •14. Охарактеризуйте алгоритмічний і декларативний способи керування; наведіть їх формалізований опис.
- •15. Що таке первинні інструкції, чому може виникати необхідність їх поповнення? Наведіть приклади.
- •16. У чому полягає принципова відмінність між поповненням первинних інструкцій за алгоритмічного і декларативного підходів?
- •17. Поясніть, чому реалізація декларативного способу керування пов'язана з втратою визначеності результату.
- •18. Що таке квазіалгоритм; у чому полягає відмінність квазіалгоритмічної процедури від алгоритмічної?
- •19. Охарактеризуйте інтелектуальну систему як самокеровану кібернетичну систему. Яким чином пов'язані найважливіші зворотні зв'язки з прагненням досягти певної мети?
- •20. Що виступає метою інтелектуальної системи при чисто зовнішньому керуванні нею?
- •21. Опишіть типову схему функціонування інтелектуальної системи.
- •22. Чому сприйняття зовнішнього світу інтелектуальною системою повинно бути вибірковим?
- •23. Охарактеризуйте основні риси інтелектуальної системи: самокерованість, наявність знань про світ, здатність досягати мети, здатність планувати свої дії, здатність до поповнення знань.
- •24. Охарактеризуйте біологічний і прагматичний напрями досліджень у галузі штучного інтелекту.
- •25. Дайте загальну характеристику символьного і конекціоністського підходів до створення систем штучного інтелекту.
- •26. Охарактеризуйте вербально-дедуктивний підхід до опису поняття "знання". Чи є він єдино можливим?
- •27. Наведіть інтуїтивне визначення поняття "знання".
- •28. Наведіть вербально-дедуктивне визначення знань. Що означають поняття "факти", "правила виведення" та "процедури" в цьому визначенні?
- •29. Що означають екстенсіональна та інтенсіональна частини бази знань?
- •30. Наведіть визначення експертної системи
- •31. Охарактеризуйте поняття "інформаційна одиниця"
- •32. Які існують зв'язки між інформаційними одиницями?
- •33. Що таке псевдофізичні логіки?
- •34. Охарактеризуйте поняття "агрегація".
- •35. Опишіть поняття "узагальнення".
- •36. Опишіть поняття "клас" та "екземпляр класу".
- •37. Охарактеризуйте принцип логічного виведення за успадкуванням.
- •38. Наведіть власні приклади ієрархії класів.
- •39. Чим відрізняється відношення "екземпляр — клас" від відношення "підклас — клас"?
- •40. Охарактеризуйте відношення "підклас — клас" як відношення часткового порядку.
- •41. Чим відрізняється відношення "екземпляр — клас" від відношення "елемент — множина"?
- •42. Охарактеризуйте проблему винятків. Як вона пов'язана з монотонністю логічного виведення?
- •43. Що таке канонічна форма складної системи (за Бучем)?
- •45.Перелічіть моделі задання знань.
- •46.Перелічіть області знань, характерні для діалогових експертних систем.
- •47.У чому полягає необхідність у виокремленні областей і рівнів знань?
- •48.Опишіть поняття “концептуальна одиниця”.
- •49.Яким чином можна розкласти деякий складний предикат на бінарні предикати?
- •50.Яким чином можна перетворити унарний предикат на бінарний? Наведіть приклади.
- •51.Охарактеризуйте поняття “об’єкт-атрибут-значення”.
- •52.Що означає “постулат замкненості світу” ?
13. Опишіть принцип зворотного зв’язку, наведіть приклади позитивного і негативного зворотнього зв’язку.
Полягає у тому, що вихідні сигнали системи знову подаються на вхід, робить можливим адаптивність такої системи в рамках замкнутого контуру. До складу керуючого елемента включено новий компонент, який порівнює еталонне значення у* з біжучим вихідним значенням у. Різниця e=y-y* аналізується керуючим елементом, і на підставі цього аналізу коригується вхідний сигнал х.
Приклад негативного зворотнього зв’язку (закон рівноваги попиту та пропозиції). Нехай під впливом тих чи інших факторів зростає ціна на певний товар. З одного боку зростає вигода виробництва, отже збільшується пропозиція. З іншого боку за рахунок зростання ціни спадає попит, забезпечуваний грошима. В результаті ціна на товар починає падати; відбувається повернення до точки рівноваги.
Приклад позитивного зворотнього зв’язку (модель розвитку інфляції). нехай під впливом тих чи інших факторів знижується курс національної валюти, що призводить до падіння життєвого рівня населення. Якщо з метою компенсації життєвого рівня уряд приймає рішення про грошову емісію, то в результаті відбудеться подальше знецінення національної валюти.
Ключовим поняттям керування є поняття „контур”. Розрізняють два основні типи контурів керування: замкнений і розімкнений.
На рис. 2.1 продемонстровано найпростіший розімкнений контур, який передбачає наявність двох основних елементів: керуючого та керованого. Для простоти викладу припускаємо, що кожний елемент має одну вхідну і одну вихідну величину (один вхід і один вихід). Вихідні сигнали керуючого елемента є вхідними для керованого елемента. Таким чином, для забезпечення потрібної вихідної реакції керованого елемента, потрібно перш за все налаштувати керуючий елемент.
Рис. 2.1. Розімкнений контур
Очевидно, що розімкнений контур є недостатньо гнучким. При будь-якому зовнішньому впливі на керований елемент потрібно пере налаштовувати систему. Виникає питання: як автоматизувати таке переналагодження? Іншими словами: як надати контуру адаптивних властивостей? Один з фундаментальних принципів теорії автоматичного керування і кібернетики – принцип зворотнього зв’язку, який полягає у тому, що вихідні сигнали системи знову подаються на вхід, робить можливим адаптивність такої системи в рамках замкнутого контуру.
До складу керуючого елемента включено новий компонент, який порівнює еталонне значення у* з біжучим вихідним значенням у. Різниця e=y-y* аналізується керуючим елементом, і на підставі цього аналізу коригується вхідний сигнал х.
Взагалі, на вхід системи може подаватись довільна функція F(у) від виходу. В залежності від вигляду цієї функції розрізняють два основні типи зворотнього зв’язку:
негативний, спрямований на ліквідацію відхилення реакції системи від певного режиму;
позитивний, спрямований на збільшення відхилення.
Кібернетична система може мати будь-яку кількість позитивних і негативних зв’язків.
Наведемо приклади зворотних зв’язків у соціально-економічних системах.
Приклад негативного зворотнього зв’язку (закон рівноваги попиту та пропозиції). Нехай під впливом тих чи інших факторів зростає ціна на певний товар. З одного боку зростає вигода виробництва, отже збільшується пропозиція. З іншого боку за рахунок зростання ціни спадає попит, забезпечуваний грошима. В результаті ціна на товар починає падати; відбувається повернення до точки рівноваги.
Приклад позитивного зворотнього зв’язку (модель розвитку інфляції). нехай під впливом тих чи інших факторів знижується курс національної валюти, що призводить до падіння життєвого рівня населення. Якщо з метою компенсації життєвого рівня уряд приймає рішення про грошову емісію, то в результаті відбудеться подальше знецінення національної валюти.
З наведених прикладів видно, що негативні зворотні зв’язки потрібні для підтримки деякого стану системи, а позитивні для переведення системи з одного стану в інший. тут важливим є поняття „гомеостаз”.
Гомеостазом називається підтримка умов нормального функціонування системи, тобто підтримка найважливіших змінних, від яких залежить стан і поведінка системи, в діапазоні, що забезпечує її нормальне функціонування.