48. Напрямки державної політики у сфері захисту прав споживачів

Сфера захисту прав споживачів є невід’ємною і вагомою складовою загальних прав людини. Споживач єдиний з усіх суб’єктів ринку, який не є професійним учасником і без державної підтримки не в змозі ефективно відстоювати свої законні права.

Україна, першою з країн СНД, у 1991 прийняла Закон «Про захист прав споживачів», чим засвідчила повагу до міжнародних засад цивілізованого захисту громадян як споживачів. При прийнятті Конституції України (стаття 42) держава підтвердила незмінний курс на всебічне забезпечення захисту прав споживачів, здійснення контролю за якістю і безпечністю товарів, сприяння діяльності громадських організацій споживачів.

Незадовільний стан споживчого ринку, відсутність належного забезпечення гарантій безпечності та якості товарів і послуг сприяють зростанню соціального напруження в суспільстві та стримують економічне зростання України в цілому.

В умовах зростання обсягів споживання та насичення ринку продукцією, проблемою для населення залишається надходження в торговельну мережу значної кількості неякісних, фальсифікованих та небезпечних для життя і здоров’я людей товарів.

Метою Державної політики захисту прав споживачів в Україні є підвищення якості життя кожного громадянина України.

Основні завдання Державної політики захисту прав споживачів:

- побудова ефективної системи захисту прав споживачів на основі визначення стратегічних напрямів і пріоритетів її розвитку на перспективу;

- забезпечення дієвого захисту законних прав споживачів, у тому числі у судовому порядку;

- забезпечення ефективної взаємодії і координації діяльності усіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування і громадських об’єднань споживачів у сфері захисту прав споживачів;

- стимулювання підвищення якості товарів, робіт, послуг, що реалізуються на споживчому ринку;

- підвищення рівня інформованості та правової обізнаності споживачів щодо їхніх законних прав і механізмів реалізації, а також правової грамотності суб'єктів господарювання, що функціонують на споживчому ринку;

- впровадження кращих світових і вітчизняних практик захисту прав споживачів і боротьба з недобросовісними діловими практиками взаємовідношень із споживачами;

- забезпечення справедливого, доступного, оперативного досудового и судового порядків врегулювання споживчих спорів;

- забезпечення балансу між самозахистом споживачів та ефективним державним захистом його порушених прав;

- формування прогресивного іміджу держави в міжнародному середовищі через підвищення авторитету споживача, поваги до його законних прав.

Захист конституційних прав споживачів може бути забезпечено тільки єдиним шляхом затвердження Державної політики захисту прав споживачів.

Для цього конче важливо дотримуватися системного підходу до вирішення існуючих проблем, публічного обговорення та визначення пріоритетних цілей із забезпеченням чіткої координації дій міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, міських державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, наукових установ, громадських організацій, підприємств, установ.

Основними напрямами реалізації Державної політики захисту прав споживачів є розробка та прийняття Державної цільової програми захисту прав споживачів в Україні на 2012-2015 роки. Її реалізація відповідатиме підходам Європейської Комісії, яка прийняла та успішно здійснює «Стратегію споживчої політики ЄС на 2007-2013 роки».

В Програму має бути закладено :

- розроблення нових та гармонізація чинних законодавчих та нормативно-правових актів із документами ЄС у сфері захисту прав споживачів;

- розбудова системи та забезпечення ефективної роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо захисту прав споживачів;

- забезпечення представництва та збільшення впливу споживачів на формування політики у сфері захисту прав споживачів та технічного регулювання;

- створення системи «єдиного вікна» щодо розгляду звернень споживачів у разі порушення їх прав - національного інтерактивного комунікаційного порталу для споживачів;

- захист внутрішнього ринку від небезпечних та неналежної якості товарів (робіт, послуг), створення гарантій їх безпечності та якості;

- розвиток системи порівняльних досліджень товарів і послуг та незалежних споживчих експертиз;

- забезпечення розвитку наукових досліджень у сфері захисту прав споживачів і т.д.