43. Трансформація законодавства щодо захисту прав споживачів в Україні

Законодавство з питань захисту прав споживачів в Україні почало розроблятись наприкінці 80-х, початку 90-х років. Україна, першою з усіх країн СНД прийняла Закон «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991р. Законом було вперше чітко регламентовано порядок реалізації споживачем прав у разі придбання товару, отримання послуг неналежної та належної якості. Закон передбачав право покупця вибирати дії у випадку купівлі товару чи надання послуги неналежної якості: чи розірвання договору і повернення коштів, чи усунення, виправлення недоліків речі продавцем або самим покупцем, але за рахунок підприємця.

Вже у середині 1992 р. стало зрозуміло, що Закон України «Про захист прав споживачів» 1991 р. не відповідає вимогам часу і його було суттєво доопрацьовано. Закон України «Про внесення змін та доповнень до Закону Української РСР “Про захист прав споживачів”», який було прийнято 15 грудня 1993 р., віддзеркалював ті кардинальні зміни, що відбулися в Україні за період з дня ухвалення першої редакції закону щодо захисту прав споживачів. Закон 1993 р. вже містив в собі систему контролю за якістю товарів народного споживання, додержання правил торгівлі та надання послуг, а також норми адміністративної відповідальності, що настає при порушенні прав споживачів. Зазначений закон розроблено і прийнято у контексті з принципами розбудови незалежної правової держави, а також з Керівними принципами для захисту інтересів споживачів.

Сьогодні нормативно-правова база консюмеризму в Україні нараховує більше 100 законів та підзаконних нормативних актів, ухвалених для захисту прав громадян як споживачів.

Насамперед, права споживачів захищає Конституція України, прийнята 28 червня 1996 р., ст. 42 якої проголошує: «Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів». А в частині 1 статті 50 Конституції закріплено право громадян на вільний доступ до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів та предметів побуту.

Особливого значення в системі законодавства України про захист прав споживачів набувають норми Цивільного, Цивільно-процесуального, Кримінального, Кримінально-процесуального, Арбітражно-процесуального кодексів, Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших нормативних актів.

Прийняття в 2003 році нового Цивільного кодексу України було значним поступом у правовому регулюванні захисту прав споживачів. В ньому окремо врегульовані відносини, що виникають у зв’язку з укладенням договору роздрібної купівлі-продажу між споживачами та підприємцями. Відповідно до статті 700 ЦК, на продавця покладено обов’язок надати покупцеві необхідну й достовірну інформацію про товар, що пропонується до продажу. Однак слід зазначити, що багато норм, включених в ЦК, повторюють положення Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до змін від 10 січня 2002 року, зокрема, щодо відшкодування збитків за продаж неякісної продукції. Важливо відзначити, що в новому ЦК України було визначено особливості договорів купівлі-продажу з умовою про прийняття покупцем товару у встановлений строк (ст. 703), за зразками (ст. 704), з використанням автоматів (ст. 705), з умовою про доставку товару покупцеві (ст. 706) і відповідно встановлено порядок їх укладення та використання.

Питанням захисту прав споживачів приділено значну увагу в Основних напрямах соціальної політики на 1997 – 2000 роки та на період до 2004 року, схвалених указами Президента Укр, у Програмі діяльності Кабінету Міністрів України та заходах правового та організаційного забезпечення реалізації Програми діяльності Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 грудня 1998 року № 1931.

1 грудня 2005 року Верховна Рада України прийняла ЗУ «Про внесення змін до Закону України “Про захист прав споживачів”» (в новій редакції). Метою Закону є приведення законодавства України у відповідність до вимог європейського законодавства щодо захисту прав споживачів, забезпечення безпечності продукції в процесі її розповсюдження та розміщення на ринку.

Закон встановлює:

• вимоги щодо порядку інформування споживачів про ціни;

• правовідносини, пов’язані з укладенням договорів із споживачами на відстані та договорів, укладених поза торговельними та офісними приміщеннями;

• правовідносини у сфері споживчого кредитування.

Крім того:

• приводиться у відповідність до норм права ЄС термінологія;

• конкретизовано положення щодо недійсності умов договорів, які обмежують права споживачів;

• встановлено положення щодо заборони нечесної підприємницької практики.

Закон складається з преамбули і п’яти розділів і містить 32 статті.

Законодавство щодо захисту прав споживачів складається також з низки нормативно-правових актів різних рівнів. Це – закони України «Про рекламу», «Про метрологію та метрологічну діяльність», «Про стандартизацію», «Про підтвердження відповідності», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», декрети Кабінету Міністрів України «Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил і відповідальність за їх порушення».

Захист прав споживачів у сфері торгівлі забезпечуються відповідними положеннями законів України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», «Про пестициди і агрохімікати», «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про лікарські засоби», «Про безпечність та якість харчових продуктів», «Про вилучення з обігу, перероблення, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції», «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм».

Принцип захисту прав споживачів від проявів несумлінної конкуренції та монополізму у будь-яких сферах підприємництва реалізовується у Господарському кодексі України, відповідних положеннях законів України, «Про захист від недобросовісної конкуренції» та «Про природні монополії», а також «Про захист економічної конкуренції».

Особливу категорію складають закони, що забезпечують право споживача на отримання якісної інформації (в тому числі, про товари (роботи, послуги). До них, зокрема, належать закони України: «Про інформацію», «Про друковані засоби інформації (пресу) в Україні», «Про науково-технічну інформацію», «Про телебачення і радіомовлення», «Про рекламу» та «Про видавничу справу».