
- •1.Складові забезпечення права споживачів на державний захист їх прав.
- •2.Характеристика підходів до зпс в Україні.
- •3. Основні положення Керівних принципів оон на захист інтересів споживачів.
- •4.Характеристика прав споживача, які визначені Хартією споживачів.
- •5. Характеристика прав споживачів, визнані сі.
- •6. Права споживачів, в зу «Про зпс»
- •7. Законодавча база регулювання зпс.
- •8. Диференціація орг. Та установ, які приймають участь у зпс.
- •9. Характеристика державних організацій щодо зпс.
- •10. Повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері зпс.
- •11. Міжнародні організації та угоди із захисту прав споживачів.
- •12. Характеристика діяльності міжнародної орг-ї споживачів.
- •13. Основні напрями державної політики щодо забезпечення якості та безпечності харчових продуктів.
- •14. Суч. Концепції забезпечення якості та безпечності харч. Прод.
- •15. Принципи та організація проведення пт
- •16. Гарантійні зобов'язання виробників та продавців як складова захисту прав споживачів
- •17. Права споживачів в разі придбання товарів неналежної якості.
- •18. Права споживачів на належну якість.
- •19. Права споживачів в разі придбання товарів належної якості.
- •20. Права споживача у разі порушення виконавцем умов договору про виконання робіт і надання послуг згідно Закону «Про захист прав споживачів».
- •22. Права споживача у разі придбання ним продукції в кредит. (ст.. 11 зу про зпс)
- •25. Проблеми обмеження прав споживачів при укладанні договору на відстані. (ст.. 13)
- •26. Складові забезпечення права споживача на інформацію.
- •27. Засоби реклами та принципи рекламної діяльності.
- •28. Консюмерські аспекти рекламування товарів, послуг.
- •29. Недобросовісна реклама.
- •30. Роль соціальної реклами в консюмерському процесі.
- •31. Відповідальність за порушення законодавства про рекламу.
- •33. Складові забезпечення ефективності механізмів «Public relation»
- •34. Джерела надходження інформації до споживача
- •Маркування як засіб інформування споживачів
- •Складові захисту права споживачів бути почутим
- •38.Види звернень громадян-споживачів.
- •39.Особливості судового та несудового розгляду претензій споживачів.
- •40. Відповідальність за порушення прав споживачів.
- •41. Права громадських організацій споживачів.
- •42. Повноваження органів місцевого самоврядування щодо зпс
- •Трансформація законодавства щодо захисту прав споживачів в Україні
- •Глобальні проблеми консумерського руху
- •Сучасні проблеми та перспективи системи зпс
- •Зпс фінансових послуг
- •Зпс страхових послуг
- •48. Напрямки державної політики у сфері захисту прав споживачів
- •49. Складові формування споживчого кошику
- •50. Захист прав споживачів послуг торгівлі
- •51. Захист прав споживачів послуг електронної торгівлі
- •54. Характеристика системи ринкового нагляду в Україні
- •55. Проблеми захисту прав споживачів на безпечність та якість товарів
- •56. Методика «Таємний покупець »
2.Характеристика підходів до зпс в Україні.
Існує 2 підходи до зпс. І-превентивний (запобігаючий)-дії щодо забезпечення прав споживачів. ІІ-констатуючий (інспекційно-експертний)- дії щодо припинення фактів недодержання прав споживачів.
Складові превентивного підходу: правова - формування ефективної законодавчо-нормативної бази створення тов, надання послуг, виконання робіт тощо; освітянська -просвіта та освіта споживачі;. інформаційна - надання споживачам інформації; наукова - використання НТП задля макс. ступеня задоволення інтересів і прав споживачів; виробничо-торговельна.- в-во товарів, виконання робіт, надання послуг відповідно до НТД; стимулююча - створення умов здорової конкуренції, сертифікація, конкурси та премії якості, вивчення споживчого рейтингу тощо.
Складові констатуючого підходу: контрольна - здійснення контролю, проведення інспекційної та експертної д-сті; наукова - проведення досліджень щодо встановлення споживчих переваг товару, виявлення фактів фальсифікації товарів, робіт, послуг; інформаційна - доведення до споживача про недоліки, небезпеку, недодержання вимог до якості товарів, робіт, послуг.
3. Основні положення Керівних принципів оон на захист інтересів споживачів.
Керівні принципи ООН на захист інтересів споживачів (Резолюція 39/248 Генеральної Ассамблеї ООН 1985 р.), направлені на задоволення таких потреб споживачів, як безпека споживачів та захист від завдання шкоди їх здоров’ю, сприяння економічним інтересам споживачів і захист цих інтересів, доступ до інформації, необхідної для компетентного вибору, наяність ефективних процедур розгляду скарг споживачів, просвіта споживачів та свобода створення споживчі групи або організації тощо.
Керівні принципи ООН мають таку мету:
a) сприяти країнам у встановленні або подальшому забезпеченні належного захисту свого населення як споживачів;
b) сприяти створенню структур виробництва і розподілу, здатних задовольняти потреби і запити споживачів;
c) заохочувати високий рівень етичних норм поведінки тих, хто пов`язаний з виробництвом і розподілом товарів та послуг для споживачів;
d) сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою всіх підприємств на національному і міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах;
e) сприяти створенню незалежних груп споживачів;
f) розширювати міжнародну співпрацю в галузі захисту інтересів споживачів;
g) заохочувати створення ринкових умов, що надають споживачам більший вибір при нижчих цінах.
До керівних принципів належать: А-Фізична безпека (уряди повинні забезпечувати належну політику безпечності товарів); Б-Сприяння економічним інтересам споживачів та захист цих інтересів (політика урядів повинна бути направлена на надання споживачам можливості максимально вигідно використовувати свої економічні можливості); В-норми безпечності та якості споживчих товарів та послуг (розробляти або сприяти розробці й використанню на нац. і міжнарод. рівні добровільних та інших норм безпечності та якості товарів та послуг);.Г-система розділення основних споживчих товарів та послуг (урядам належить розглянути прийняття або продовження політики, направленої на ефективне розподілення товарів та послуг для споживачів); Д-заходи, що дозволяють споживачам отримати компенсацію (споживачам належить надавати інформацію про наявні процедури отримання компенсації та вирішення інших конфліктів); Е- програми просвіти та інформування (урядам належить розробляти і заохочувати розробку загальних програм просвіти та інформування споживачів з урахуванням культурних традицій відповідного населення); Ж-заходи, що стосуються конкретних галузей (продовольства, водопостачання, лікарські препарати).