33. Складові забезпечення ефективності механізмів «Public relation»

Механізм паблік рилєйшн створений для інформування споживачів, збору інформації нещодавної, обговорення її, висвітлення існуючих проблем , прогнозування перспектив та пропозиції для подальшого розвитку або вирішення проблем.

Найбільш розповсюдженими в сучасних умовах є:

Прес-лист- повний, точний і постійно оновлюваний перелік представників преси для розробки ефективної програми із ЗМІ.

Прес-реліз-це заява для преси, яка резюмує події і представляє напрями подальшого пошуку і-ї, або просто «це розповідь про новини».

Прес-конференція-безпосереднє спілкування з представниками ЗМІ по певному питанню.

Круг.столи – форма публічного обговорення чи висвітлення якихось питань, коли учасники висловлюються у визначеному порядку; нарада, обговорення проблем з рівними правами учасників.

Семінар – форма групових занять із якого-небудь предмета, що відбувається під керівн. голови.

Нарис – оповідний художньо-публіцист. твір, у якому зображено дійсні факти, конкретні події і особи. Інтерв’ю – б.-яка з форм прямого або непрямого контакту з респондентами.

Стаття – науковий або публіцист.твір невеликого розміру у збірник у, журнал і, газеті.

34. Джерела надходження інформації до споживача

Право споживача на інформацію визначається законами У: «Про інформацію», «Про рекламу», «Про освіту», «Про зпс» , «Про мову» тощо. Основними вимогами до інформації є: повнота, достовірність, доступність, своєчасність.

Джерелами надходження інформації: ЗМІ(ТВ, радіо, друк, виставки, ярмарки), Маркування, супровідна інформація, реклама, Освіта, консультування, результати сертифікації, митного оформлення, експертизи, основи споживчих знань, що нещодавно почали викладатися в школах, а також інформація щодо ЗПС у ВНЗ, інше.

Забороняється надавати на етикетці інформацію про дієтичні та функціональні властивості харчового продукту, без дозволу ЦОВВ у сфері охорони здоровя. Опис специфічних символів, їх використання та маркування харчових продуктів штриховими кодами здійснюється впорядку встановленому КМУ. Маркування-це основне джерело інформації про товар. Усі харч продукти, що знаходяться в обігу в У етикетуються державною мовою У та містять доступну інформацію для сприймання споживачем.

35. Маркування як засіб інформування споживачів

Маркування - текст, умовні позначення або малюнок, нанесені на упаковування і (або) товар, а також інші допоміжні засоби, призначені для ідентифікації товару або окремих його властивостей.

Основними функціями маркування є: - інформаційна; - мотиваційна; - ідентифікаційна; - емоційна. // Загальні вимоги до маркування регламентує ЗУ "Про безпечність та якість ХП" (ст. 38), "Про ЗПС" (ст.15), ДСТУ 4518:2008. Продукти харчові. Маркування для споживачів, ДСТУ 4519:2006. Непродовольчі товари. Споживче марковання товарів легкої промисловості. Загальні правила. Специфічні вимоги для маркування: чіткість тексту та ілюстрацій; наочність; однозначність тексту; незмивні, стійкі до впливу зовнішнього середовища фарби. Забороняється реалізація й використання вітчизняних та ввезення з Україну імпортних харчових продуктів без маркування державною мовою України. Згідно ЗУ «Про ЗПС» пов. містити у доступній для сприймання споживачем формі інформацію про: 1) назву товару, найм-ня або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; 2) найменування НД, вимогам яких пов. відповідати вітчизняна продукція; 3) дані про основні в-сті продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх вигот-ня сировини, в т.ч. харчових добавок), номінальну к-сть (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови викор-ня та застереження щодо вживання їх окремими категоріями спож-чів, а також іншу інф., що поширюється на конкретний продукт; 4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я реч., які встановлені НПА, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені НПА; 5) позначку про наявність у її складі ГМО; 6) дані про ціну, умови та правила придбання продукції; 7) дату виготов.; 8) відомості про умови зберігання; 9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); 10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; 11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; 12) найменув. та місцезнаходж. виробника (виконавця, продавця) і підпр., яке здійснює його ф-ії щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.