
- •1.Складові забезпечення права споживачів на державний захист їх прав.
- •2.Характеристика підходів до зпс в Україні.
- •3. Основні положення Керівних принципів оон на захист інтересів споживачів.
- •4.Характеристика прав споживача, які визначені Хартією споживачів.
- •5. Характеристика прав споживачів, визнані сі.
- •6. Права споживачів, в зу «Про зпс»
- •7. Законодавча база регулювання зпс.
- •8. Диференціація орг. Та установ, які приймають участь у зпс.
- •9. Характеристика державних організацій щодо зпс.
- •10. Повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері зпс.
- •11. Міжнародні організації та угоди із захисту прав споживачів.
- •12. Характеристика діяльності міжнародної орг-ї споживачів.
- •13. Основні напрями державної політики щодо забезпечення якості та безпечності харчових продуктів.
- •14. Суч. Концепції забезпечення якості та безпечності харч. Прод.
- •15. Принципи та організація проведення пт
- •16. Гарантійні зобов'язання виробників та продавців як складова захисту прав споживачів
- •17. Права споживачів в разі придбання товарів неналежної якості.
- •18. Права споживачів на належну якість.
- •19. Права споживачів в разі придбання товарів належної якості.
- •20. Права споживача у разі порушення виконавцем умов договору про виконання робіт і надання послуг згідно Закону «Про захист прав споживачів».
- •22. Права споживача у разі придбання ним продукції в кредит. (ст.. 11 зу про зпс)
- •25. Проблеми обмеження прав споживачів при укладанні договору на відстані. (ст.. 13)
- •26. Складові забезпечення права споживача на інформацію.
- •27. Засоби реклами та принципи рекламної діяльності.
- •28. Консюмерські аспекти рекламування товарів, послуг.
- •29. Недобросовісна реклама.
- •30. Роль соціальної реклами в консюмерському процесі.
- •31. Відповідальність за порушення законодавства про рекламу.
- •33. Складові забезпечення ефективності механізмів «Public relation»
- •34. Джерела надходження інформації до споживача
- •Маркування як засіб інформування споживачів
- •Складові захисту права споживачів бути почутим
- •38.Види звернень громадян-споживачів.
- •39.Особливості судового та несудового розгляду претензій споживачів.
- •40. Відповідальність за порушення прав споживачів.
- •41. Права громадських організацій споживачів.
- •42. Повноваження органів місцевого самоврядування щодо зпс
- •Трансформація законодавства щодо захисту прав споживачів в Україні
- •Глобальні проблеми консумерського руху
- •Сучасні проблеми та перспективи системи зпс
- •Зпс фінансових послуг
- •Зпс страхових послуг
- •48. Напрямки державної політики у сфері захисту прав споживачів
- •49. Складові формування споживчого кошику
- •50. Захист прав споживачів послуг торгівлі
- •51. Захист прав споживачів послуг електронної торгівлі
- •54. Характеристика системи ринкового нагляду в Україні
- •55. Проблеми захисту прав споживачів на безпечність та якість товарів
- •56. Методика «Таємний покупець »
29. Недобросовісна реклама.
Недобросовісна реклама - реклама, яка вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження.
Відповідно до ст. 10 ЗаконуУ про рекламу:
1 Недобросовісна реклама забороняється.
2. Відповідальність за недобросовісну рекламу несе вина особа.
3. Рішення щодо визнання реклами недобросовісною приймають органи державної влади.
Недобросовісною може бути також визнана реклама, що порушує спеціальні вимоги, що містяться в Законі, наприклад, що стосуються реклами лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації, тютюнових виробів і алкогольних напоїв, зброї, послуг, пов'язаних із залученням коштів населення, цінних паперів (ст.ст.21-25 Закону). Недобросовісною і забороненою слід вважати рекламу, яка у будь-якій формі містить твердження, інформацію або уявлення, які є неправдивими або здатними ввести в оману, якщо вони стосуються: існування, природи, композиції, істотних властивостей, змісту або виду дій; виду, походження, якості, засобу і часу виробництва продукції, переваг, ціни й умов продажу товарів і послуг, на що посилається реклама; умов використання і переваг, що очікуються при використанні; підстав і засобів продажу або послуг; змісту зобов'язань, що приймаються рекламодавцем; ідентичності, характеристик, вмінь виробника, рекламодавця або виконавця послуги.
За Законом недобросовісною вважається не лише реклама, яка дійсно вводить в оману споживачів. Досить того, що вона здатна ввести споживачів реклами в оману. Рекламу слід вважати такою, що вводить в оману, якщо вона викликає у споживачів сподівання, які рекламований товар не здатний задовольнити. У цьому разі рекламодавець повинен надати докази правдивості інформації, а позивач має довести, що його сподівання є марними.
Реклама є такою, що вводить в оману, тільки тоді, коли вона стосується конкретних деталей. Заяви загального характеру, наприклад, про вплив парфумерії на представників протилежної статі, не мають такого спеціального змісту, і тому вони не є забороненими. Можливість введення в оману існує лише в тому разі, якщо споживачі, яким реклама адресована, можуть піддатися на оману. Як правило, слід використовувати абстрактний критерій як вихідну позицію в цих випадках, а саме, критерій середнього споживача та його здатності до прийняття рішення. Цей критерій не повинен застосовуватися, якщо реклама адресована окремій групі осіб, від яких можна чекати іншого рівня прийняття рішень.
30. Роль соціальної реклами в консюмерському процесі.
Соціальна реклама - інформація будь-якого виду, розповсюджена в будь-якій формі, яка спрямована на досягнення суспільно корисних цілей, популяризацію загальнолюдських цінностей і розповсюдження якої не має на меті отримання прибутку;
Рекламодавцем соціальної реклами може бути будь-яка особа. Соц.реклама не повинна містити посилань на конкретний товар та/або його виробника, на рекламодавця, на об'єкти права інтелектуальної власності, що належать виробнику товару або рекламодавцю соц.. реклами.
На осіб, які безоплатно виробляють і розповсюджують соц.. рекламу, та на осіб, які передають свої майно і кошти іншим особам для виробництва і розповсюдження соц. реклами, поширюються пільги, передбачені законодавством України для благодійної діяльності.
ЗМІ – розповсюджувачі реклами, діяльність яких повністю або частково фінансується з державного або місцевих бюджетів, зобов'язані розміщувати соц.. рекламу органів державної влади та органів місцевого самоврядування, громадських організацій безкоштовно в обсязі не менше 5 % ефірного часу, друкованої площі, відведених для реклами. ЗМІ - розповсюджувачі реклами, що повністю або частково фінансуються з державного або місцевих бюджетів, зобов'язані надавати пільги при розміщенні соц.. реклами, замовником якої є заклади освіти, культури, охорони здоров'я, які утримуються за рахунок державного або місцевих бюджетів, а також благодійні організації.