1. . Складові забезпечення права споживачів на державний захист їх прав.

2. Характеристика підходів (превентивний та констатуючий) до захисту прав споживачів в Україні.

3. Основні положення Керівних принципів ООН на захист інтересів споживачів

4. Основні положення Хартії на захист прав споживачів

5. Характеристика прав споживачів, визнані Міжнародною організацією споживачів (СІ)

6. Права споживачів, визначені в Законі України „Про захист прав споживачів".

7. Законодавча база регулювання захисту прав споживачів

8. Диференціація організацій та установ, які приймають участь у захисті прав споживачів.

9. Характеристика державних організацій щодо захисту прав споживачів.

10. Повноваження центрального уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів

11. Міжнародні організації та угоди із захисту прав споживачів

12. Характеристика діяльності Міжнародної організації споживачів

13. Основні напрями державної політики щодо забезпечення якості та безпечності харчових продуктів

14. Сучасні концепції забезпечення якості та безпечності харчових продуктів.

15. Принципи та організація проведення порівняльних тестувань товарів та послуг

16. Гарантійні зобов'язання виробників та продаців як складова захисту прав споживачів

17. Права споживачів в разі придбання товарів неналежної якості.

18. Права споживачів на належну якість.

19. Права споживачів в разі придбання товарів належної якості.

20. Права споживача у разі порушення виконавцем умов договору про виконання робіт і надання послуг

21. Права споживача у сфері торговельного та інших видів обслуговування

22. Права споживача в разі придбання ним продукції у кредит

23. Права споживача в разі укладення договору поза торговельними або офісними

24. Визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача

25. Проблеми обмеження прав споживачів при укладанні договору на відстані

26. Складові забезпечення права споживача на інформацію

27. Засоби реклами та принципи рекламної діяльності

28. Консумерські аспекти рекламування товарів, послуг

29. Недобросовісна реклама.

30. Роль соціальної реклами в консумерському процесі

31. Відповідальність за порушення законодавства про рекламу

32. Організаційні засади формування громадської думки з консумерських питань

33. Складові забезпечення ефективності механізмів public relation

34. Джерела надходження інформації до споживача

35. Маркування як засіб інформування споживачів

36. Складові захисту права споживачів бути почутим

37. Дії споживачів в разі порушень їх прав

38. Види звернень громадян-споживачів

39. Особливості судового та несудового розгляду претензій споживачів.

40. Відповідальність за порушення прав споживачів

41. Права громадських організацій споживачів.

42. Повноваження органів місцевого самоврядування щодо захисту прав споживачів.

43. Трансформація законодавства щодо захисту прав споживачів в Україні

44. Глобальні проблеми консумерського руху

45. Сучасні проблеми та перспективи системи ЗПС.

46. Захист прав споживачів фінансових послуг.

47. Захист прав споживачів страхових послуг.

48. Напрями державної політики у сфері ЗПС.

49. Складові формування споживчого кошику.

50. Захист прав споживачів послуг торгівлі.

51. Захист прав споживачів послуг електронної торгівлі.

52. Захист прав споживачів туристичних послуг.

53. Захист прав споживачів послуг ресторанного господарства.

54. Характеристика системи ринкового нагляду України.

55. Проблеми захисту прав споживачів на безпечність та якість товарів.

56. Методика «таємний покупець».

1.Складові забезпечення права споживачів на державний захист їх прав.

Відповідно до ст. 42 Конституції обов’язок захисту прав споживачів покладений на державу.

Держава забезпечує громадянам, як споживачам:

-захист їх прав; -надає можливість вільного вибору продукції; -здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб; -гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримки здоровя і життєдіяльності.

ЗПС в Україні здійснюється 3 гілками влади – законодавчою, виконавчою, судовою.

Кабінет Міністрів України:

-забезпечує розробку та проведення заходів щодо забезпечення прав і свобод людини у сфері ЗПС, політики у сфері соціального захисту (в т.ч. ЗПС); -розробляє ряд заходів щодо реалізації окремих положень ЗУ «Про ЗПС» (порядок здійснення торговельної, інспекційної діяльності, побутового та ін видів обслуговування населення; програми розвитку окремих сфер діяльності, причетних до задоволення прав споживачів (житлово-комунального гос-ва, внутрішньої торгівлі тощо); забезпечення здорової конкуренції на ринку товарів та послуг (антимонопольне законодавство). Встановлює: порядок відбору зразків товару

- Порядок проведення перевірок правильності розрахунків зі споживачами

• Порядок накладання стягнень за порушення зу про ЗПС

• перелік сезонних товарів

• перелік товарів для обмінного фонду

• - правила торговельного, побутового та ін.. обслуговування населення.

Державний захист прав громадян як споживачів здійснює: спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів – Держспоживінспекція, повноваження якого викладені в 26 ст. ЗУ «Про ЗПС», що має в своєму складі 8 Головних територіальних управлінь та 19 територіальних управлінь, Укр. центр сертифікації та ЗПС, Укр. центр метрології, сертифікації та ЗПС. Також держ. ЗПС здійснюють спец уповноважені органи місцевих адміністрацій, держ сан-епідем нагляду, антимонопольний комітет, міністерство охорони здоровя, міністерство економ. розвитку і торгівлі в укр..

Основні напрями ЗПС: -законотворчий; -судов; -виробничий; -контрольно-експертний; - науково-дослідний; - освітянський; -інф-консультативний.

Держспоживынспекція та її територіальні органи здійснюють державний контроль за дотриманням законодавства України про захист прав споживачів:

- центральними і місцевими органами державної виконавчої влади;

- господарюючими еу6´єктами - підприємцями;

- установами, організаціями незалежно від форм власності;

- громадянами-підприємцями;

- іноземними юридичними особами, що здійснюють підприємницьку діяльність на території України.

Забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право

1. Давати господарюючим суб´єктам обов’язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів.

2. Перевіряти господарюючих суб´єктів сфери торгівлі, якість товарів (робіт, послуг), додержання обов’язкових вимог щодо безпеки товарів та правил торгівлі.

Держспоживзахист також має право проводити контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за надані послуги та реалізовані товари Забороняти господарюючим су6’єктам реалізацію споживачам товарів /виконання робіт, надання послуг/, на

які немає документів, що засвідчують їх відповідність вимогам. нормативних документів; на які в актах законодавства, нормативних документах встановлено обов’язкові вимоги щодо забезпечення безпеки життя, здоров’я, майна споживачів і охорони навколишнього природного середовища, якщо ці товари /роботи, послуги/ не мають сертифікати відповідності та інше.

Крім того, державні органи у справах захисту прав споживачів мають право приймати рішення про припинення продажу та виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг, що не відповідають вимогам нормативних документів, - до усунення виявлених. недоліків; про тимчасове припинення діяльності підприємств торгівлі, складів, що систематично реалізують недоброякісні товари, порушують правила торгівлі та надання послуг, умови зберігання та транспортування товарів

Органи місцевого самоврядування мають структурні підрозділи з питань зпс.

Громадські організації