22Принципи організації управління

Вихідним моментом менеджменту є система принципів управління, інваріантних стосовно об'єктів і суб'єктів управління. У менеджменті під принципом слід розуміти основні керівні ідеї, правила та орієнтири діяльності управлінського персоналу, у рамках яких реалізуються цілі організації. Принципи повинні не тільки відповідати цілям менеджменту, а й враховувати сучасні вимоги до підприємницької діяльності і прогресивні тенденції можливих змін, мати достатню легітимність. Змістові принципи висвітлені в роботах Ф. Тейлора, А. Файоля, М. Вебера та ін.

Розвиток науки і узагальнення практики підприємницької діяльності дали змогу сформулювати сучасні принципи менеджменту. Серед них розрізняють загальні та спеціальні. До загальних відносяться такі принципи: поєднання демократизму і доцільного економічного централізму, досягнення високої економічної ефективності будь-якої діяльності, стимулювання, єдиноначальності в поєднанні з колегіальністю, науковості, правильної підготовки і розстановки кадрів, гуманності менеджменту, поєднання галузевого і територіального управління, комплексності і системності, провідної ланки і зосередження сил, принцип зворотного зв'язку, принцип необхідної різноманітності тощо.

23Взаємозв'язок елементів управління Організаційний механізм охоплює організацію структури управляючої системи (статики) і організацію процесу функціонування системи, якою управляють (динаміки). В економічній літературі сформульовано емпіричні правила організації управління: єдність мети; розумна ієрархія; стійкість; безперервне удосконалення; пряме підпорядкування; обсяг контролю; порівнянність; відповідність даним повноваженням; виключення; пріоритет завдань; комбінування. Центральним елементом організаційного механізму є структура управління, за допомогою якої поєднуються різні боки діяльності підприємства (технічний, економічний, виробничий, соціальний). На підприємствах складається різна комбінація зв'язків між елементами управлінської системи. Зв'язки по вертикалі відображають підпорядкованість ланок і працівників в апараті управління, а по горизонталі – координації, інспекції і контролю, консультаційні і методичні зв'язки тощо. Залежно від поєднання відповідних функцій з елементами субординації на підприємствах формуються лінійна, функціональна та лінійно-штабна системи управлінських відносин.

24Реорганізація представляє собою повну або часткову заміну власників корпоративних прав підприємства, зміну організаційно-правової форми організації бізнесу, ліквідацію окремих структурних підрозділів або створення на базі одного підприємства кількох, наслідком чого є передача або прийняття його майна, коштів, прав та обов’язків правонаступником. Рішення, пов’язані з реорганізацією підприємства відносяться до сфери стратегічного менеджменту. Основними причинами здійснення реорганізації діючого підприємства є:

• суттєве розширення діяльності підприємства та його розмірів;

• згортання діяльності підприємства;

• необхідність проведення фінансової санації;

• необхідність зміни повноти відповідальності власників за зобов’язаннями підприємства;

• диверсифікація напрямків діяльності;

• податкові мотиви;

• необхідність збільшення власного капіталу (покриття потреби в капіталі та підвищення рівня кредитоспроможності підприємства).

Форма майбутньої реорганізації підприємства визначається насамперед причинами та мотивами, що спонукають власників та керівництво підприємства до реорганізації. Розрізняють наступні напрямки реорганізації:

• укрупнення діючого підприємства. Може відбуватись шляхом злиття, приєднання, поглинання.

• подрібнення діючого підприємства. Відбувається шляхом поділу підприємства або виділення окремого підрозділу.

• перетворення підприємства. У цьому разі зміни розмірів підприємства не передбачаються.