4. Методичні матеріали до теми

В цілому по підприємству або його структурним підрозділам чисельність робітників може визначатися через показники обсягу виробництва, продуктивності праці або фонду заробітної плати і середньої заробітної плати на одного робітника. Визначається чисельність як прямим розрахунком, так і індексним:

(1),

(2),

(3),

де Q_в(пл) − виробництва за планом, грн.; Н_вир(пл) − виробіток плановий на одного робітника, грн.; Ч_баз − чисельність базова, чол.; ІQ_в і І_пп − індекси змін обсягу виробництва і продуктивності праці, відповідно; ФЗ_пл − плановий фонд заробітної плати, грн.; СЗ_пл − середньорічна заробітна плата одного робітника, грн.

При більш точних розрахунках чисельності застосовується інші методи. Найбільш поширеним є визначення чисельності виходячи із нормованої трудомісткості ( ) і планового фонду робочого часу на одного робітника за певний період у годинах або днях (Ф_рч) з врахуванням планового виконання норм виробітку (П_вн) або коефіцієнта виконання норм виробітку (К_вн):

(4)

Чисельність робітників може бути визначена виходячи із натурального обсягу робіт (Q_р) і норм виробітку (Н_вир):

(5)

Чисельність працівників за нормами обслуговування та нормами управління можуть розраховуватися за формулами теми 2.

До задач планування чисельності безпосередньо відноситься і розрахунок планового фонду робочого часу на одного робітника у рік:

• номінальний фонд робочого часу у плановому періоді визначається як різниця між календарним фондом робочого часу і кількістю святкових, вихідних і суботніх днів;

• реальний фонд робочого часу у плановому періоді визначається як різниця між номінальним фондом робочого часу і невиходами у плановому періоді (невиходи у днях), пов’язані із черговою відпусткою і додатковою через навчання, виконання державних обов’язків, хворобу, пологи).

Тривалість середньої чергової відпустки (О_с) визначається за формулою:

(6),

де Т_і − тривалість чергової відпустки у робочих днях; d_s − питома вага групи робітників у загальній чисельності робітників.

Номінальна тривалість робочого дня (Т_зм.н) визначається:

(7),

де Т _сі − середня тривалість робочого дня, год.; Ч _рі − кількість робітників із даною тривалістю робочого дня, чол.; SЧ _рі − загальна чисельність працюючих, чол.

Середня тривалість робочого дня номінальна (Т_зм.с):

(8),

де Ч_г і Ч_п − відповідно чисельність матерів, що годують немовлят і підлітків, чол.; Т _чс − загальна чисельність робочих годин за рік у розрахунку на одного робітника, для яких скорчена тривалість робочого дня, год.; Ф_е − ефективний фонд робочого часу.

Корисний (реальний) фонд робочого часу (Ф_р) визначається:

Фр = Фе · Тзм.с

(9)

Середньоспискова чисельність робітників визначається діленням суми спискової чисельності за всіма календарними днями місяця на число календарних днів. Спискове число робітників у вихідні дні дорівнює списковому числу попереднього робочого дня.

Додаткова потреба робітників (Ч_дод1) визначається:

Ч дод1 = Чрк − Чрп

(10)

де Ч_рк і Ч_рп − чисельність робітників на кінець і початок року, відповідно, чол.;

Додаткова потреба робітників на покриття вибуття (Ч_дод2):

(11),

де Ч_ск − середньоквартальна чисельність робітників, чол.; К_ві − коефіцієнт, який характеризує чисельність вибулих з поважних причин у і-тому кварталі.

Загальна потреба робітників визначається як сума додаткової потреби і додаткової потреби на покриття вибуття.

32