Лекція 6. Очищення виробничих стічних вод.

Методи очищення стічних вод. Всі методи очищення поділяють на такі основні групи: механічні (проціджування, відстоювання, фільтрування); фізико-хімічні (флотація, електрохімічні методи, аерація); хімічні (нейтралізація, коагуляція, флокуляція, іонообмінні методи) та біохімічні. Механічне очищення – це видалені з стічних вод нерозчинних грубо дисперсних домішок мінерального та органічного походження. Проціджування – затримання забруднювальних частинок найбільшого розміру і частково зважених частинах на решітках і ситках. Відстоювання – видалення з стічних вод зважених частинок під впливом сили тяжіння у піскопастках (для видалення мінеральних домішок), відстійниках (для затримання малих домішок, що осідають або спливають, а також нафто-, жиро- і смоло вловлювачах. Фільтрування – розділення суспензії з дуже дрібними частинками забруднювальної речовини у зваженому стані за допомогою сітчастих і зернистих фільтрів. Суть процесу флотації полягає у злипанні частинок домішок з бульбашками тонкодиспергованого у воді повітря за рахунок міжмолекулярної взаємодії з наступним утворенням на поверхні води шару піни. Коагуляцію застосовують для видалення з стічних вод найдрібніших колоїднодисперсних глинистих часточок, білкових речовин та інших високомолекулярних сполук. Адсорбцію застосовують переважно для видалення з води органічних сполук, як правило у комбінації з іншими, зокрема для початкового виділення грубо дисперсних домішок механічними методами і коагуляцією. Норми якості води в поверхневих та морських водних об’єктах встановлюються для 1) господарсько-питного водокористування (ділянки водойм які використовуються в якості джерел для централізованого водопостачання, а також підприємств харчової галузі. 2) для комунально- побутового водокористування ( це ділянки водойм призначені для відпочинку, спорту), а також водойми які знаходяться в межах населених пунктів. 3) для рибогосподарського водокористування.

Лекція 7. Утилізація твердих відходів виробництва і споживання.

Урбанізація та її негативні наслідки. Серед основних причин збільшення відходів є зростання кількості населення. Забруднення навколишнього середовища у наш час особливо зросло у великих містах, зокрема у великих індустріальних центрах. Урбанізовані території займають 1% площі земної кулі, але зосереджують понад 50% населення Землі. При цьому їхня частка у загальному обсязі продукування відходів становить понад 80%. Сьогодні на кожного жителя планети припадає 1 т. сміття/рік. Важливим є той факт, що, за дослідженнями вчених, кількість відходів зростає набагато швидше, ніж кількість населення. Отже, причиною утворення численних відходів є й спосіб життя людей, які використовують все більше пакувальних матеріалів, виготовляють і купують неякісні товари, що швидко виходять з ладу, викидають речі замість того, аби знайти їм інше застосування. Класифікація твердих відходів. Відходи – будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються в процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися утилізацією чи видаляючи їх. Методи утилізації твердих відходів. Утилізація відходів – використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів. Промислові відходи – утворюються в результаті виробничих циклів; це залишки сировини матеріалів, напівфабрикатів, що утворилися під час виробництва і частково або повністю втратили свої початкові споживчі якості. Основними джерелами промислових відходів є сталеплавильне, титаномагнієве, коксохімічне, залізо – і марганцеворудне виробництво,теплова енергетика виробництво мінеральних добрив. До промислових відходів належать шлами, недогарки, шлаки, відходи текстилю, відпрацьовані мастила і нафтопродукти, золу, пил, дими, смоли, аерозолі. Для зберігання та захоронення промислових відходів використовуються полігони, шламонокопичувачі, золовідвали. Відходи споживання – це відходи а результаті життєдіяльності людини. Вони поділяються на комунальнв стоки і тверді побутові відходи (харчові залишки, використана упаковка, відпрацьовані матеріали). Санітарно-захисна зона – це територія навколо підприємства, яка відділяє його від житлової зони з метою зменшення негативного тиску підприємства на стан здоров’я населення. ССЗ засаджується пилозахисними деревами: 40-60% каштанами, тополями, акаціями, які володіють шумо та вібропоглинальною ізоляцією. Розрізняють 5 класі ССЗ: 1а)-3000м-АЕС; 1б)-1000м-неорганічні і хімічні заводи; 2) -500м-мясокомбінати, сміттєпереробні заводи; 3)-300м-ТЕЦ, гумові вироби; 4)-100м-виробництво скла, паперу, ТЕС; 5)-50м-легка та харчова галузь, друкарні,АЗС. ГДК – гранично-допустима концентрація. Єдина на всій території України С,/ГДКІ+С2/ГДК2+…+Сn/ГДК ГДВ – гранично допустимий викид . ГДВ – маса викиду за одиницю часу, яка не повинна перевищувати межі ССЗ. ГДС – гранично допустимий скид.