10.1. Складноскорочені слова й абревіатури правової сфери

Абревіатура (італ. аЬЬгеиіаіига, від лат. аЬЬгеиіо — скорочую) — ско­рочене складне слово, утворене з початкових складів, початкових літер або початкових частин слів, на основі яких утворюється скорочення. До абревіатури може входити й ціле слово.

Абревіатури були відомі ще в Давньому Римі. За римськими зако­нами дозволялося в актах писати слова і навіть фрази у скороченому вигляді. Абревіатури широко вживалися й були доведені до особли­вого мистецтва. їх використання мало подвійну мету: для збережен­ня часу й місця, а також заради утаювання написаного. Древні рим­ляни вживали для скорочення три види знаків: а) шифри чи умовне письмо; б) скорочення слів або складів; в) придумані знаки, схожі на математичні. Речення скорочували за допомогою тіронських знаків (поіае Тугопіапае), які були названі іменем Тулія Тірона, що приду­мав більше тисячі знаків, а Аній Сенека доповнив їх до п'яти тисяч. Осіб, які вміли писати тіронськими знаками, називали поіагіі.

За часів середньовіччя абревіатури широко вживалися єврейськи­ми вченими, які часто однією буквою чи знаком позначали не тільки слова та словосполучення, але навіть і речення. А законодавці Франції до того поширили вживання скорочень у державних документах і су­дових паперах, що король Пилип Красивий у 1304 р. змушений був окремим декретом заборонити надмірне їх використання, тому що акти сприймалися неоднозначно та були незрозумілими.

У давньоруських і староукраїнських юридичних актах також вжи-иали різні скорочення і складів і слів. Такі скорочення називалися титлами (надрядкові знаки над скорочено написаним словом або над літерою, вжитою у значенні цифри).

Абревіатури набули великого поширення в XX ст. Довгий час вва­жалося, що абревіатури псують і засмічують мову. Але сьогодні важ­ко уявити писемне ділове мовлення без усіляких скорочень слів і сло­їк кшолучень. Нові абревіатури продовжують утворюватися й увесь світ ними користується. У багатьох країнах світу регулярно виходять «Словники скорочень», є навіть «Світовий перелік скорочень». Неза­лежно від національних особливостей мов процес абревіації слів і словосполучень підкоряється загальним закономірностям, які відоб­ражають загальномовну тенденцію до впорядкування.

Проникнення абревіатур у правові документи пояснюється багать­ма причинами:

• прагненням до економії місця;

• намаганням уникнути повторення довгих назв;

• високою частотністю окремих слів і словосполучень.

Процес виникнення нових скорочень продовжується, а це зумов­лює необхідність стандартизації окремих скорочень та розроблення єдиних правил скорочення слів і словосполучень.

Незнання скорочених форм слів, словосполучень може викликати суттєві труднощі при складанні правових документів. У документах застосовуються різноманітні типи скорочень. Проте всі скорочення повинні відповідати правилам орфографії та пунктуації української мови, вимогам державних стандартів.

10.1.1. Структурні типи абревіатур і складноскорочених слів

Абревіатура, як правило, майже завжди співіснує в мові разом із бп-гаточленною назвою того чи іншого найменування, виступаючи її своі* рідним синонімом.

Розрізняють такі структурні типи абревіатур і складноскф

рочених слів:

1. Ініціальні абревіатури, які в свою чергу поділяються на підти« пи: а) буквені, утворені з назв початкових літер слова, що входять до словосполучення: МВС (ем-ве-ес), СБУ (ес-бе-у), УРП (у-ер-пе) ФІН* (еф-бе-ер); б) звукові, утворені з перших звуків слів початкового слО' восполучення, читаються як звичайне слово: ЦУМ (центральний уні версальний магазин), ВАК (Вища атестаційна комісія), АСУ (автоми тична система управління), рагс (реєстрація актів громадянськім м стану); в) буквено-звукові, утворені з назв перших літер, а також ііі ми чаткових звуків першого словосполучення: ГУВС (гу-ве-ес), ДТСААф (де-те-сааф).

2. Складові абревіатури, утворені зі сполучення в одному слоні чи­стин двох або кількох слів: військкор (військовий кореспондент), пішії маг (продовольчий магазин), спецкор (спеціальний кореспондніїтЬ Донбас (Донецький басейн), головбух (головний бухгалтер).

3. Комбіновані абревіатури, утворені як із початкових частин слів, так і з початкових звуків: райвно (районний відділ народної освіти), КамАЗ (Камський автомобільний завод).

4. Часткові абревіатури, утворені поєднанням початкової частини слова (чи частин слова) та цілого слова: Держкомітетп (Державний комі­тет), оргробота (організаційна робота), запчастини (запасні частини).

5. Абревіатури, утворені поєднанням початку першого слова з по­чатком і кінцем другого чи тільки з кінцем другого слова: есмінець (ескадронний міноносець), мопед (мотоцикл-велосипед), військкомат (військовий комісаріат).

6. Абревіатури, утворені поєднанням початкової частини слова повної назви з формою непрямого відмінка другого слова: завкафедри (завідувач кафедри), комроти (командир роти), завскладу (завідувач складу), завкадрами (завідувач кадрів);

7. Запозичені з інших мов: Бі-Бі-Сі, НАТО, напалм, лавсан (лабо­раторія високомолекулярних сполук Академії наук) тощо.

Абревіатури типів 2-6 називають також складноскороченими словами.

На базі абревіації у сучасній мові розвинулось утворення коротких слів, які є розмовними синонімами більш довгих слів: зав (замість за­відуючий), зам (замісник), рок (рок-н-рол), спец (замість спеціаліст), фак (факультет), фанат (фанатик), псих (психопат), баскет (баскет­бол), бад (бадмінтон).