2. Поняття, ознаки та функції держави

Термін «держава» до науко­вого обігу у XVI ст. ввів італійський мислитель Нікколо Макіавеллі. У світовій юридичній науці немає загальноприйнятого визначення держави, що пояснюється складністю цього соціального та юридичного явища. Суть найбільш пошире­них визначень держави можна звести до наступних, держава є організацією правопорядку; сукупністю людей, території та суверенної влади; форма співжиття людей, велика сім'я; живий організм.

Але за будь-якого тлумачення державі притаманні такі основні ознаки, без яких така організація не може існува­ти, а саме:

політична влада – влада, що виділилася із суспільства і не співпадає з ним, стоїть над ним і виступає від його імені. Державна влада має свій особливий апарат у вигляді органів держави і профе­сійних управлінців (армія, поліція, чиновники, судді тощо);

державна скарбниця – система збору, зберігання і розподілу фінансових коштів (у вигляді данини, податків, зборів, різного роду повинностей). Ці кошти необхідні для вирішення загальнозначущих проблем (наприклад, обо­рони, будівництва громадських будівель і споруд), а також для утримання державного апарату;

територіальна організація населення – держава поширює свою владу на всіх людей, які проживають на її території;

наявність системи загальнообов'язкових правил по­ведінки – права.

державний суверенітет – політико-юридична риса держави, що є проявом верховенства державної влади на всій її території, а також здатність держави бути незалежним і рівноправним суб’єктом міжнародних відносин. Верховенство передбачає повноту держаної влади на території країни, її самостійність у визначенні змісту своєї діяльності, можливості скасовувати рішення іншої суспільної влади, координувати життя громадянського суспільства.

Держава – єдина політична організація, яка по­ширює свою владу на всю територію й населення країни, маючи для цього у своєму розпорядженні спеціальний апарат управління, видає загальнообов'язкові розпоря­дження і володіє суверенітетом.

Роль держави в суспільному житті яскраво виявляєть­ся в її функціях. Функції держави – це основні напрямки діяльності держави щодо управління суспільством. Функції держави можна класифікувати за різними підставами, проте загальноприйнятою є класифікація функцій держа­ви на внутрішні та зовнішні.

До внутрішніх функцій держави належать:

• політична – держава регулює сферу політичних від­носин, визначає «правила гри» суб'єктів політичної систе­ми суспільства;

• економічна – формування та виконання бю­джету, складання та виконання програм економічного роз­витку, фінансування ряду галузей, забезпечення свободи конкуренції та протидія монополізму, безпосереднє керів­ництво державним сектором економіки;

• соціальна – забезпечення гідного рівня життя людини, соціальна захи­щеність особи та допомога незахищеним і соціально-вразливим верствам населення (пенсіонери, ветерани, інваліди, багатодітні сім’ї, неповнолітні діти, сироти). Спрямована на пом’якшення та зняття соціальних конфліктів;

• культурно-виховна – держава займається організа­цією освіти, вихованням, підтримкою та розвитком науки та культури, забезпечує збереження культурної спадщини і доступу до неї громадян;

• екологічна (природоохоронна) – регулювання процесу використання природних ресурсів, збереження та відновлення природного середовища існування людини, забезпечує екологічну безпе­ку особи;

• правоохоронна – держава забезпе­чує дотримання та охорону правопорядку, відновлення порушеного права та притягнення до юридичної відповідальності правопорушників;

• фінансовий контроль (фіскальна) – держава контролює легаль­ність прибутків фізичних та юридичних осіб, частина з яких спрямовується у бюджет для задоволення загально-соціальних інтересів, утримання державного апарату;

• інформаційна – організація та забезпечення системи отримання, використання, розповсюдження і збе­рігання інформації.

До зовнішніх функцій держави належать:

• забезпечення безпеки держави – захист кра­їни від нападу ззовні, захист загальнонаціональних інте­ресів від деструктивних дій усередині країни;

• функція міжнародної співпраці та інтеграції до світової спільноти – спільна діяльність держав у політич­ній, соціально-економічній, культурній та інших сферах, членство та робота в міжнародних організаціях.

За соціальним значенням державної діяльності ви­окремлюють основні – характеризують найбільш важливі, ключові напрями діяльності держави (прийняття законів, запровадження та реалізація реформ, оборонна країни, захист прав і свобод громадян та правопорядку, забезпечення законності в діяльності державних органів та їх структурах); додаткові – доповнюють основні функції та є допоміжними (зміцнення збройних сил, забезпечення їх озброєнням).

За часом виконання функції класифікують на: постійні – здійснюються на всіх етапах розвитку та існування держави; тимчасові – спрямовані на розв’язання тимчасових проблем, зумовлених конкрет­ними історичними етапами розвитку суспільства та держави.