67. Провідні шляхи спинного мозку

Розрізняють три групи шляхів:  1. Асоціативні - власні пучки  2. Комісуральні - біла спайка  3. Проекційні - зв'язок спинного з головним мозком.  Висхідні проекційні шляхи  1) Латеральний спино-таламо-кірковий шлях (tractus spino-thalamo-corticalis lateralis).  2) Передній спино-таламо-кірковий шлях (інформація від екстерoрецепторів) (tractus spino-thalamo-corticalis аnterior).  3) Пропріоцептивна інформація від тулуба і кінцівок в кору передається по пучках Голля та Бурдаха - tractus ganglio-bulbo-thalamo-corticalis).  4) Пропріоцептивна інформація від тулуба і кінцівок у мозочок передається по передньому спинно-мозочковому шляху Флєксіга - tractus ganglio-sріnо-сеrebellaris dorsalis.  Низхідні шляхи  Пропріоцептивного аналізатора поділяються на 2 групи: I - пірамідні шляхи  II - екстрапірамідні шляхи  І Пірамідні шляхи забезпечують свідомі рухи  1) Кірково - спинномозковий шлях (tractus cortico-spinalis)  2) Кірково - ядерний шлях (tractus cortico-nuclearis)  II Екстрапірамідні шляхи забезпечують виконання автоматизованих рухів, координацію рухів.  1. Червоноядерно-спинномозковий шлях (tractus rubro-spinalis)  2. Дахо-спинномозковий шлях (tractus tecto-spinalis)  3. Медіальний повздовжній пучок (fasciculus medialis)  4. Присінково-спннномозковий шлях (tractus vestibulo-spinalis)  5. Оливо-спинно-мозковий шлях (tractus olivo-spinalis)  6. Ретикуло-спинномозковий шлях (tractus reticulo-spinalis)

Спинно-мозкові нерви відповідають сегментам спинного мозку і відповідно метамерам тіла тому їх позначають як і сегменти мозку. Кожний нервовий сегмент зв'язаний із сегментом тіла, цей зв'язок зберігається впродовж всього онтогенезу. Задній корінець і спинно-мозковий вузол зв'язані із сегментом шкіри, вони сформувалися із відповідного дерматому, передній - з м'язами, які виникли із відповідного міотому. (Необхідно підкреслити, що кожний дерматом іннервується не лише своїм нервом, а і сусідніми верхнім і нижнім). Спинно-мозкові нерви формуються із двох корінців - переднього (рухового) і заднього (чутливого). Вони сполучаються між собою у міжхребцевому отворі і утворюють спільний стовбур (змішаний нерв). Вийшовши із міжхребцевого отвору нерв ділиться на 3 гілки (8 шийний, грудні і 1-2 поперекові мають і 4-у гілку - сполучну): передню, задню і менінгеальну. Остання повертається назад крізь отвір (в канал хребта) і іннервує оболонки спинного мозку. Задні гілки зберігають метамерність і іннервують шкіру і м'язи відповідних сегментів задньої частини тіла. Передні зберігають сегментарність лише у грудному відділі (міжреберні нерви), у інших відділах вони сполучаються одни з одною петлями і утворюють сплетення: шийне, плечове, поперекове, крижове, від яких відходять периферичні нерви, що іннервують відповідні передні частини шкіри і м'язів. Шийне сплетення утворене гілками 4-х верхніх шийних нервів і розташоване на глибоких м'язах шиї. Від сплетення відходять чутливі (шкірні) нерви <іннервують: шкіру потиличної ділянки, вушної раковини, зовнішнього слухового проходу, шиї>, рухові (м'язеві) - до поряд розташованих м'язів шиї і змішаний - діафрагмальний нерв. М'язева частина діафрагми виникає із шийних міотомів і опускаючись тягне за собою і нерв.

Плечове сплетення утворене передніми гілками 5-8-ї пари шийних і 1-го грудного і утворюють 3 пучки (верхній, середній і нижній), які в подальшому забезпечують іннервацію м'язів і шкіру верхніх кінцівок. Поперекове сплетення утворене передніми гілками 1-3 поперекових і частково 12 грудними і 4 поперековими. Розташоване в товщі великого поперекового м'яза і на передній поверхні квадротного м'яза поперека. Забезпечує іннервацію: шкіри нижнього відділу передньої стінки черева і частково стегна, гомілки і стопи, зовнішніх статевих органів та м'язи стінок живота, передньої і медіальної груп м'язів стегна. Крижове сплетення найбільше із усіх сплетень. Утворене передніми гілками 5 поперекового, 1-4 крижових і частково 4 поперековим. Забезпечують іннервацію м'язів і частково шкіри сідничної ділянки і промежини, шкіру зовнішніх статевих органів, шкіру і м'язи задньої поверхні стегна, кістки, суглоби, м'язи і шкіру гомілки і стопи (крім невеличкої ділянки шкіри, яка іннервується підшкірним нервом поперекового сплетення). Куприкове сплетення утворене передніми гілками 5 крижового і 1 куприкового нервів, іннервує шкіру в ділянці куприка і навколо відхідника.

69.

Міст (pons) або вароліїв міст розвивається із вентральної стінки заднього мозку. Має вигляд поперечного потовщення, який зверху межує з середнім мозком (з ніжками мозку), а знизу- з довгастим мозком, а з боків - звужується і переходить у середні мозочкові ніжки, з товщі яких виступають корінці трійчастого нерва (ця ділянка є межею між мостом і ніжкою мозочка). Між мостом і пірамідами довгастого мозку в глибині поперечної борозни виходять гілки відвідного нерва, а дещо позаду і латеральніше - лицьовий (VII) і вестибуло-завитковий (VIII) нерви.  Міст складається із сірої і білої речовини, яка складає переважну його частину. На поперечному розрізі міст розділяються на вентральну (основу моста) і дорзальну (покришку моста) частини. Ці частини моста розділені трапецієподібним тілом - група поперечних волокон і розташованих між ними ядер (ядра моста). Трапецієподібне тіло належить до провідного шляху слухового аналізатора. Волокна слухового шляху виходять із клітин ядер завиткового корінця вестибуло-завиткового (VIII пара) нерва а також із клітин ядер трапецієподібного тіла. Вони по ходу утворюють перехрест, який одержав назву латеральної петлі. Основа моста утворена поздовжніми та, в основному, поперечними нервовими волокнами. Поздовжні волокна утворені волокнами корково-мостового та пірамідного шляхів. Поперечні волокна основи моста розділяють на корково-ядерні, корково-спинномозкові та корково-ретикулярні волокна. Поперечні волокна сполучають міст з мозочком. У задній частині моста (покришка моста) розташовані стовбурові ядра черепно-мозкових нервів (V, VI, VII i частково VIII), ретикулярні ядра, а також висхідні волокна медіальної і латеральної петель, спинно-покришкового шляху та ін., низхідні волокна червоноядерно-спинномозкового шляху, покришково-спинно-мозкового шляху та ін.

84-85. Цитоархітектоніка, поля та частки кори великих півкуль. Кора великих півкуль має характерні загальні риси гістологічної будови, хоча різні її ділянки істотно відрізняються за типом зв`язків, розвитком і функціями. Основною структурною особливістю кори є правильна орієнтація клітинних елементів і волокон, які проходять перпендикулярно поверхні, або ж паралельно їй. Розподіл нейронів у корі принято позначати терміном - “цитоархітектоніка”, а волокон - “мієлоархітектоніка”. причому волокниста будова кори в основному відповідає її клітинному складу або цитоархітектоніці. В залежності від типу і розташування нейронів кору великого мозку принято розділяти на 6 пластинок або шарів: 1. Молекулярний шар містить дрібні нейрони з короткими відростками, які не виходять за межі шару. Ці клітини зібрані у густе плетиво і розташовані паралельно поверхні коркових звивин. 2. Зовнішній пірамідний шар - містить велику кількість дрібних зіркоподібних і, у вентральній частині - пірамідних клітин. Дендрити цих нейронів йдуть у молекулярний шар, а аксони - у білу речовину півкуль. 3. Зовнішній пірамідний шар - містить більші за розмірами пірамідні клітини. Відростки клітин другого і третього шарів формують кортико-кортикальні асоціативні зв`язки. 4. Внутрішній зернистий шар - містить короткоаксонні клітини зіркоподібної форми (клітини-зерна), що і зумовлює його гранулярну структуру.Через цей шар проходять дендрити усіх вищерозташованих клітинних шарів, які направляються у молекулярний шар. У ньому закінчуються аферентні таламо-кортикальні волокна від специфічних(проекційних) ядер таламуса. 5. Внутрішній пірамідний шар - до його складу входять великі пірамідні нейрони Беца, які віддають у білу речовину переднього мозку товсті волокна, які беруть участь у формуванні кортикоспінального, пірамідного та кортикобульбарного тракту, функціональне значення яких полягає у координації цілеспрямованих рухів та пози. 6. Поліморфний шар - шар веретеноподібних клітин, який переходить безпосередньо у білу речовину півкуль. відростки нейронів цього шару формують кортикоталамічні шляхи. Проте, незважаючи на стереотипний шестишаровий план будови, ступінь вираженості окремих пластинок у різних ділянках сірої речовини кори великих півкуль має певні, цілком істотні відмінності у тонкій нейронній організації - ході волокон, кількості та розмірах нейронів, розгалуженні дендритів і ін. Такі відмінності відображають у картах цитоархітектонічної будови кори. Першою та найвідомішою є цитоархітектонічна карта К.Бродмана (1910). Автор розділив всю кору на 11 областей та 50 цитоархітектонічних полів, враховуючи гістологічні ознаки, частоту розташування та форму нейронів. Існує й інший тип класифікації клітин кори, побудований виходячи із особливостей ходу і розгалуження волокон - мієлоархітектоніка, авторами якого є брати Фогти (1919-1920 рр.). Незважаючи на такі відмінності у класифікаційному підході, виділені поля в основному виявляються співпадають. Частки та звивини кори великих півкуль У нижчих ссавців нова кора має гладеньку поверхню, а далі в еволюції у зв`зку із потужним ростом маси коркової речовини посчинає з`являтись складчастість. Виникають борозни, які розділяють року на частки та звивини. Три найбільших борозни - центральна, латеральна та тім`яно-потилична розділяють кожну півкулю на чотири частки: лобну, скроневу, потиличну і тім`яну. Крім того, залишається невелика ділянка кори, яку не можна віднести до основних чотирьох часток мозку - острівець (insula), яка прикрита зверху краями лоюної, скроневої і тім`яної часток і лежить в глибині латеральної борозни на бічній поверхні півкуль. Функціонально кора острівця, очевидно, пов`язана з інервацією органів черевної порожнини. Кору, яка вкриває острівець більшість авторів називає operculum. Лобна частка (lobus frontalis) - відмежована від тім`яної частки центральної борозною (sulcus centralis).Функція лобних часток пов`язана з реалізацією довільних рухів, координацією рухових механізмів виразної мови