57. N.Ruber та substancia nigra: будова, розташування, функції.

Чорна субстанція відділяє покришку від основи ніжок мозку. Чорна субстанція складається з нейронів, тіла яких містять чорний пігмент меланін, кількість якого з віком збільшується. Нейрони чорної субстанції одержують основні зв`язки від базальних ядер, а її аксони направляються до ядер покришки середнього мозку і у спинний мозок. Вона простягається від ніжок мозку до проміжного мозку та бере участь у реалізації стато-кінетичної функції. Покришка середнього мозку є продовженням аналогічної структури моста. вона утворена сірою речовиною у вигляді ядер або дрібних нейронів і білою речовиною мозку, яка містить волокна низхідних і висхідних провідних шляхів. В покришці середнього мозку розташоване велике скупчення клітин - червоне ядро (nucl. ruber). Еволюційно червоне ядро утворилось пізніше, ніж чорна субстанція. Його довжина 3-5 см. Воно розташоване дорзальніше від чорної сустанції, простягається по всьому середньому мозку до рівня задніх горбів та заходить у проміжний мозок до таламуса.  Червоне ядро складається із двох частин - задньої, в якій розташовані нейрони великих розмірів і передньої - дрібноклітинної. В червоному ядрі закінчується основна кількість волокон від зубчастого ядра мозочка. Крім того, сюди йдуть волокна від лобної частки кори, базальних ядер, таламуса і даху серелнього мозку. Специфічною характеристикою червоного ядра є великі мультиполярні нейрони на яких починається рубро-спинальний тракт. Червоне ядро є також важливим центром екстрапірамідних шляхів, бере участь у керуванні автоматичними рухами та підтриманні тонусу м`язів. Від нього починаються низхідні волокна червоноядерно-спинномозкових шляхів.

59. Tectum та tegmentum ссавців.

 У середньому мозку виділяють такі основні частини: дах (tectum), покришку (tegmentum) і ніжки мозку (crus cerebri), між останніми знаходиться порожнина середнього мозку – водопровід. Дах середнього мозку це пластинка білої речовини, на якій розташовані дві пари горбиків (два нижніх і два верхніх горби чотиригорбикового тіла). Горбики розділені перехрестом поперечної і поздовжньої борозн. Поздовжня борозна, крім того, між верхніми горбиками утворює заглиблення в якому розташоване шишкоподібне тіло обо епіфіз (epiphysis), а у нижніх переходить у вуздечку верхнього мозкового паруса. З боків вуздечки відходять корінці блокового нерва (n. trochlearis, IV). Покришка середнього мозку є продовженням аналогічної структури моста. вона утворена сірою речовиною у вигляді ядер або дрібних нейронів і білою речовиною мозку, яка містить волокна низхідних і висхідних провідних шляхів. В покришці середнього мозку розташоване велике скупчення клітин - червоне ядро (nucl. ruber). Еволюційно червоне ядро утворилось пізніше, ніж чорна субстанція. Його довжина 3-5 см. Воно розташоване дорзальніше від чорної сустанції, простягається по всьому середньому мозку до рівня задніх горбів та заходить у проміжний мозок до таламуса.

60. Стріо-паллідарна система ссавців.

У товщі білої речовини півкуль мозку розташовуються скупчення сірої речовини, названі підкірковими ядрами (базальні ядра). До них відносяться хвостате ядро, сочевицеподібне ядро, огорожа та мигдалеподібне тіло. Сочевицеподібне ядро, що знаходиться зовні від хвостатого ядра, ділиться на три частини. У ньому розрізняють шкаралупу і дві бліді кулі. У функціональному відношенні хвостате ядро і шкаралупа об'єднуються в смугасте тіло (стріатум), а бліді кулі разом з чорною субстанцією і червоними ядрами, розташованими в ніжках мозку - в бліде тіло (паллідум). Разом вони представляють дуже важливе в функціональному відношенні утворення - стріопалідарну систему. За морфологічними особливостями і філогенетичним походженням (поява їх на певному щаблі еволюційного розвитку) бліде тіло є більш давнім, ніж смугасте тіло, утворенням. Стріопалідарна система є важливою складовою частиною рухової системи. Вона входить до складу так званої внутрішньопірамідної системи. Стріопалідарна система - сукупність базальних гангліїв, основні завдання якої - управління рухами, реалізація вродженої поведінки і здобування нових навичок. У руховій зоні кори головного мозку починається руховий - пірамідний - шлях, по якому проходить наказ виконати той чи інший рух. Екстрапірамідна система, важливою складовою частиною якої є стріопалідум, включаючись в рухову пірамідну систему, бере підсобну участь у забезпеченні довільних рухів. У той час, коли кора головного мозку ще не була розвинена, стріопалідарна система була головним руховим центром, що визначав поведінку тварини. За рахунок стріопалідарного рухового апарату здійснювалися дифузні, масові рухи тіла, що забезпечують пересування, плавання тощо. З розвитком кори головного мозку стріопалідарна система перейшла в стан підпорядкування. Головним руховим центром стала кора головного мозку. Стріопалідарна система стала забезпечувати фон "напоготові" до скоєння руху, на цьому тлі здійснюються контрольовані корою головного мозку швидкі, точні, суворо диференційовані рухи. Для здійснення руху необхідно, щоб одні м'язи скоротилися, а інші розслабилися, інакше кажучи, потрібно точний і узгоджений перерозподіл м'язового тонусу. Такий перерозподіл тонусу м'язів якраз і здійснюється стріопалідарною системою. Ця система забезпечує найбільш економне споживання м'язової енергії в процесі виконання руху. Удосконалення руху в процесі навчання їх виконання (наприклад, відпрацювання до межі вигостреного бігу пальців музиканта, помаху руки косаря, точних рухів водія автомобіля) призводить до поступової економізації й автоматизації. Така можливість забезпечується стріопалідарною системою. Вище було зазначено, що у філогенетичному відношенні смугасте тіло -утворення молодше, ніж бліде тіло. Прикладом паллідарних організмів є риби. Вони пересуваються у воді за допомогою кидкових, потужних рухів тулуба, не «піклуючись» про економію м'язової енергії. Ці рухи мають відносно точний і могутній характер. Однак вони марнотратні енергетично. У птахів смугасте тіло вже добре виражено, що допомагає їм більш ощадливо регулювати якість, точність і кількість рухів. Таким чином, бліде тіло гальмує і регулює діяльність паллідарной системи. Відносини між ними такі ж, які взагалі складаються між філогенетично більш древніми і молодими, досконалішими, апаратами: більш молоді утворення контролюють і гальмують давніші. Рухові акти новонародженого носять паллідарний характер: вони некоординовані, кидкові і часто зайві. З віком, у міру дозрівання стріатуму, рухи дитини стають більш економічними, скупими, автоматизованими. Стріопалідарна система має зв'язки з корою головного мозку, корковою руховою системою (пірамідною) і м'язами, утвореннями екстрапірамідної системи, зі спинним мозком і зоровим бугром. Інші базальні ядра (огорожа і мигдалеподібне тіло) розташовані назовні від чечевицеподібного ядра. Мигдалеподібне тіло входить в іншу функціональну систему, в так званий лімбіко-ретикулярний комплекс.

64. Загальна характеристика ретикулярної формації.

Ретикулярна формація - це скупчення інтернейронів. Ретикулярна формація простягається через весь стовбур мозку: вона займає простір від верхніх шийних спінальних сегментів до проміжного мозку. Ретикулярна формація займає центральне положення відносно інших структур. Як окремі морфологічні частини більшість авторів виділяють ретикулярну формацію довгастого мозку, моста і середнього мозку, хоча функціонально вони є єдиною структурною одиницею. Ретикулярна формація представлена складним скупченням нейронів, які характеризуються сильно розгалуженими дендритами і довгими аксонами. Одні з цих аксонів мають низхідний напрямок (текто-спінальний, рубро-спінальний та кортико-спінальний тракт і ін.) і формують ретикуло-спінальний шлях, а інші - висхідні провідні шляхи (тригемінальний тракт, медіальна петля, спинно-мозочковий та медіальний поздовжній пучки і ін.). Завдяки наявності великої кількості колатералей (бічних відгалужень аксонів, які утворюють синаптичні контакти з відростками інших нейронів) до ретикулярної формації надходить велика кількість шляхів від інших структур мозку. По-перше, це колатералі волокон сенсорних висхідних шляхів, які проходять через стовбур мозку. Вони закінчуються синапсами на дендритах і сомі нейронів ретикулярної формації. По-друге, колатералі низхідних шляхів від передніх відділів мозку (зокрема пірамідний шлях), які вступають у синаптичні контакти із нейронами ретикулярної формації. Вище перехреста пірамідних шляхів об`єм ретикулярної формації істотно зростає і її елементи заповнюють простори між специфічними ядрами черепно-мозкових нервів. В цілому ж ретикулярна формація завдяки особливостям будови аферентних зв`язків об`єднує вплив різних структур мозку і регулює діяльність як вище -, так і нижчерозташованих центрів переднього мозку.