ТЕСТИ для ІСПИТУ з КУРСУ «ФІЛОСОФІЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА» 2012 рік

Тема: 1 Ідея громадянського суспільства в Античній філософії

Свобода у філософії Аристотеля це:

• пізнана необхідність;

• вроджений стан будь-якої людини;

• вільний вибір, обумовлений ментальним рішенням;

• стан душі, дарований від природи;

• стан розуму, обумовлений знанням необхідності.

Найповніша міра свободи людини, згідно з Аристотелем, проявляється у політичному режимі:

• політії,

• монархічному,

• олігархічному,

• аристократичному,

• демократичному.

Згідно з Аристотелем, соціальний стан людини-громадянина античного полісу обумовлений:

• лише походженням,

• сукупністю набутих чеснот,

• волею володаря,

• лише спадковістю,

• природним правом.

Свобода людини античного полісу:

• поширювалася на приватну сферу життя,

• стосувалася публічної сфери,

• обумовлювалася винятково соціальним статусом особи;

• стосувалася господарської діяльності,

• поширювалася на все суспільство.

На думку Аристотеля, існування людей, що перебувають у рабському стані пояснюється з причин:

• природного становища людини,

• відсутності чеснот, притаманних для громадянина,

• відсутності бажання бути вільним,

• загарбницьких війн,

• тиранічної влади.

Людина античного полісу, в залежності від його державного ладу:

• могла змінити всій соціальний статус і стати вільною,

• не могла змінити свого статусу і стати вільною,

• завжди залишалася в одному й тому ж статусі,

• могла з власної волі змінити свій статус.

Аристотель вважає, що свобода – це:

• стан, однаково притаманний усім мешканцям полісу;

• стан, притаманний усім мешканцям демократичного полісу;

• вільний вибір, нічим не обумовлений;

• вільний вибір, обумовлений мовленням, спрямованим на усвідомлення

• блага;

• вільний вибір, обумовлений природними потребами.

За Аристотелем, свобода людини визначається:

• під впливом природних сил;

• під впливом колективу;

• під впливом богів;

• у сфері ментального рішення;

• під впливом демократичного врядування;

Значення свободи людини у філософії Аристотеля:

• має універсальний характер;

• визначається політичним режимом;

• стосується стану вільнонародження;

• має випадковий характер;

• визначається природним станом.

За Аристотелем, найвища міра свободи дії людини стосується:

• сфери мистецтва;

• сфери політики;

• сфери природи;

• сфери ремесла;

• сфери науки.

Згідно з Аристотелем, найповніша міра свободи людини може проявлятися – між названих – у такому політичному режимі:

• олігархічному;

• тиранічному,

• монархічному,

• аристократичному,

• демократичному.

Відмінність між свободою в античному полісі і свободою в Новий Час полягає в тому, що

• людина Нового часу більше зайнята політичною активністю;

• людина Нового часу володіє правом на приватну свободу;

• людина Нового часу має меншу частку приватної свободи, ніж в античності;

• людина Античності має більшу частку приватної свободи;

• в Античності чоловік і жінка володіли рівним правом на свободу.

Свобода в античному полісі полягає:

• у публічній активності громадян;

• у приватній активності громадян;

• у господарській активності населення;

• у праві бути громадянином;

• у володінні власним майном.

В античному полісі свобода людини:

• носила індивідуальний характер;

• була цілком приватною справою;

• була несумісною з авторитетом громади;

• була підпорядкована авторитетові колективного правління;

• мала випадковий характер.

Свобода в античному полісі стосувалася:

• можливості вести незалежне приватне життя;

• можливості обирати віру;

• можливості бути незалежним у своїх домашніх справах;

• можливості громадянина брати участь у виборах;

• можливостей громадянина бути вільним в особистому житті.

В античному полісі:

• людина відстоювала свої індивідуальні права;

• людина не мала поняття про індивідуальні права;

• індивідуальні права визнавалися демократичним врядуванням;

• індивідуальні права стосувалися лише громадян;

• індивідуальні права дарувалися верховною владою.

Стан свободи людини суспільства Модерного часу викликаний, зокрема:

• зростанням кількості населення;

• раціональністю монархічної влади;

• прагненням монархів жити у мирі;

• свідомою волею володарів відмовлятися він насильства;

• можливостями торгівлі, якою досягається збагачення без війни;

Серед усіх грецьких полісів, Афінський спосіб життя сприяв найпомітнішій індивідуальній свободі у порівнянні з іншими полісами через те, що:

• в Афінах було найчисельніше населення;

• афіняни були найосвіченіші серед решти;

• серед усіх занять в Афінах було найрозвинутішим заняття ремеслом і

• торгівлею;

• стратеги Афін запроваджували заборону на торгівлю і грошовий обіг;

Статус громадянина в Афінах:

• ніколи не надавався чужинцям;

• надавався винятково у спадок від батька;

• надавався винятково на основі майнового цензу;

• міг надаватися рабам;

• надавався чужинцям, які прибували займатися ремеслом.

Звичай піддавати людину остракізму в античному полісі – свідчить:

• про наявність індивідуальної свободи;

• про невід’ємність права на свободу і громадянство;

• про непідпорядкованість особи колективному рішенню;

• про справедливість колективного рішення стосовно пошанування свободи

• людини;

• про підпорядкування індивіда верховній владі суспільного організму

Згідно з Аристотелем, значення слова «громадянин»:

• може змінюватися у залежності від політичного режиму

• не може змінюватися від політичного режиму

• не залежить від політичного режиму

Поняття «politike koinonia» у філософії Аристотеля позначає:

• будь-яке суспільство давнього світу

• винятково афінське суспільство

• суспільство, що складається з громадян

• суспільство, що складається з громадян і рабів античного полісу

У соціальній філософії Аристотеля стан «politike koinonia» визначається:

• під впливом природних чинників

• під впливом суспільної орієнтації на спільну мету

• безвідносно від орієнтації на спільну мету

На переконання Аристотеля, полісна політична спільнота:

• існує незалежно від етичного виміру життя

• прямо пов’язана з етичним виміром життя

У філософії Аристотеля взаємодія між державою і суспільством:

• є незалежною від етосу спільноти

• визначається етосом спільноти

Аристотель вважає, що сімя як суспільний інститут:

• перебуває поза полісною соціальністю

• належить до соціальності полісної

Поняття полісної соціальності у концепції Аристотеля:

• характеризується як моністична, тотальна єдність суспільних форм життя

• характеризується як розмаїта полісна єдність

У античному афінському полісі громадянське суспільство:

• існує як реальна соціально-політична дійсність

• не існує як реальна дійсність

Ідея громадянського суспільства зароджується:

• у філософії Давньої Греції класичної доби

• у філософії Нового часу

• у філософії новітній

У концепції Цицерона основою права є:

• релігійне ставлення до світу

• природна схильність людини любити іншу людину

• культурна традиція народу

• свобода як така

Цицерон, характеризуючи громадянську спільноту, вважає, що:

• право є основою законів в державі

• право встановлюється законами у державі

Вперше поняття «громадянська спільнота» застосовує:

• Т. Гоббс

• Аристотель

• Цицерон

• М. Аврелій

Тема 2. Добровільна громада в Середні віки

У християнському світогляді цінність свободи людини:

• нехтувалася

• визнавалася

• заперечувалася

Поняття «свободи волі» вперше набуває базового значення для життя особи:

• у вченні Аристотеля

• у вченні Цицерона

• у вченні Платона

• у християнському вченні

У християнському вченні патрицій і раб, еллін і юдей, римлянин і варвар:

• володіли принципово відмінними чеснотами

• не могли бути рівними за своєю природою

• визнавалися рівними на основі спільного визнаного права

• визнавалися рівними на основі однакової гідности

Свобода людини у християнському вченні:

• набувається від народження

• здійснюється лише через покаяння і прощення

• реалізується через політичну активність

Августин Блаженний характеризує державу:

• як втілення добра

• як здійснення людської сподоби

• як наслідок людської гордині

• як справедливу організацію суспільного життя

За Августином Блаженним, справжня солідарність між людьми:

• існує від природи

• виникає на основі господарських взаємозв’язків

• виникає на основі сімейних стосунків

• створюється на основі церковної громади

Тома Аквінський вважав, що громадянська спільнота визначається:

• громадською власністю

• приватною власністю

• владою вільних людей

• природним правом

Характеризуючи різні види влади, Тома Аквінський вважає найвищою:

• владу економічну

• владу господарську

• владу політичну

Св. Тома до середньовічного деспотизму влади:

• ставився нейтрально

• підтримував його як притаманний його добі «статус-кво»

• ставився вкрай негативно

• обходив це питання мовчанкою

Св. Тома у вченні про людину і владу надавав перевагу:

• імперській політичній організації

• монархії

• конституційній монархії

• позадержавному об’єднанню людей

Св. Тома, витлумачуючи природу влади, вважав, що демократія щодо християнства є:

• негативною формою врядування

• випадковою формою врядування

• сумісною з людською природою формою врядування

Згідно з Т. Аквінським, перебувати християнину у громадянській спільноті:

• це поліпшувати себе і громаду

• це примножувати гріховність

• відходити від праведного життя

• загубити своє християнське призначення

Дискурсивно-мовні особливості витлумачення свободи у християнському світобаченні обумовлювалися:

• природним життям людей

• соціальним устроєм середньовіччя

• отцями церкви

• знаково-символічним контекстом (одкровенням) Біблії

Поняття громадянського суспільства у працях Т. Аквінського:

• не є тотожним до суспільства політичного

• ототожнюється з політичним суспільством

• ототожнюється з церковною організацією людей

У філософії Середніх віків свобода людини:

• стосується лише людського суспільства

• має природне походження

• має надприродне походження

Тема 3. Томас Гоббс про громадянське суспільство

Згідно з Т. Гоббсом, життя в державі, де влада є абсолютною:

• вважається неприродним людським життям

• вважається природним людським життям

• вважається недостойним людським життям

У концепції Т. Гоббса дії людини вважаються добровільними, якщо:

• вони здійснюються на основі егоїстичних бажань

• вони здійснюються на основі природного права

• людина діє на основі застосування розуму

• людина діє на основі віри в Бога

Громадянське суспільство у теорії Т. Гоббса встановлюється:

• природним шляхом

• через протистояння з монархією

• за участі розуму індивіда

• на основі природного права

Т. Гоббс вважає, що громадянський стан:

• має природне походження

• встановлюється людьми

• встановлюється монархом

У теорії Т. Гоббса громадянським законам мають підлягати:

• все населення

• частина населення

• разом з частиною населення також ті, хто володіє верховною владою

Теорія громадянського суспільства Т. Гоббса:

• є демократичною

• не є демократичною

У філософії Т. Гоббса свобода людини:

• має природне походження

• має соціальне походження

• є звичайною випадковістю

Згідно з поглядами Гоббса, бути вільним - це:

• бути вільним від примусу

• бути вільним від бажань

• бути вільним від необхідності

• бути вільним від насильства

Суть соціальних взаємодій людей, згідно з Т. Гоббсом, визначається:

• цілковитою свободою особи

• принципом природного детермінізму

• незалежною від природи вільною волею людини

У філософії Т. Гоббса поняття «громадянське суспільство»:

• є тотожним з поняттям «політичне суспільство»

• не є тотожним з поняттям «політичне суспільство»

У філософії Т. Гоббса громадянське суспільство:

• характеризує соціальну сферу незалежну від держави

• характеризує соціальну сферу, підпорядковану державі

Соціальні взаємодії людей у своїй основі, згідно з Т. Гоббсом, обумовлені:

• свободою людини

• природним егоїзмом людини

• економічними інтересами

• доброзичливістю людини

Згідно з теорією Т. Гоббса, справедливість визначається:

• природним становищем людини

• соціальним становищем людини

У філософії Т. Гоббса, справедливість має значення:

• природного права

• заснованою на розумі чесною поведінкою

У теорії Т. Гоббса природне право:

• полягає у свободі людини чинити те, що вона хоче

• полягає у свободі людини чинити згідно з голосом розуму

• не має відношення до свободи волі

• визначається громадянськими законами

У теорії Т. Гоббса природний закон визначається:

• природним правом чинити те, що особа хоче

• голосом розуму, який обмежує дію природного права

• монархічною владою

Згідно з теорією Т. Гоббса, головний природний закон полягає в тому:

• щоб діяти згідно зі свободою волі

• щоб діяти задля встановлення миру

• щоб особа визнавала верховенство права

• щоб встановлювати справедливість

Згідно з поглядами Т. Гоббса, перевагу має:

• влада закону

• влада суверена

У теорії Т. Гоббса за індивідом визнається:

• обов’язок бути тільки підданим

• право бути тільки громадянином

• право й обов’язок бути і громадянином, і підданим

Концепція Т. Гоббса вважається найреволюційнішою теорією для його часу:

• завдяки визнанню природного права

• завдяки визнанню природного закону

• завдяки обґрунтуванню індивідуалізму

• завдяки обґрунтуванню права на приватну власність

Вада соціальної теорії Т. Гоббса полягає:

• у визнанні природного права як права на повну свободу

• у визнанні приватної власні

• у обмеженні свободи індивіда на користь держави

• у обмеженні свободи індивіда на користь громадянського суспільства

У теорії Т. Гоббса поняття «дискус»:

• не застосовується взагалі

• застосовується для визначення відмінності між живою мовою і мовою

науки

• вживається для означення мови простолюдинів

Т. Гоббс вважає, що новий лексикон, властивий для громадянського стану:

• має бути очищений від знаків морального значення і приватності

• має бути насичений знаками морального значення і приватності

• має наповнюватися значеннями співчуття, рівності, любови