Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Опорний конспект лекцій з Релігієзнавства.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
552.96 Кб
Скачать

3. Здійснення принципу свободи совісті в Україні.

Потрібно пригадати, що в Україні-Русі толерантно ставилися до релігійних вірувань інших народів. Але після підписання Люблінської унії 1569р., коли значна частина православної України ввійшла до складу Речі Посполитої, почалася релігійна дискримінація. Не сталося особливих правових зрушень у релігійному статусі після приєднання України до складу Російської держави. Також не здійснювалися конституційні гарантії свободи совісті і за радянських часів. І лише після здобуття незалежності Українська держава змогла релізувати принципи правової держави, які ґрунтуються на демократичних засадах міжнародного права. Відповідно до Загальної Декларації прав людини, прийнятій ООН у 1948 р., документів, підписаних у контексті Гельсінських угод, що стосуються проблем свободи совісті, релігії, церкви, Верховна Рада України від 23 квітня 1991 р. прийняла Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації». Цей Закон створив правові основи, необхідні для послідовної реалізації принципів свободи совісті в Україні.

Фундаментальні основи реалізації цих принципів знайшли відображення в Конституції України, яка була прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.

В основу конституційних гарантій свободи совісті, свободи релігії покладено п’ять визначальних принципів:

  1. Рівноправність громадян незалежно від їх ставлення до релігії. Конституцією України (ст..24) гарантована рівність усім громадянам: «Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань…»

  1. Відокремлення церкви і релігійних організацій від держави (ст. 35 Конституції України). Це – один з основних принципів забезпечення свободи совісті в полі конфесійній державі. Це невтручання держави у справи церкви. Держава в питаннях віри є нейтральною. Вона не фінансує діяльність релігійних організацій. Але і релігійні інститути не виконують державних функцій, не втручаються у справи держави, не є суб’єктом політичного життя.

  2. Відокремлення школи від церкви. Цей принцип стверджує світський характер освіти. Аналіз релігії здійснюється з наукових позицій.

  3. Рівність усіх релігійних організацій перед законом. Розділ другий Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» містить норми, що гарантують свободу церкви (релігійних організацій). Останні визначаються як добровільні організації віруючих, які створюються ними з метою спільного задоволення своїх релігійних потреб, реалізації права на свободу віросповідання. Усі релігійні організації незалежно від їх конфесійної належності є рівними перед законом. З моменту реєстрації свого статуту релігійна організація набуває прав юридичної особи. Закон містить норми, які забезпечують реалізацію майнових прав релігійних організацій, їх виробничу, господарсько-фінансову діяльність.

  4. Наявність спеціальних законодавчих актів, які визначають механізм реалізації права на свободу совісті, свободу церкви.

Питання для самоконтролю.

  1. Як співвідносяться релігія та наука, релігія та культура?

  2. Яими є відмінності релігії від інших форм суспільної свідомості: міфу, філософії, моралі, права, політики?

  3. Свобода совісті: її сутність та правовий зміст.

  4. Проблема державно-церковних відносин.

6. Правове забезпечення свободи віросповідання в Украї­ні (основні законодавчі акти).