Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Опорний конспект лекцій з Релігієзнавства.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
552.96 Кб
Скачать

Основна література:

  1. Аляєв Г. Є., Горбань О.В. Мешков В.М. Лекції з релігієзнавства. Навчальний посібник. К., Український фінансово-економічний інститут менеджменту і бізнесу. 1995. 144с.

  2. Гараджа В.И. Религиеведение. Учебное пособие. М., 1995.

  3. Иллюстрированая история религий в 2-х тт. П.р. проф. П.Д. Шантени де ля Соссей. М., 1992.

  4. Основы религиеведения. П.р. Яблокова. М., 1995.

  5. Поликарпов В.С. История религии. Лекции и хрестоматия М., 1997. 312с.

  6. Самыгин С.И. Нечипуренко , Полонская. Религиеведение: социология и психология религии. РН/Д., Феникс. 1996. 672с.

  7. Токарев С.А. Религия в истории народов мира. 4-е изд. М.,1986.

  8. Релігієзнавчий словник. П.р. Колодного А.М. К., 1996.

Допоміжна література:

1. Адвентисти сьомого дня в Україні. – К., 1996.

2. Вебер М. Протестантская этика и дух капитализма. / Избр. произведения. М.: Прогресс, 1990.

    1. Мартин Лютер Время молчания прошло. Избранные произведения 152 -

1526 гг. Харьков . Око 1992.

4. Кеннет Боа Лабиринты веры.—М.,1992.

5. Протестантизм: словарь. М., 1990.

6. Митрохин Л.И. Баптизм. М., 1966.

7. Гараджа В.И. Протестантизм. М., 1971.

8. Єленський В.Є. Сучасний протестантизм: динаміка, процеси, тенденції. К., 1989.

9. Чанышев А.Н. Протестантизм. М., 1979.

Т. 3.6.: Іслам: походження, віровчення, культ.

Мета: розкрити релігійну специфіку ісламу, роль пророка Мухаммада у його виникненні та становленні, показати роль Корану та Суни в мусульманському віровченні та способі життя.

Основні поняття: Аллах, Мухаммад, іслам, Мекка, Коран, Суна, Кааба, хадж, намаз, саум, закят, садака, дервіш, джихад, імам, мінарет, мечеть, умма, хіджра, шиїзм, сунізм, суфізм, ісмаїліти, стовпи ісламу (аркан), Шаріат.

Питання до лекції:

        1. Формування й поширення ісламу.

        2. Віровчення та мораль ісламу.

        3. Релігійний культ ісламу.

        4. Релігійні напрями та релігійно-політичні рухи ісламу.

              1. Формування й поширення ісламу.

Термін «іслам» у перекладі з арабської означає «покір­ність». Того, хто прийняв цю релігію, називають «відда­ним», що арабською —«мусульманин».

Причини виникнення ісламу. Перехід арабського суспільства від родоплеменного до феодального суспільства, формування централізованої держави, що змогла б подолати споконвічну роздробленість, необхідність захищатися від зовнішніх ворогів (Іран, Візантія) − все це було передумовами виникнення ісламу. Ідейними предтечами ісламу став рух ханіфів, які критикували поклоніння племенним ідолам і закликали поклонятися єдиному Богу. Можна говорити про опосередкований вплив на формування ісламу сірійського християнства та іудаїзму.

Засновник нового релігійного вчення, пророк Мухаммед народився у 570 р. у збіднілому клані Хашим могутнього мекканського племені курайш. Спочатку він займався тим, що переганяв каравани на Близький Схід, а потім одружився на старшій за себе жінці (Хадіджі) і відійшов від торгівельних справ. Як ханіф, усамітнюючись у печері Хіра, під Меккою, Мухаммад побачив видіння ангела, який наказав йому нести людям істинне слово Аллаха − Коран (Коран, сура XCVI). Із 610 р. він почав висту­пати як релігійний проповідник, закликаючи звернутися до єданого Бога − Аллаха, щоденно молитися йому, дотримуватися посту й творити благодіяння щодо бідних. У 620 р., після смерті дружини, Му­хаммед переїхав із Мекки до сусіднього міста Ясріб, пізніше названого Мединою (місто Пророка), де було створено першу громаду мусульман та перші закони й поло­ження, які не лише стали основою ритуалу й культу ісламу, а і об'єднали арабів під прапором нової віри. У 630 р. пророк зі своїми прибічниками повернувся знову до Мекки, яку було оголошено столицею ісламу. Мухаммед помер в 632 р. і був похований у Медині.

Після смерті Мухаммада халіфами - спадкоємцями духовної та світської влади були його прибічники Абу-Бекр, Омар та Осман, які, з метою розширення території та збагачення, стали вести загарбницькі війни. Утворилась теократична держава – халіфат, до складу якого входила величезна територія: Закавказзя, Месопотамія, Сирія, Єгипет, Персія, Середня Азія. На завойованих територіях здійснювалась ісламізація народів. Уся земля в халіфаті була проголошена державною власністю. Від імені держави нею розпоряджався халіф, а на місцях, у завойованих районах – його намісники, еміри.