Форми семінарських занять:

Традиційний семінар − виносяться декілька питань і студенти готують відповіді користуючись переважно лекціями та підручниками.

Семінар-диспут – під час семінару викладач пропонує декілька проблемних тем та запитань по них. Організує обговорення їх з студентами.

Семінар-доповідь, доклад – підготовка для семінару рефератів, або доповідей за складом: на одну тему 1 доповідач, 2 опоненти. Доповідач самостійно готує матеріал в формі доповіді чи реферату, а опоненти складають рецензію на нього наперед ознайомившись з його змістом.

Семінар−аналіз першоджерел − в процесі роботи викладач знайомить студентів з певним документальним джерелом і пропонує дати йому аналіз, прокоментувати. Для цього від студента вимагається максимум підготовки і розуміння, поваги, обережності і коректності в тлумаченні тексту.

Робота з літературою:

Опрацювання першоджерел, монографій, статей самостійно і під час семінару складає дуже важливий засіб формування знань у студентів. Інформацію про них студент може отримати в бібліотеці, або в Інтернеті.

Специфіка роботи з першоджерелами полягає в тому, що тут студент безпосередньо зустрічається з оригінальним текстом філософського, релігійного чи наукового змісту. Як правило такий текст супроводжується коментарями чи вступною частиною, тому необхідно ознайомитися з змістом вступу та звертатися до коментарів під час опрацювання тексту. Засвоєння і розуміння оригінального тексту важке, але важливе завдання. Стикаючись з ним студент поринає в світ думок автора, в поле його мови, символів, образів, понять. Опрацювання такого тексту тим і важливе, що дає можливість побачити манеру і характер твору в тому вигляді, який йому надав сам автор. Розуміння змісту твору відбувається поряд з освоєнням його зовнішньої форми, що дуже важливо. Звичка до манери тексту відкриває простір для глибокого занурення в сенс написаного.

Особливо це стосується релігійних текстів, мова яких часто міфологічно – образна, або умовно-символічна чи теологічно – витончена. Розуміння такого тексту передбачає достатньо високий загальний рівень підготовки отриманий на заняттях логіки, історії культури, всесвітньої історії, широка ерудиція і освіта.

Робота з монографіями і статтями передбачає грунтовну обізнаність студентів в матеріалі і зацікавленість в його поглибленому вивченні. По перше студент повинен знати головні видані наукові праці з певної теми, або коло авторів, що займаються переважним дослідженням цієї теми в науці. Можна вибирати загальновідомих чи маловідомих авторів та їх праці.

В роботі з монографією необхідно звернути увагу на

• прізвище та ініціали автора або редактора, укладача(чи колективу співавторів);

• повну назву твору;

• назва книжкової серії чи журналу;

• рік видання(бажано, якщо є, рік попереднього видання);

• місце видання(місто);

• ким видано(видавництво);

• номер видання(журналу);

• тираж;

• склад редакційної колегії;

• анотацію;

• зміст по розділам, главам, сторінкам;

• вступ та висновки.

Потім можна переглянути твор, або в загалом охопити поглядом характер книжки, манеру автора викладати матеріал, ідеологічну спрямованість.

Завдання: уважно ознайомитися з думкою автора, його аргументами.