Злочини в районі бойових дій та проти звичаїв та законів війни (мгп):

Стаття 427. Здача або залишення ворогові засобів ведення війни

Здача ворогові начальником ввірених йому військових сил, а також не зумовлене бойовою обстановкою залишення ворогові укріплень, бойової та спеціальної техніки чи інших засобів ведення війни, якщо зазначені дії вчинені не з метою сприяння ворогові, - караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Стаття 428. Залишення гинучого військового корабля

1. Залишення гинучого військового корабля командиром, який не виконав до кінця своїх службових обов’язків, а також особою із складу команди корабля без належного на те розпорядження командира - карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

2. Те саме діяння, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

Стаття 429. Самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю

Самовільне залишення поля бою під час бою або відмова під час бою діяти зброєю - караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

Стаття 430. Добровільна здача в полон

Добровільна здача в полон через боягузтво або легкодухість - карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

Стаття 431. Злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні

1. Добровільна участь військовослужбовця, який перебуває в полоні, у роботах, що мають військове значення, або в інших заходах, які завідомо можуть заподіяти шкоду Україні або союзним з нею державам, за відсутності ознак державної зради - карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

2. Насильство над іншими військовополоненими або жорстоке поводження з ними з боку військовополоненого, який перебуває на становищі старшого, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

3. Вчинення військовослужбовцем, який перебуває в полоні, дій, спрямованих на шкоду іншим військовополоненим, з корисливих мотивів або з метою забезпечення поблажливого до себе ставлення з боку ворога - карається позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 432. Мародерство

Викрадення на полі бою речей, що знаходяться при вбитих чи поранених (мародерство), - карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Стаття 433. Насильство над населенням у районі воєнних дій

1. Насильство, протизаконне знищення майна, а також протизаконне відібрання майна під приводом воєнної необхідності, вчинювані щодо населення в районі воєнних дій, - караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

2. Розбій, вчинюваний щодо населення в районі воєнних дій, - карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

Стаття 434. Погане поводження з військовополоненими

Погане поводження з військовополоненими, яке мало місце неодноразово, або пов'язане з особливою жорстокістю, або спрямоване проти хворих і поранених, а також недбале виконання обов'язків щодо хворих і поранених особами, на яких покладено їх лікування і піклування про них, за відсутності ознак більш тяжкого злочину - караються позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 435. Незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця та зловживання ними.

Носіння в районі воєнних дій символіки Червоного Хреста або Червоного Півмісяця особами, які не мають на те права, а також зловживання в умовах воєнного стану прапорами чи знаками Червоного Хреста і Червоного Півмісяця або пофарбуванням, присвоєним санітарно-транспортним засобам, - караються позбавленням волі на строк до двох років.

Як бачите вилучено статтю, що передбачала кримінальну відповідальність за самовільну відлучку, зведено в одну статтю відповідальність за погрозу та насильство щодо начальника (ст.405), розмежована і більш конкретизована кримінальної відповідальності за військово-посадові злочини (ст.423, ст.424).

Суттєвою зміною є збільшення термінів позбавлення волі за скоєння військових злочинів. Разом з тим передбачено положення щодо можливості, згідно статті 44 Кодексу звільнення особи від кримінальної відповідальності за військові злочини і застосування до неї заходів, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Крім відповідальності за військові злочини на військовослужбовців Збройних Сил, як і на інших громадян України розповсюджується відповідальність за скоєння загально кримінальних злочинів. У зв’язку з цим важливою для військовослужбовців і працівників Збройних Сил є інформація щодо злочинів у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів. Забезпечення призову та мобілізації, відповідальність за які передбачена статтями 328-337 Особливої частини. Зокрема, стаття 328 Кодексу встановлює дії, що кримінально караються, спрямовані на розголошення державної таємниці особою, яка володіла певною інформацією завчасно, або отримала її у зв’язку з виконанням службових обов’язків за відсутності ознак державної зради або шпигунства.

А в статті 329 зафіксовані як незаконні дії, що передбачають втрату документів або інших матеріальних носіїв секретної інформації, які містять державну таємницю, а також предметів, відомості про які становлять державну таємницю, особою, котрій вони були довірені, якщо їх втрата стала результатом порушення встановленого законом порядку поводження з ними.

Також карається: передача або збирання відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави (стаття 330); незаконне вивезення за межі України сировини, матеріалів, обладнання, технологій для створення зброї, військової та спеціальної техніки (стаття 333); порушення правил міжнародних польотів (стаття 334); ухилення від призову на строкову військову службу (стаття 335); ухилення від призову за мобілізацією (стаття 336).

Особовому складу Збройних Сил також варто знати, що опір військовослужбовцеві під час виконання покладених на нього обов’язків щодо охорони громадського порядку (за певних обставин це може бути) містить склад злочину за ст.342 Кодексу, а вбивство або замах на вбивство військовослужбовця у зв’язку з його діяльністю щодо охорони громадського порядку встановлює у ст. 348 Кодексу покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 15 років або довічне позбавлення волі.