4. Соціальна роль особистості в контексті її індивідуалізації

Людина продукт і суб’єкт суспільних відносин. Якщо поняття індивіда націлене на перше з цих визначень, то поняття інди­відуальності та особистості акцентують увагу на тому, що конкретна людина може стати активним суб'єктом суспільного життя.

Людський індивід, з одного боку, є соціально універсальним, але з іншого - особистісним. Індивідуальність виявляється у своєрідності соматичних, психічних, інтелектуальних потреб та здібностей. Інстинкт не дає людині «що потрібно», традиція не дає людині «що повинно бути», бо це забезпечує особистісна трактовка «Я». Тому індивідуалізацію слід розглядати в одно­му ряду з такими категоріями, як «самосвідомість», що позна­чає персональну представленість Я, та «самооцінка»-, яка являє собою контроль за реальною здатністю особистості критично кваліфікувати власні мотиваційні стани, рівні зазіхань. За рахунок динамізації особистісно-мотиваційної сфери самооцінка виконує функції саморозуміння, самоуправління, самовиправ­лення та самозбереження.

Індивідуалізація - процес виділення людини як відносно само­стійного суб'єкта в ході історичного розвитку суспільних відносин. Це процес і результат суміщення соціальних вимог, очікувань, норм, цінностей, виявлення особистісних та ділових якостей, що необхідні для ефективного виконання соціальної ролі, із специф­ікою потреб, властивостей та стимулів діяльності індивідів, тобто персоніфікованою формою реалізації соціальних функцій.

Поняття індивідуальності акцентує увагу на тому особливо­му, специфічному, своєрідному, що відрізняє дану конкретну людину від інших людей. Воно може розглядатися як антитеза відносно поняття середньотипового. З уявленням про розви­нуту індивідуальність пов'язується наявність різноманітних соціальних якостей, що надають людині дійсну неповторність. Розвинена індивідуальність характеризується такими рисами: багатогранні уміння, професійна необмеженість, поєднання різних здібностей, здатність у разі необхідності швидко оволо­дівати іншими видами діяльності.

Індивідуалізація виявляється можливою завдяки пластич­ності, гнучкості індивідів, здатності виконувати однотипові дії з урахуванням специфіки ситуації та властивостей самого інди­віда, вона являє собою момент творчості. Цінні для суспільства або соціальних груп та колективів індивідуалізовані способи, форми, методи діяльності можуть бути опанованими, засвоєними іншими, перетворюючись в еталонні, що свідчить про процес виникнення інновацій.

Процес самореалізації особистості, виявлення її призначення протікає на фоні напруженої цілеспрямованої діяльності, що є підготовчою для моменту натхнення, відкриття. Тому визна­чальними характеристиками особистісної структури вистука­ють цілеспрямованість та проективність.

Соціальна роль - відповідний прийнятим нормам спосіб поведінки людей залежно від їх статусу або позиції в суспільстві, в системі міжособистісних відносин. Засвоєння соціальних ро­лей - це важлива складова процесу соціалізації особистості, обов'язкова умова вростання в суспільство людей собі под­ібних. Засвоюючи соціальні ролі, людина засвоює соціальні стан­дарти поведінки, вчиться оцінювати себе з боку та здійснюва­ти самоконтроль.

Соціальна роль - це сукупність вимог суспільства до людей, що займають певні соціальні позиції. Це вимоги у вигляді на­станов, бажань, очікувань певної поведінки, що регламентуєть­ся у конкретних соціальних нормах. Соціальна роль визначаєть­ся, головним чином існуючими очікуваннями інших людей стосовно позицій, а не їх власними індивідуальними характе­ристиками Наприклад, роль лікаря розуміється узагальнено, як певна очікувана поведінка незалежно від особистісних почуттів конкретної людини.

Приступаючи до виконання певних соціальних функцій індивід, як правило, знає свої пра­ва й обов'язки, а також санкції, що можуть бути застосовані у разі їх порушення. Вимоги, сподівання, що висуваються соціаль­ною роллю, формуються в суспільстві під виливом загально­культурних норм, цінностей та традицій певної суспільної сис­теми, соціальної групи. Отже, це завжди очікувала поведінка, пов'язана з реалізацією певних прав і обов'язків У такому ро­зумінні вона характеризується як нормативними вимогами до поведінки індивіда, так і очікуваннями інших людей стосовно їх виконавця. Якщо поведінка індивіда відповідає рольовим вимогам І очікуванням, то вона соціально заохочується (хвала, почесті, матеріальна винагорода).

Структура соціальної ролі включає, по-перше, об'єктивну основу ролі (соціальний зміст, каркас та типові форми рольової поведінки), а по-друге, суб'єктивний стиль виконання ролі (її образ, рольовий ідеал, рольовий автопортрет, ставлення до себе як до виконавця).