2. Антропосоціогенез. Єдність природного, соціального та духовного в людині.

Як же виникає людський, соціальний спосіб буття? Як виникає людина? Відповідаючи на ці питання, усвідом­те суть концепції антропосоціогенезу. Вона полягає в тому, що виникає не тільки новий вид (людина — антропос), а принципово новий (соціальний, суспільний) спосіб існу­вання. Для такого стрибка предки людини мали необ­хідні біологічні передумови: унікальний мозок, здатний до мислення; прямоходіння, яке вивільнило передні кінців­ки; розвинуту кисть руки, яка здатна до здійснення тру­дових операцій; утворення членороздільних звуків. Звер­ніть увагу на комплексний характер антропосоціогенезу. Праця, нові спільноти, мова, мислення — це найважливі­ші фактори гомінізації. Визначте роль кожного з цих фак­торів.

В основу розуміння сутності антропосоціогенезу закладе­не питання співвідношення біологічного та соціального в людині. Головною, принциповою тезою в цьому питанні є ідея, що людина — це істота соціальна, але водночас і, насамперед, людина і природна істота. Основоположне значення має і визначення єдності тілесного та духовно­го в людині. Тілесне існування людини — тільки необ­хідна передумова для її справжнього буття. Визнання взаємозв'язку тіла і духу вказує на те, що людина, за сут­тю своєю, духовна, водночас прив'язана до власного тіла і не може здійснюватися як духовна особа абсолютно довіль­но, без урахування особливостей власної психофізичної орієнтації тіла.

Отже, життя людини постає як сукупність складових: біологічних, соціальних та власних зусиль людини. Визнання такого становища застерігає від крайностей біологізаторства та соціологізаторства, а також від сприйняття людини як пасивного об'єкта зовнішніх впливів — біо­логічних та соціальних. Кожна людина стає неповтор­ною особистістю не тільки внаслідок генофонду, але й завдяки власним зусиллям, спрямованим на її самостворення, самоздійснення, самовираження через розвиток форм діяльності, культури, соціальних відносин.

Розуміння людської цілісності як єдності трьох «іпо­стасей» — біологічної, соціальної і духовної — дозволяє прояснити, в якому сенсі використовуються поняття жит­тя та існування. Поняття життя в широкому розумінні філософія розглядає як змістовне наповнення певними вчинками та діями того часу, який нам дарований за біо­логічними властивостями нашого організму. Існувати ж для людини означає просто бути у наявності та у певних зв'язках з оточенням, явищами та процесами світу. Зви­чайно, людину такий спосіб буття не влаштовує, вона хоче жити так, щоб фізична досконалість, соціальна зрілість і внутрішня духовність постійно взаємодоповнювали одна одну. Людина хоче пройти через низку важливих для себе вчинків та подій. І, нарешті, людина хоче «бути лю­диною», тобто здобути й вищі людські якості.

3. Людина, індивід, особистість

Враховуючи всі трактовки людини, можна дійти висновку, що людина - жива істота, що має певні потреби, задовольняє їх у процесі виробництва завдяки спілкуванню і здатності свідо­мо, цілеспрямовано перетворювати світ і саму себе. Це - біопсихосоціальна єдність, у якій через соціальне, біологічне та псих­ічне реалізується людське, що знаходить свій вияв у психологічному, моральному, естетичному, релігійному, політич­ному. Всі ці форми вияву людського співіснують у органічній єдності, взаємодії, взаємопроникненні.

Проблема особистості у соціальній філософії описується категоріями «індивід», «особистість»; «індивідуальність»:

Індивід ( від лат. неподільне, особа)- окремий представник соціальної спільноти ( суспільства, класу, прошаку, соціальної групи), якому притаманні основні соціально-демографічні або соціально-професійні характеристики певної спільноти. Індивід екземллярний. Це не просто «один», а завжди «один з ...».

Поняття «індивід» слід відрізняти від поняття «індивідуальність» як позначення неповторного поєднання природних та соціальних властивостей індивіда, а також від поняття особистість як деінднвідуалізованих соціальних якостей людини.

Особистість ( від лат. персона) – конкретний вираз сутності людини, цілісне втілення і реалізація в ній системи соціально зна­чущих рис і якостей суспільства. Невід’ємними рисами особис­тості є самосвідомість, ціннісні орієнтації, соціальні відносини, відповідальність за свої вчинки, певна автономність відносно суспільства тощо. Слово «особистість» спочатку позначало мас­ку, яку одягав актор у античному театрі, а потім воно стало позначати самого актора та його роль (персонаж). Пізніше цей термін тлумачився як готовність нести всю повноту пов'язаної :і цією раттю відповідальності.

Якщо поняття індивідуальності підводить діяльність люди­ни під міру своєрідності та неповторності, багатогранності та гармонійності, природності та невимушеності, то поняття осо­бистості акцептує в ній свідомо-вольовий початок. Індивід тим більше заслуговує право налітатись особистістю, чим чіткіше усвідомлює мотиви своєї поведінки і чим суворіше її контро­лює, підкоряючи єдиній життєвій стратегії.

Поняття «особистість» треба відрізняти від поняття «осо­ба», яким позначається людський індивід у всій повноті якос­тей: біологічних, соціальних, духовних, ментальних та тілес­них. Особа – це окремий представник людського роду, який у процесі взаємодії саморозвитку і соціалізації стає індивідуаль­ністю та особистістю.

У сучасній психології виділяють чотири головні типи осо­бистостей: сангвіністичний (висока нервово-психічна активність, емоційна вразливість), холеричний (висока імпульсивність, енергійність дій, запальність), меланхолійний (приглушеність моторики, стійкість почуттів), флегматичний (стриманість, повільність дій, спокійність міміки).

Більш поширеним є розподіл особистостей на інтровертів (звернених на себе) та екстравертів (звернених на зовнішній світ). Відповідно до виду діяльності людини, від якої вона от­римує максимальне задоволення, виділяються такі типи особи­стостей: альтруїсти (насолода від допомоги іншим), практич­ний тип (задоволення від продуктивно-корисної праці), гностичний тип (задоволення від пізнання, наукової діяльності). Розрізняють також гедонистів, які головним принципом життя вважають задоволення; дійовий тип та інтелектуалів.