
- •1. Проблема буття: історико-філософський огляд.
- •2. Буття як світ у цілому і його обумовленість (детермінація)
- •3. Структурна організація буття. Філософське поняття матерії.
- •4. Атрибути матерії та спосіб існування матерії.
- •Тема 9. Проблема свідомості у філософії
- •1. Свідомість як філософська категорія.
- •2. Проблема виникнення свідомості
- •3. Структура свідомості
- •4. Свідомість і мова
- •Тема 10. Філософське вчення про розвиток.
- •1. Діалектика – вчення про загальні зв'язки і розвиток. Філософські і конкретно-наукові концепції розвитку.
- •2. Основні принципи філософської методології.
- •3. Основні закони діалектики.
- •4. Категорії діалектики
- •Тема 11. Процес пізнання як предмет філософії.
- •1. Сутність пізнавального процесу, його принципи та особливості.
- •Поняття чуттєвого та раціонального у пізнанні.
- •3. Філософське розуміння істини. Об’єктивна, абсолютна, відносна і конкретна істини.
- •5. Наукове пізнання. Рівні наукового пізнання.
- •Форми та основні методи наукового пізнання.
- •Тема 12. Філософська антропологія.
- •1. Проблема людини в філософії.
- •2. Антропосоціогенез. Єдність природного, соціального та духовного в людині.
- •3. Людина, індивід, особистість
- •4. Соціальна роль особистості в контексті її індивідуалізації
- •5. Проблема смерті та безсмертя. Сенс життя людини.
- •Тема 13. Суспільство як предмет філософського знання
- •1. Предмет, основні категорії соціальної філософії
- •3. Сучасне системне уявлення про суспільство та джерела саморозвитку суспільства.
- •4. Джерела саморозвитку суспільства.
- •2. Людина і історичний процес.
- •3. Людина і історичний процес (2).
- •Тема 14. Філософські проблеми економіки.
- •1. Сутність і проблемна сфера філософії економіки
- •2. Праця як філософська категорія.
- •3. Сутність і особливості суспільного виробництва
- •4.Філософія грошей
- •Тема 15. Духовна життєдіяльність суспільства.
- •1.Сутність духовного життя суспільства.
- •2. Суспільна свідомість: рівні та форми.
- •3. Поняття «культури» та «цивілізації».
Поняття чуттєвого та раціонального у пізнанні.
Пізнання як процес складається з двох нерозривних моментів – чуттєвого та раціонального. Чуттєве пізнання – основа чуттєвого досвіду. Воно ґрунтується на відчуттях, котрі є необхідним джерелом пізнання. Це – слух, дотик, зір, смак, нюх. Основними формами чуттєвого пізнання є відчуття коли суб’єктом сприймаються окремі сторони, властивості речі; сприйняття, коли відбувається цілісне відображення предмета і уявлення, коли подумки людина відтворює те, що вона бачила раніше, що колись сприймала безпосередньо. Фактично, чуттєве пізнання – це активне, живе споглядання, “мислення” образами.
Отже, для чуттєвого пізнання в цілому характерне відображення дійсності в наочній формі, наявність безпосереднього (без проміжних ланок) зв'язку людини з навколишнім світом, відображення головним чином зовнішніх індивідуальних особливостей предметів і процесів, їх деяких загальних властивостей. Вихід же за межі чуттєвого пізнання досягається за допомогою мислення. Тому, що чуттєве відображення і його основні форми хоч і є необхідною стороною пізнання, все ж обмежені в своїх можливостях давати істинні знання, оскільки чуттєво даний предмет завжди переживається в безпосередній єдності з суб’єктом. Тому знання про дійсність досягається подальшим розвитком форм пізнання, які виводять за межі безпосередньої чуттєвості. Отже, наступний рівень пізнання є раціональне пізнання.
Раціональне пізнання (від латин. – rationalis – розумний) здійснюється на рівні мислення. Мислення є процесом узагальненого, суттєвого відображення дійсності в таких його основних формах, як поняття, судження, умовивід.
Студентам слід звернути увагу, що чуттєве і раціональне – це діалектично взаємозв’язані сторони єдиного пізнавального процесу, які лише в єдності можуть давати адекватну картину дійсності. Безпосередньо ця єдність втілюється і виявляється в діяльності такої пізнавальної здібності людини, як творча уява, інтуїція.
Таким чином, процес пізнання здійснюється у формах чуттєвого та раціонального відображення. Однак слід пам'ятати, що чуттєве та раціональне — це не ізольовані один від одного ступені пізнання, а діалектично взаємопов'язані сторони єдиного пізнавального процесу, які лише в єдності можуть давати адекватну картину дійсності.
Чуттєве та раціональне пізнання знаходяться в органічній єдності, взаємодії. Не буває раціонального пізнання поза чуттєвим і, навпаки, чуттєвого пізнання поза раціональним. Свідченням їх нерозривної Єдності є хоча б те, що вже в уявленні (основній формі чуттєвого пізнання) є елементи раціонального, абстрактного, узагальнюючого. Бо уявлення – це відтворення у свідомості людини того, що колись було. Уявлення – це згадування того, що найбільш запам'яталося, що є для суб’єкта важливим. При цьому втрачається безпосередність того, що уявляється, тому, не всі ознаки баченого відтворюються.
Яскравим прикладом єдності чуттєвого і раціонального у пізнанні може бути така його форма, як інтуїція (від латин. – уважно дивлюся). Інтуїція – це здатність людини осягнути істину, передбачити ситуацію через безпосереднє чуттєве споглядання, без логічного, раціонального доведення. Це, так би мовити, пряме “бачення” сутності явища чи процесу. Звичайно, такою формою відображення дійсності володіє не кожна людина. Основними рисами такої інтуїції є: безпосередність (відсутні перехідні логічні ланки доведення). Несподіваність (раптовість) спалаху думки, неусвідомленість шляхів досягнення нового знання, яким чином це відбулося.