ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

НАЙЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ»

ФІЛОСОФІЯ

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ

Частина ІІ

ФІЛОСОФСЬКІ СИСТЕМИ

СУМИ

ДВНЗ «УАБС НБУ»

2008

УДК 1 (073)

Ф56

Рекомендовано до видання методичною радою Державного вищого навчального закладу "Українська академія банківської справи Націо­нального банку України", протокол № 4 від 05.12.2008.

Розглянуто та схвалено на засіданні кафедри соціально-гуманітарних дисциплін, протокол № 4 від 08.10.2008.

Укладач

кандидат філософських наук, доцент

О.П.Бойко

Рецензенти:

доктор філософських наук, професор

В.М. Вандишев

доктор філософських наук, професор

І.П.Мозговий:

Відповідальний за випуск

кандидат філософських наук, доцент

А. О. Васюріна

Філософія [Текст] : навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни / уклад. О.П.Бойко. - Суми : ДВНЗ "УАБС НБУ", 2008. - 178 с.

Посібник підготовлений з урахуванням вимог Болонської декларації, відпові­дно до нової освітньо-професійної програми підготовки бакалавра. Метою видання с формування філософського світогляду, теоретичних і практичних навичок, які необхідні майбутньому фахівцю. Посібник містить типову навчальну програму курсу "Філософія", комплекс навчально-методичного забезпечення до кожної теми курсу (плани занять та методичні рекомендації щодо їх підготовки, список додаткової та основної літе­ратури, короткий термінологічний словник, питання для самостійного вивчення, теми рефератів, доповідей та повідом­лень, контрольні питання, проблемні питання та питання для дискусій, тестові завдання), додатковий матеріал (питання для підготовки студенті до іспиту).

Призначений для студентів економічних спеціальностей всіх форм навчання.

УДК 94(477)

ДВНЗ "Українська академія банківської справи

Національного банку України", 2008

ЗМІСТ

ВСТУП................................................................................................................

I. НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ............

НАВЧАЛЬНИЙ  МОДУЛЬ 3.  Онтологія.   Гносеологія.   Методологія. Антропологія. …………………………………………………………………

Тема 8 Філософський зміст проблеми буття ………………………………

Тема 9 Проблема свідомості у філософії …………………….................

Тема 10 Філософське вчення про розвиток ………………………………

Тема 11 Процес пізнання як предмет філософії. …………………………….

Тема 12 Філософська антропологія ……………………................................

НАВЧАЛЬНИЙ МОДУЛЬ 4. Соціальна філософія …............................

Тема 13 Суспільство як об’єкт філософського осмислення ………………

Тема 14 Філософські проблеми економіки

Тема 15 Духовна життєдіяльність суспільства. ……………………………..

III. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ................................................................................

ІУ. ДОДАТКИ. ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ ДО ІСПИТУ З ФІЛОСОФІЇ

Тест 1. Альтернативний тест «Так чи ні».

Тест 2. Обрати правильну від­повідь і обґрунтувати її.

Тест 3. Пошук визначеного поняття (дефінієндума) за йо­го визначенням (дефінієнсом).

Тест 4. «Вибір правильної відповіді»

Тест 5. “Філософські категорії”

Навчальний модуль 3. Онтологія. Гносеологія. Методологія. Антропологія.

Тема :  Філософський зміст проблеми буття

План: 1. Проблема буття: історико-філософський огляд.

2. Буття як світ у цілому і його обумовленість (детермінація).

3. Структурна організація буття. Філософське поняття матерії.

4. Атрибути матерії та спосіб існування матерії.

Основні поняття теми:

Буття, небуття, природа, картина світу, об'єктивна реальність. суб'єктивна реальність, субстанція, матерія, рух, простір, час, розвиток, детермінізм, індетермінізм.

Методичні вказівки до вивчення теми:

Якщо раніше мова йшла про предмет філософії, її основні функції, історичний розвиток та про її основні ідеї і концепції, то тепер ми приступаємо до вивчення основних теоретичних філософських проблем. Серед них найбільш фундаментальними і значимими є три: проблеми буття, проблеми людини, проблема пізнання та проблеми суспільства. З проблеми буття ми починаємо тому, що, по-перше, вона історично була першою, справді філософською проблемою, що була поставлена і своєрідно, філософськи, вирішена філософськими ж засобами. По-друге, усі інші проблеми у певній мірі логічно підлеглі проблемі буття, тому що, наприклад, питання про природу (тобто походження і сутність) людини тісно пов'язане з питанням про її особливе буття, з питанням про повноту буття людини (життя, суб'єктивність, цінності, діяльність з набором її норм і ідеалів і т.п.).

1. Проблема буття: історико-філософський огляд.

Учення про буття дістало назву «онтологія», а сама проблема буття стала однією з найголовніших у філософії. Становлення й розвиток філософії розпочався власне з вивчення проблем буття.

Давньоіндійська, давньокитайська, антична філософії цікавилися насамперед онтологією, прагнули в межах своїх можливостей дати відповідь на питання: «Як існує світ?», «Які особливості існування буття?», «Що є основою (першопричиною) існування світу й людини?». Філософські роздуми над цими питаннями дали можливість створити одну з перших філософських картин сві­ту¹ визначити форми ставлення людини до навколишньої дійсності.

Поняття «буття» ввів у філософію давньогрецький філософ Парменід (V ст. до н. є.). Він уважав, що буття реально існує, во­но є незмінним, однорідним та абсолютно непорушним. У світі немає нічого іншого, окрім буття. Парменід зазначав, що «буття є думка про буття, а думка про буття є саме буття». Для нього буття – це те, що існує за світом чуттєвих речей, що може бути предметом мислення, умоглядним. Надаючи буттю абсолютну значимість, Парменід думав, що воно має такі властивості: воно єдине і неподільне; воно ідеальне і має справжню досконалість; воно самодостатнє, тобто не вимагає ніяких зовнішніх причин і основ; воно вічне. Буття, що так розуміється, можна тільки мислити: воно, як кажуть в філософії, - лише умоосягаєме. Однак тут треба врахувати важливу особливість парменідівського розуміння буття: буття є думка, але не як людська суб’єктивність, а деяка знеособлена думка, яку можна співвіднести з таким важливим для духовної культури античності поняттям, як Логос, під яким спочатку мали на увазі загальний ідеальний закон, основу світу, його порядок і гармонію.

Платон відсто­ював протилежний погляд. Зокрема він говорив, що справжнє буття – це світ ідей, які є істинними й незмінними. Геракліт уважав, що буття існує в єдності з небуттям, воно є плинним і змінним (наприклад, як вогонь, що є основою світу). Але незва­жаючи на розбіжності тлумачення, філософи античності під бут­тям розуміли все, що істинно існує, що є вічним і незмінним і має причину в самому собі (самопороджує себе). Середньовічні мис­лителі надавали онтології теологічного змісту — ототожнювали поняття буття та Бога.

У матеріалізмі ХУІІ-ХУШ ст. буття ототожнювалося з природою, що водночас заперечувало саму онтологію. Згідно з позицією І. Канта, не могло бути онтології як учення, незалеж­ного від вчення про принципи пізнання, а це означало збіг онтології з пізнанням.

Наступні рішення філософських питань, пов'язаних з різними трактуваннями буття, привели до формування онтології (філософського вчення про буття), де «буття» – базова філософська категорія.

Буття визначають, зазвичай, як філософську категорію для позначення всієї існуючої реальності. Буття – це все те, що якось існує, – об'єкти, речі, явища, процеси, а також способи і типи існування. Таких способів виділимо три:

1. Дійсне існування, тобто реальність, яка, у свою чергу, поділяється на об'єктивну (світ матеріальних об'єктів і процесів) і суб'єктивну (світ людських почуттів, емоцій, бажань і т.п.).

2. Можливе існування, що його допускають, наприклад, закони природи, але поки ще не виявлене в досвіді, на експерименті (наприклад, передбачення існування нових елементарних часток).

3. Віртуальне існування, що знаходиться мов би «між» першими двома. Такий спосіб існування можна знайти тепер не тільки у світі елементарних часток (де він і був уперше зафіксований і описаний), але і більш доступним чином – наприклад, в інформаційно-комунікаційній мережі Інтернет, різноманітних комп'ютерних тренажерах і т.п.

Онтологія вивчає не тільки різні способи існування, але й розмаїтість типів, об'єктів і процесів, які ми можемо назвати видами буття:

1. Буття речей (світ матеріальних об'єктів і процесів як природних, так і штучних).

2. Буття ідеального, духовного (Бог, числа, ідеї Платона, гегелівська абсолютна ідея і т.п.).

3. Буття людини з усім багатством його внутрішнього світу і зовнішнього поведінки. Цьому виду буття буде присвячений ряд тем з наступного, IV розділу нашого курсу.

4. Буття суспільства (соціуму). З ним пов'язане існування і динаміка таких об'єктів, як, наприклад, нація, держава, культура і т.п., чому буде присвячений заключний розділ нашого курсу.

5. Буття інформації. Цей вид буття (як і особливий спосіб віртуального існування) ми виділяємо, щоб підкреслити те нове в сучасному світі, що зв'язано з комп'ютерною революцією і її впливом на рішення засобів комунікації. Тут мається на увазі, наприклад, буття файлів у комп'ютері, сайтів чи електронних книг і газет в Інтернеті, гіпертекстів у інтернетівському кіберпросторі і т.п.

Таким чином, концептуально різні тлумачення буття постають основою для класифікацій та оцінок різних філософсько-світоглядних позицій. Отже, буття можна визначити, як розгорнуте розуміння простору не лише як фізичного, а й психологічного та соціально-історичного феномена, інакше буття залишилося б принципово безструктурним, не вміщеним в простір. Всезагальні зв’язки буття проявляються через зв’язки між одиничними і загальними відношеннями предметів та явищ світу.