Тема 11. Теорія пізнання.

Пізнання як специфічна форма ставлення людини до світу. Генеза поглядів на проблему пізнання у процесі розвитку філософії. Сут­ність теорії пізнання Б. Спінози, І. Канта, представників неотомізму, екзистенціаліз­му (К. Ясперс), марксизму, неопозитивізму, постпозитивізму. Суб'єкт і об'єкт пізнання. Основні принципи гносеології, багатоманітність її форм. Специфіка філософського образу пізнання. Особливості пізнання природного, соціокультурного й духовного світу людини.

Пізнання як відображення. Чуттєве пізнання, його форми. Логіч­не (раціональне) пізнання як якісно новий етап відображення. Ірра­ціональність пізнання. Єдність чуттєвого й раціонального в пізнанні. Пізнання і творчість. Фантазія й продуктивне уявлення як компонен­ти творчого процесу. Творчість та інтуїція. Пояснення й розуміння. Соціально-історична природа раціонального знання, його зв'язок із практикою. Пізнавальна діяльність як процес соціально організова­ного відтворення реальності. Сутність сенсуалізму, емпіризму, раціо­налізму, ірраціоналізму.

Проблема істини. Об'єктивність істини. Взаємозв'язок абсолют­ної та відносної істини. Конкретність істини. Істина й цінність. Кла­сична концепція істини та її альтернативи в сучасній філософії й теорії пізнання. Конвенціоналізм. Прагматизм. Логічний позитивізм. Постпозитивізм.

Специфіка соціального пізнання. Суспільство як об'єкт соціаль­ного пізнання. Людина як суб'єкт пізнання. Соціальні інтереси та настанови, їх вплив на процес пізнання суспільних явищ. Наукове й буденно-практичне пізнання. Рівні (емпіричний та теоретичний), форми (науковий факт, проблема, ідея, гіпотеза, концепція, теорія), методи (спостереження, порівняння, експеримент; сходження від абстрактного до конкретного, єдність логічного й історичного, аналіз, синтез, дедукція, індукція тощо) наукового пізнання.

Проблема практики у пізнанні. Практика як основа пізнання, критерій істини. Методологія наукового пізнання. Виникнення й закономірності розвитку науки. Наукове знання: специфіка, будова, рівні. Наука та суспільство. Соціальні функції нау­ки.

Функції практики в пізнавальному процесі. Культура як система програм пізнання. Ме­ханізм соціокультурної детермінації пізнавальної діяльності. Альтер­нативні способи ідеалізації й пізнання (інтуїція, інстинкт, потяги, ба­жання). Епістемологічні альтернативи логоценризму: деконструкція Ж. Дерріда, евентуалізація самоочевидностей М. Фуко. Еволюційна епістемологія. Проблема існування загальнолюдських еволюційних структур пізнавального процесу. Концепція вроджених очікувань (К. Поппер). Еволюціонуючі робочі гіпотези індивідуальної свідо­мості (К. Лоренц).

Література: основна [4; 5; 11; 26; 27; 29; ЗО; 32; 34]; додаткова [5; 10; 19; 24; 29; 33; 36; 49; 64; 65]

Тема 12. Філософська антропологія

Актуальність і специфіка філософського розгляду проблеми лю­дини. Філософська антропологія як основа наук про людину. Антропосоціогенез та його системний характер. Проблема ґенези, становлення й розвитку людини. Природне (біологічне) в людині. Роль спадковості у формуванні людини. Вплив науково-технічного прогресу на умови існування людини як біологічного виду: активізація мутаційного про­цесу, його вплив на спадковість. Гармонія та дисгармонія людського існування. Людина як єдність біологічного й соціального.

Суспільне (соціальне) у бутті людини. Праця, практика, їх ґенеза та роль у становленні антропосоціогенезу. Співвідношення практики й свідомості. Роль мови у процесі антропосоціогенезу, у формуванні свідомості та предметно-практичної діяльності. Становлення суспіль­них відносин, їх якісна відмінність від відносин біологічних. Виник­нення та розвиток моральності як фактора антропосоціогенезу. Фі­лософський зміст понять "особистість", "індивід", "індивідуальність", їх співвідношення з поняттям "людина". Особистість і роль соціаль­ного середовища в її формуванні. Ціннісні орієнтації особистості як продукт її соціалізації. Соціальна типологія особистості. Творчість як спосіб самореалізації особистості.

Діалектика історичної необхідності та свободи особи у суспільно­му розвитку. Свобода й відповідальність. Філософський аналіз відчуження, свобода як процес зняття відчуження. Відповідальність як продукт соціальної дії особистості. "Культ особистості" як суспільне явище, його суб'єктивні й об'єктивні основи.

Філософська проблема життя і смерті. Проблеми життя і смерті в духовному досвіді людства. Самоцінність людського життя. Сенс життя. Соціальна та біологічна тривалість людського життя; смерть, безсмертя.

Людина та людство. Планетарна спільність долі людства, інтерна­ціональність громадського життя, зміцнення господарсько-економіч­них взаємозв'язків за сучасної доби як об'єктивні основи становлен­ня й розвитку єдиної світової спільноти.

Література: основна [5; 6; 20; 26; ЗО; 32]; додаткова [1; 4; 6-8; 14; 16; 25; 28; 35; 38; 44; 47; 50; 52; 53; 57; 66]

Змістовий модуль IV. Соціальна філософія