Практична робота № 5

Розділ ііі. Лексичний аспект сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні

Тема: Терміни і термінологія. Загальнонаукові терміни. Терміни і термінологія. Лексика за сферою вживання. Термінологічна і професійна лексика, її відмінність від загальновживаної. Функції та структурно — граматичні особливості слів-термінів. Джерела, походження, способи творення термінологічної лексики.

Мета:

• Навчити студентів особливостям мови своєї професії, володіти термінологію свого фаху, з’ясувати джерела поповнення лексики сучасної української літературної мови;

• Розвивати вміння володіти літературною професійною мовою, користуватися термінологічними словниками та словниками іншомовних слів, правильно використовувати терміни свого фаху.

Хід роботи:

Терміни та їх місце в професійному мовленні

Наукові поняття визначаються спеціальними словами – термінами (термін - від латин. terminus – кордон, межа, кінець), які складають основу наукової мови.

Термін – це слово або усталене словосполучення, що чітко й однозначно позначає усталене словосполучення чи спеціальне поняття.

Терміни поділяються на загальновживані (модуль, кредит, авангард, ідея, гіпотеза, формула) і вузькоспеціальні, уживані в певній галузі науки (режим рекуперативного гальмування, алгоритм діагностування, знаменник, дільник, чисельник, суфікс, префікс).

Поширеним у сучасному житті є спілкування між фахівцем і нефахівцем. Прикладами цього є науково-попу­лярні видання з різних галузей науки, передачі по радіо й телебаченню, інструкції з експлуатації різних приладів і пристроїв тощо. Їх мовлення адаптоване до сприйняття непідготовленим читачем (слухачем); у ній переважають загальнонаукові терміни, а вузькоспеціальні пояснюються.

У мовленні професійного спілкування виразно простежу­ється стійка тенденція до інтернаціоналізації, що пов'яза­но з міжнародним характером наукових знань. Для розвитку міжнародної співпраці і професійного спілкування важливо, щоб термі­ни в різних мовах мали однакове значення. У науковій сфері інтернаціональний характер мають також системи правил, які формують єдине на певному етапі розвитку науки уявлення про членування предметів, що забезпечує взаєморозуміння вчених з різних країн і відкриває можли­вість до міжнародного визнання результатів їх досліджень у межах певної галузі.

Як невичерпне джерело термінології розглядав загальнонародну мову І. Огієнко. Він твердив, що народна мова «ховає в собі силу найрізніших мовних перлин, часом навіть на означення тонких духовних переживань чи най­різніших термінів». У праці «Походження великодних виразів» вчений переконливо довів наявність тісного взає­мозв'язку книжної і народної традицій у термінотворенні. Основними способами творення термінів у сучасній

_{українській мові є:}

• спеціалізація використання загальновживаних слів, які наповнювалися специфічними значеннями, зумовленими появою нових понять: сторона (трикутника), коло (геометрична фігура), біль (медичний термін), вина (правничий термін), злочин (правничий термін), часопис, дієслово, прикметник, особа, відмінок, наголос, речення, правопис,

• термінологічна деривація, тобто використання засо­бів словотвору, характерних для української мови (опромі­нення, водогін, кровообіг, провідність, термостійкість, мікроорганізм, гіперфункція);

• запозичення з подальшою фонетичною і граматич­ною адаптацією слів-термінів іншомовного походження (функція, апперцепція, конвеєр, конвенція, орфографія, тембр, резонатор, казуїстика).

До термінів ставляться такі вимоги, як-от:

• однозначність Термін має називати тільки одне наукове або технічне поняття, а поняттю має відповідати тільки один термін.

У своєму термінополі термін є однозначним, тому що поле грає для терміна таку ж роль, що контекст для загаль­новживаної лексики. Наприклад, термін «корінь» у матема­тичному термінологічному полі має одне значення (величи­на, що при піднесенні її до певного ступеня дає дане число); у біологічному термінологічному полі має інше значення (частина рослини, що міститься в землі)] у граматичному термінологічному полі — третє значення [головна частина слова (без афіксів), що виражає його основне (лексичне) значення].

• дефінітивність(точне коротке визначення),

• відсутність експресивно-оцінних нашару­вань,

• стилістична нейтральність.

• системність.Системність є однією з найважливіших умов існування терміна. Слово як термін існує лише у певній системі понять. Термін називає поняття й займає конкретне місце у пев­ній системі понять, яка є відбиттям або наукової теорії, або наукової(технічної) класифікації, або узагальненої ідеї (концепції) в певній галузі /підгалузі знання.

• мотивованість.Мотивованість — це така мовна форма терміна, яка до­помагає зрозуміти поняття, яке він позначає, без звертан­ня до тлумачного термінологічного словника. Ця вимога не відіграє головну роль, проте вона сприяє кращому усві­домленню та запам'ятовуванню терміна. За мовною фор­мою термін може бути повністю мотивованим, частково мотивованим і немотивованим.

Повністю мотивованим вважаються одноелементний термін, вибір якого пояснюється його дотермінологічним значенням, і багатоелементний термін, елементи якого теж пояснюються їхніми дотермінологічними значен­нями.

Наприклад, математичні терміни «гіпотенуза», «трикут­ник». Мовна форма першого пояснюється метафоричним перенесення найменування об'єкта: у давньогрецькій мові гіпотенузою називалася кривобокість. Форма другого тер­міна визначається існуванням в українській мові слів «три» і «кут» та продуктивної моделі словотворення: чис­лівник + іменник + суфікс.

Частково мотивованим є багатоелементні терміни, час­тина елементів яких пояснена, а інша — ні. Прикладом може бути технічний термін «ланцюговий грохот», що скла­дається з двох елементів. Елемент «грохот» ми пояснити не можемо через його часткову демотивованість («гро­хот» — машина для розподілу сировини у процесі збагачен­ня корисних копалин) .

Немотивованим вважаємо математичний термін «ромб», тому що у перекладі з давньогрецької мови він має зна­чення «дзига».

Проте з точки зору термінознавства всі терміни моти­вовані.

Наприклад, відомо, що гіпотенуза — це сторона прямо­кутного трикутника, що лежить проти прямого кута і що цей термін використовується у геометричній терміноси- стемі. У цій же терміносистемі використовуються й термі­ни «трикутник» та «ромб».

До технічної терміносистеми гірничодобувного облад­нання належать вже відоме нам термінологічне словоспо­лучення «ланцюговий грохот».

У термінознавстві під час термінування поняття за осно­ву береться ознака «відмітний — невідмітний». Тому іде­ально мотивованим терміном може вважатися тільки той, що складається з назви об'єкта та однієї його відмітної ознаки. Наприклад, «вісь головна», «вісь координатна» тощо.

Сьогодні велику кількість термінів створюють шляхом найменування всіх суттєвих ознак об'єкта термінування. Безумовно, що довжина таких термінів і може досягати навіть 10 і більше слів. Наприклад, криголамно-транспорт­ний ліхтеровоз-контейнеровоз, ударно-поворотний спосіб дискова пневматична ручна пила тощо.

• точність. Терміни мають бути точними. Але у термінознавстві іс­нує поняття «хибномотивований термін». Такі терміни створюються з різних причин.

• Хибне знання; наприклад, термін «азот» у давньо­грецькій мові мав значення «безживний»; у 60-ті роки XX століття стало відомим, що азот відіграє значну роль у життєдіяльності різних, у тому числі, вищих організмів, але назву цього хімічного елемента залишили без змін, тому сьогодні він вважається хибномотивованим термі­ном.

• Зміна ознак поняття; наприклад, поняття «чорні ме­тали». Спочатку до них належало тільки залізо, тобто озна­кою був саме колір. Зараз до складу чорних металів вхо­дить і марганець, проте він не має чорного кольору. їх об'єднують спільні поклади залізо-марганцевих руд, тобто ознакою стало спільне місце залягання. Ось чому термін «чорні метали» вважається тепер хибномотивованим.

• Перенесення назви предмета, явища на інший пред­мет, що має подібні, але інші ознаки; наприклад, у тепе­рішній час в астрофізиці вживають термін «рівень моря на Марсі». Маються на увазі ті величини, які відповідають атмосферному тиску на рівні моря на Землі. Відомо, що морі на Марсі відсутні, тому цей термін — хибномотиво­ваний.

• Свідоме прагнення притаїти знання дійсних ознак предмета; наприклад, англійський термін «їапк» (бак) - «танк» був навмисно використаний для називання нового виду військової техніки, щоб дезінформувати ворога під час першої світової війни.

Джерела термінологічної лексики.

Сучасна українська термінологія активно поповнюєть­ся новими одиницями — переважно запозиченнями з англійської мови, наприклад: файл, курсор, байт, інтерфейс, демпінг, маркетинг, мене­джер, трас, тощо. Одним із продуктивних способів засвоєння таких запозичень є поєднання їх з власне мовними або давно запозиченими термінами, тобто утворення словосполучень, наприклад: демпінгові ціни, клірингові розрахунки, маркетинговий аналіз, круглий лот тощо. Понад 70% термінів у різних терміносистемах — це словосполучення.

Кількість термінів у мові постійно зростає, а в деяких галузях науки навіть випереджає зростання загальновжи­ваних слів української літературної мови. Це пов'язано з інтенсивним розвитком науково-технічних знань, появою нових дисциплін. Отже, термінологія безпосередньо зале­жить від галузі науки, у якій використовується, та її розвитку. Водночас розвиток галузевих термінологій впливає на розбудову наукового стилю української мови загалом.

З огляду на сферу використання, терміни поділяють на загальнонаукові, міжгалузеві та вузькогалузеві.

Загальнонаукові терміни.

Такими термінами послуго­вуються в усіх галузях знань. Вони позначають логіко-філософські категорії, що мають гносеологічну (пізнавальну) універсальність, та нові категорії і поняття, які виникли внаслідок інформатизації науки і суспільства, інтеграцій процесів у різних галузях знань: елемент, функція, гіпотеза, інформація, система, програма, структура, діапазон, документ, справа, закон тощо.

Загальнонаукові терміни є основою пошуку засобів теоретизації науки, уні­версалізації наукових засобів і професійної мови загалом. Використання загальновживаних термінів може створюва­ти деякі незручності, оскільки в них найчастіше виникає полісемія. У мові окремих галузей знань вони зазнають конкретизації переважно шляхом поєднання з прикметни­ком: система — центральна нервова система (біол.), амальгамна система (хім.), екологічна система (еколог.), електродинамічна система (техн.), томографічна система (мед.), державна система (політ.), граматична система (лінгв.), кредитна система (фін.), кріпосницька система (іст.), мажоритарна система (юр.), мажорно-мінорна система (муз.), реєстраційна система (соціол.), система нервюр (архіт.), теософська система (рел.), господарсько-правова система (ек., юр.) та ін. Характерною ознакою загальнонаукових термінів є схиль­ність до утворення антонімічних пар: абстрактне і кон­кретне, необхідність і випадок, можливість і дійсність, причина і наслідок, еволюція і революція та ін.

Міжгалузеві терміни. Виникнення цих термінів пов'я­зане з інтеграційними процесами в розвитку сучасної науки й появою міждисциплінарних комплексів. До міжгалузевих термінів належать назви узагальнених, базових понять, спільних для певного комплексу наук або для більшості наук, які належать до цього комплексу. Ці поняття часто виступають основою для формування більш конкретних видових понять та термінів на їх позначення: звук (вет., мед.) — амфоричний звук, везикулярний звук, легеневий звук, перкуторний звук, глухий звук; звуковипромінювач, звукозаписний (техн., фіз.); звуковий (подраз­ник), звукосприйняття (біол.), звукоізоляція (техн., мед.).

Вузькоспеціальні терміни. Ці терміни позначають спе­цифічні для кожної галузі поняття, категорії. У них відоб­ражується специфіка професійної діяльності, зокрема: самостійна сфера діяльності (назви наукових дис­циплін, галузей техніки, технології виробництва, найме­нування досліджуваних проблем); об'єкт діяльності (наукова праця, наукова творчість), мова (мово­знавство), література (літературознавство), мистецтво (мистецтвознавство), віруси (вірусологія), енергія сонця (геліоенергетика) тощо); суб'єкт діяльності (мово­знавство — мовознавець, літературознавство — літерату­рознавець, мистецтвознавство — мистецтвознавець); засоби діяльності знаряддя діяльності (датчики, мікропроцесори, термінали, модулятори, лазери тощо); процеси діяльності (радіолокація, проектування, конструювання, діагностика тощо); методи діяльності (численні методи алгебри, численні методи аналі­зу тощо); виміри (виміри геометричних величин, виміри тиску, температурні виміри, біологічні і біомедичні вимі­ри); продукти діяльності (широке коло різного роду результатів діяльності). Одні й ті самі терміни можуть одночасно належати до двох груп, наприклад бути засобом діяльності і результатом діяльності. Серед спе­ціальних термінів виділяють технічні, фізичні, правничі, економічні та ін.

Розмежовувати загальнонаукові та вузькоспеціальні терміни часом буває складно. Напри­клад, слова доказ, справа, дія, засідання вживаються в багатьох сферах професійної діяльності, але в законодав­чому тексті вони набувають специфічного змісту.

Отже, засвоєння термінології відповідної галузі знання є одним із перших кроків в оволодінні професійним мовленням .

Професійна лексика

Науково-технічний прогрес наповнив мову новими поняттями, що властиві різним професіям. Мова представників різних галузей виробництва, народного господарства дедалі збагачується, і цей процес відбувається завдяки формуванню мовлення будь-якої професії, усуненню мовних примітивізмів, збагаченню науково-технічною, суспільно-політичною лексикою і термінологією, появи нових понять.

Професіоналізми – слова й мовленнєві звороти, характерні для мови людей певних професій. Професіоналізми виникають, коли та чи інша спеціальність, фах або вид занять не мають розвиненої термінології: курсак (курсова робота), лаба (лабораторна робота), між парами вікно (між заняттями вільний час), завис комп (комп`ютер тимчасово не працює) тощо. Професіоналізми виступають як неофіційні (а отже, експресивно забарвлені) синоніми до термінів. З-поміж професіоналізмів можна вирізнити науково-технічні, професійно-виробничі, просторічно-жаргонні. Друга група професіоналізмів – це загальнозрозумілі слова.

На відміну від термінів, професіоналізми не мають чіткого наукового визначення й не становлять цілісної системи. Оскільки професіоналізми вживаються на позначення спеціальних понять лише у сфері тієї чи іншої професії, вони не завжди відповідають нормам літературної мови.

У межах одного колективу, однієї спеціальності може народжуватися безліч нових професіоналізмів. Нові слова виникають за рахунок словоскладання, нових префіксів та суфіксів. Серед префіксів найпоширенішими є: до- (доокомплектувати, дообладнати); недо- (недопромисел, недовнесок); над-, серед-; серед суфіксів -ість, -ат, -ація та ін.

Що вища мовна культура, то менше буде можливостей для появи професіоналізмів.

Терміни пояснюються у термінологічних словниках, а най­більш уживані з них - і в тлумачних словниках, де їх супроводжують позначками спец, (спеціальне слово), тех. (техніка), хім. (хімія), фізк. (фізкультура) тощо.

Наприклад: Енергія, -ї, ж. спец. Одна з основних власти­востей матерії, загальна міра всіх форм її руху. Без свого галузевого словника не може обійтися жодна наука, тому на сьогодні видано багато таких праць: Словник лінгвістичних термінів (Д. Ганич, І. Олійник), Біологіч­ний словник (за ред. К. Ситника), Шкільний геологічний словник (А. Безуглий та ія.), Універсальний словник еко­номічних термінів (В. Коломойцев) та інші.

Виконання вправ.

Т.Антонюк, Л.Борис, О.Стрижаковська «Українська мова( за професійним спрямуванням). Навчальний посібник для студентів ВНЗ І – ІІ рівнів акредитації». Чернівці , «Місто», 2010

* с. 125, завдання №1,2,3,4,5 ;

* с.161-162 , завдання № 12,13,14.

Практичні завдання