1.2.Перекладіть текст українською мовою. Обґрунтуйте актуальність наведеного твердження.

Многие думают: интеллигентный человек — это тот, который много читал, получил хорошее образование (и даже по преимуществу гуманитарное), много путешествовал, знает несколько языков.

Интеллигентность не только в знаниях, а в способностях к пониманию другого. Она проявляется в тысяче и тысяче мелочей: в умении незаметно (именно незаметно) помочь другому, беречь природу, даже в привычке вести себя скромно за сто­лом, не мусорить вокруг себя — не мусорить окурками или руганью, дурными идеями (это тоже мусор, и еще какой!)

Интеллигентность надо в себе развивать, тренировать — тренировать душевные силы, как тренируют и физические силы (Д. C. Лихачов).

-ІІ-

2.1.Мікрофон. Чи згодні ви з твердженням польського письменника Адама Міцкевича: «Одного неточного, невдало сказаного або хоча б погано ви­мовленого слова іноді досить, щоб зіпсувати все враження»? Обґрунтуйте свою відповідь.

2.2. Прочитайте виразно за особами вірш Ліни Костенко, передаючи інтонацією почуття і настрій співрозмовників.

ПІНГ-ПОНГ

-добридень -

-здрастуйте -

-як справи? -

-спасибі - добре - як у вас?

-робота - літо - спека - спрага

-а настрій? -

-добре -

-все гаразд -

-неправда - очі -

-вам здалося -

-ви зблідли —

-обережно — м'яч!

-вогнем мовчання зайнялося

— схрестились погляди - пробач —

кажи слова легкі й порожні

— кажи їх знов —

кажи їх знов!

- а так дивитися не можна

в настільнім тенісі розмов.

Поміркуйте, яку основну думку висловлено у вірші. Поясніть його назву. Від чого застерігає поетеса? Чи лише про випадкову зустріч йдеться у творі?

* * * * *

Спілкування - це обмін інформацією, передача її однією людиною іншій.

У процесі спілкування можна пізнати інших людей, обмінятися з ними інформацією, співпрацювати з ними і водночас пережити емоційний стан, що виникає в резуль­таті цього.

Здібність до спілкування завжди була однією з найваж­ливіших людських якостей. До людей, які легко вступа­ють у контакт і вміють привернути увагу до себе, став­ляться із симпатією. Із замкнутими людьми намагаються обмежити контакти або взагалі уникати їх.

Трактуючи невербальні засоби спілкування, варто звер­нути увагу на національні традиції співрозмовників.

Наприклад, майже всі європейці, хитаючи головою звер­ху вниз, передають згоду, болгари — незгоду, японці підтверджують, що уважно слухають співрозмовника. Для китайців підняті бровизнак гніву, а для амери­канців - властива їм манера здивування. Значення багатьох рухів і жестівзумовлені культурним середовищем, у якому ми живемо.

Жестом і мімікою треба вміти користуватися для поси­лення смислової виразності, пам'ятаючи при цьому, що жести втрачають свою виразність при частому повторен­ні, що запас жестів у кожної людини досить обмежений і що мова міміки і жестів не може і не повинна заміняти мову слів.

Варто пам'ятати про вади жестикуляції: зайві рухи зава­жають слухачам, не дають їм зосередитися; одноманітна жестикуляція втомлює слухачів, набридає їм; бідні, примітивні, вульгарні жести розцінюються як невихо­ваність; незграбні рухи, недоладна міміка смішать спів­розмовників (як і жести випадкові або неприродні); рухи, розраховані лише на зовнішній ефект, відштовхують співрозмовника.

Під час спілкування потрібно триматися якомога про­стіше й природніше. Немає нічого гіршого, ніж коли співрозмовник помічає неправду в мовленні, надуманість і перебільшеність інтонацій, фальш у жестах та поведінці. У тих випадках, коли інформація, яка передається словами, не відповідає тому, про що говорять жести, міміка, інтонація, на більшу довіру заслуговує інфор­мація невербальна.

* * * * *