108.Дидактичні принципи побудови аудіо-, відео-,комп'ютерних навчальних посібників.

Можна виділити ряд наступних принципів, якими слід керуватися під час створення електронного підручника:

- принцип повноти: кожен модуль повинен мати такі компоненти:

- теоретичне ядро,

- контрольні питання теорії,

- приклади,

- завдання й вправи для самостійного рішення,

- контрольні питання всьому модулю з відповідями,

- контрольна робота,

- контекстна довідка.

- принцип наочності: кожен модуль має складатися з колекції кадрів з мінімумом тексту і візуалізацією, більше полегшує розуміння й запам'ятовування новопонять, і методів.

- принцип розгалуження: кожен модуль може бути пов'язанийгипертекстними посиланнями коїться з іншими модулями те щоб у користувача був вибір переходу будь-якій іншій модуль.

- принцип регулювання: учень самостійно управляє зміною кадрів, має можливість викликати на екран скільки завгодно прикладів, вирішити потрібне кількість завдань,задаваемого нею самою чи що визначається викладачем рівня складності, і навіть перевірити себе, відповівши на контрольні і питання виконавши контрольну роботу, рівня складності.

- принцип комп'ютерної підтримки: будь-якої миті роботи учень може мати простий комп'ютерну підтримку, звільняючу його від рутинної праці та що дозволить зосередитися на суті досліджуваного в момент матеріалу, розглянути більше прикладів і вирішити більше завдань.

- принцип збирання: електронний підручник (та інші навчальні пакети) потрібно виконати в форматах, дозволяють компонувати в єдині електронні комплекси, розширювати й доповнювати їхній кругозір новими розділами і темами, і навіть формувати вплив електронних бібліотек щодо окремих дисциплінам (наприклад, для кафедральних комп'ютерних класів) чи особисті вплив електронних бібліотек студента (відповідно до фахом і курсом, де вона навчається), викладача чи дослідника.

109. Навчальні електронні посібники. Їх характеристика. Електронний посібник - це універсальний методичний посібник, який містить широке коло питань різних навчальних дисциплін, викладених в стислій формі та призначена для використання в навчанні. Для того, щоб електронний посібник щонайкраще відповідав пропонованим вимогам, необхідно, щоб він сполучав в собі функції підручника і вчителя, довідково-інформаційного посібника і консультанта, тренажера і контролюючого знання програми. Для рішення цієї проблеми запропоновано використовувати системний підхід до створення електронних посібників. Системний підхід розглядає об'єкт як систему, що складається з безлічі взаємозалежних елементів, що утворять певну цілісність і володіючих системних властивостей. Системний підхід дозволяє не орієнтувати навчальний посібник на конкретну групу користувачів, але створювати його таким чином, що їм може скористатися практично кожної. У залежності від потреб і вже наявних знань, користувач сам вибирає матеріал для вивчення, його обсяг, технологію навчання. Створення різних моделей представлення знань, що в одному випадку представляють об'єкти, характерні для логічного мислення, а в іншому - образи-картини, з якими оперує образне мислення, дає можливість оптимізувати процес навчання. Включення системи тестів на початковому етапі роботи з навчальним посібником дозволяє ідентифікувати особистісні якості того, якого навчають, а потім здійснити настроювання на нього і рекомендувати відповідну методику навчання. Контроль знань після вивчення кожного розділу може здійснюватися різними способами (за допомогою тестів, контрольних питань і т.п.). У залежності від того, наскільки користувач засвоїв матеріал, можна при необхідності повторити вивчений розділ, чи відкоригувати змінити методику навчання. При низьких результатах можливе з'ясування думки самого користувача про причини поганого засвоєння матеріалу. Застосування системного підходу при створенні електронного посібника дозволяє розширити область застосування електронних посібників і коло потенційних користувачів. Таким чином, використання системного підходу до розробки електронних навчальних посібників дозволяє зробити серйозний крок на шляху переходу від пізнавальної до прагматичної моделі освіти і сприяє рішенню проблем створення посібників нового покоління, що дають можливість збільшити кількість користувачів, підвищити наочність представлення матеріалу, використовувати електронний посібник тривалий час, звести до мінімуму витрати на пошук і підбір літератури, здійснювати контроль отриманих знань і ін.

110. Види комбінованих ТЗН та їх використання у навчальному процесі. Технічні засоби навчання — сукупність технічних приладів з дидактичним забезпеченням, застосовуваних у навчально-виховному процесі для пред'явлення й обробки інформації з метою його оптимізації.До комбінованих технічних засобів (універсальним), що виконують кілька функцій, ставляться лінгафонні пристрої, замкнуті навчальні телевізійні системи, комп'ютерні системи.За принципом устрою й роботи ТЗН бувають механічні, електромеханічні, оптичні, ізостудії, електронні й комбіновані.По роду навчання виділяють технічні пристрої індивідуального, групових і потокового (для більших груп тих, яких навчають,, наприклад, у вузах для цілого потоку) користування.По логіці роботи ТЗН можуть бути з лінійною програмою роботи, тобто не залежати від зворотного зв'язку, і з розгалуженою програмою, що забезпечує різні режими роботи залежно від якості й об'єму зворотного зв'язку.По характері впливу на органи почуттів виділяють візуальні, аудіо засоби й аудіовізуальні ТЗН.По характеру пред'явлення інформації ТЗН можна розділити на екранні, звукові й экранно-звукові засоби.

111. Вимоги до ТЗН( функціональні педагогічні, ергономічні, естетичні, економічні).До засобів навчання висувають різнобічні вимоги: функціональні, педагогічні, ергономічні, эстетические, економічні.Функціональні — здатність апаратури забезпечувати необхідні режими роботи (гучність і якість звучання; місткість касет аудіовізуальних засобів, достатня для проведення заняття з мінімумом перезаряджень; універсальність приладу).Педагогічні — відповідність можливостей технічного засобу тим формам і методам навчально-виховного процесу, які погодяться із сучасними вимогами.Ергономічні — зручність і безпека експлуатації; мінімальна кількість операцій при підготовці й роботі з апаратом; рівень шуму; зручність огляду, ремонту, транспортування.Естетичні— гармонія форми (наочне вираження призначення, масштаб, домірність); цілісність композиції, товарний вигляд.Економічні — відносно невисока вартість при високій якості й довговічності технічних засобів.