
- •21 Принципи формування і використання трудових ресурсів регіону.
- •22 Регіональні аспекти концепції сталого розвитку суспільства
- •23 Значення мінеральних ресурсів для економічного розвитку регіону
- •24 Значення водних ресурсів для економічного розвитку регіону
- •25 Значення земельних ресурсів для економічного розвитку регіону
- •26 Значення агрокліматичних ресурсів для економічного розвитку ресурси
- •27 Значення лісових ресурсів для економічного розвитку регіону
- •28 Особливості використання туристичних ресурсів регіонів
- •29 Туризм як феномен соціально-економічного розвитку регіонів
- •30 Туристична індустрія регіону як соціально-економічна система
28 Особливості використання туристичних ресурсів регіонів
1 Туристичні ресурси-сукупність природно-кліматичних, оздоровчих, історико-культурних, пізнавальних та соціально-побутових ресурсів відповідної території, які задовольняють різноманітні потреби туриста.
2 Класифікація туристичних ресурсів-природні,суспільні,технологічні,подієві.
3 Забезпеченість регіонів України туристичними ресурсами- Рівень забезпеченості України туристичними ресурсами є дуже високим. По-перше, в Україні значна кількість унікальних та естетично привабливих природних ландшафтів, що придатні для тривалого відпочинку та пригодництва у поєднанні з місцевими пам’ятками культури та природи. Зокрема, це гірські території Карпат (у т.ч. гірськолижні центри, наприклад, Ворохта) та Криму (наприклад, Ай-Петрі), приморські ресурси Південного берегу Криму та морських прибережних територій Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької і Донецької областей, а також практично безмежні річкові ресурси, що передусім пов’язані із мальовничими ландшафтами навколо Дніпра, Десни, Південного Бугу та ін. По-друге, в Україні сконцентрована величезна кількість культурно-історичних ресурсів. Так, Центральна Україна багата на історичні пам’ятки, пов’язані із запровадженням і розвитком української державності та культури, Південна Україна є територією, де виявлено чимало пам’яток античної культури, Західна Україна виділяється етнічними особливостями, пам’ятками фольклору, народної архітектури. В Україні налічується понад 200 тисяч об’єктів пізнавального туризму, понад 300 музеїв . Всесвітньо відомими є історико-культурні заповідники (Києво-Печерський, Переяслав-Хмельницький, Хортиця, Поле Полтавської битви) та історико-архітектурні заповідники (Львівський, Кам’янець-Подільський, Новгород-Сіверський, Софіївський). Важливе значення мають палацово-паркові комплекси (Воронцовський, Лівадійський), старо винні замки (Мукачівський на Закарпат т і, Луцький на Волині), фортеці (ген уезьк і фортеці Криму – Судак, Ялта, Феодосія; Хотинська на Буковині, Кам’янецька на Поділлі), залишки стародавніх міст (Ольв ії, Херсо неса, Неапо ля Скіфсько го), місця пало мництва (Печерська, Почаївська Лаври). І це далеко не остаточний перелік природних та історико-культурних туристичних ресурсів України. Водночас рівень забезпеченості України туристичною інфраструктурою є недостатнім. Найістотніша проблема – відсутність достатньої кількості готельних комплексів, мотелів, хостелів. У 2006 році в Україні функціонувало 1269 закладів розміщення (у 2000 р. їх було 1308). Показник одноразової місткості закладів розміщення у 2007 році становив лише 110,7 тис. місць. При цьому існують певні диспропорції між забезпеченістю окремих регіонів України туристичними ресурсами та закладами розміщення. Інша сторона проблеми – відсутність достатньої кількості готелів вищих та середніх класів, які користуються попитом іноземних туристів із розвинених країн. Це впливає на рівень завантаженості готелів в Україні, що становить лише 31% при нормативі у 60-70% [8]. Щодо забезпеченості санаторно-курортними закладами, то спостерігається зниження їх кількості у 2005/06 р. в порівнянні з 1990 р. на 17,6 % та на 4,9 % в 2006/05 р. в порівнянні з 2000 р. Аналіз динаміки кількості відпочиваючих в санаторно-курортних закладах в 1990-2005/06 рр. свідчить про значне загальне їх скорочення на 48,7 % [8]. Звертаючи увагу на транспортну інфраструктуру, зазначимо, що незважаючи на загальне збільшення довжини доріг з твердим покриттям, проблемою залишається стан та якість дорожньої системи України. Окрім цього, збільшення рівня фізичного та морального зносу основних засобів транспорту, особливо авіаційного і залізничного, ще більше підсилюють кризовий стан галузі та невідповідність сучасним міжнародним стандартам.
4 Використання регіонами України туристичних ресурсів- Аналіз рівня забезпеченості регіонів готелями та іншими місцями тимчасового проживання у 2010 році свідчать про значну диференціацію регіонів України. Так, у 2010 році найбільшу кількість їх було зареєстровано у Львівській області (159), місті Київ (133), Херсонській (135), Миколаївській (122), Дніпропетровській (121) та Луганській (101) областях. Найменш забезпеченими регіонами України щодо кількості готелів та інших місць тимчасового проживання у 2010 році були Кіровоградська (18), Вінницька (21) та Рівненська (23) області. Найвищий показник доходів від експлуатації готелів та інших місць тимчасового проживання спостерігався у 2010 році – 3 127 463,4 тис. грн., на 550 343,0 тис. грн. більше, ніж у 2009 році. Як засвідчує діаграма, 2008 рік характеризувавсь підвищенням рівня доходів від експлуатації готелів та інших місць тимчасового проживання, з показником 2 729 421,4 тис. грн., що на 152 301,4 тис. грн. більше, ніж у 2009 році. Аналіз раціонального використання та охорони туристичних ресурсів свідчать про специфічні особливості зазначених процесів в розрізі областей, що суттєво впливає на вибір методів та інструментів підвищення ефективності таких процесів.
5 Екологічні проблеми використання туристичних ресурсів- Збалансований розвиток туристичного бізнесу це в першу чергу раціональність використання туристичних ресурсів. Пропонуємо під раціональним використанням туристичних ресурсів розуміти планомірне, науково обґрунтоване використання, охорону і відновлення туристичних ресурсів з урахуванням місцевих умов, при якому досягається баланс між ефективністю використання і екологічними вимогами.