50. Яким чином попит та пропозиція на ринку впливає на процес визначення підприємством необхідного обсягу капіталовкладень? Обгрунтуйте.
1. Попит ринку задовольняється повністю пропонованою для продажу продукцією (послугами) за її кількісними та якісними характеристиками. Тенденцій до зростання попиту не очікується, тому це не потребує збільшення обсягу виробництва на даному підприємстві. За цим варіантом здійснюється лише просте відтворення основних фондів переважно за рахунок амортизаційних відрахувань КВ 1 = Σ Ц і * N і + С р.т.о. – А,
де Ц і - повна вартість придбання нових основних фондів на заміну застарілим;
N і - кількість основних фондів і-го виду, яку необхідно придбати;
С р.т.о. – загальна сума витрат на ремонт і технічне обслуговування наявних основних фондів підприємства;
А – загальний амортизаційний фонд підприємства.
2. Попит на ринку не задовольняється пропозицією продукції. Є тенденції до зростання попиту на дану продукцію, тому керівництво і трудовий колектив зацікавлені у відповідному збільшенні обсягу її виробництва шляхом введення в дію додаткових виробничих потужностей з метою одержання бажаного приросту прибутку.
Для визначення необхідного обсягу капітальних вкладень за цим варіантом економічної ситуації залежно від стадії планування використовують два методи:
- попередні приблизні розрахунки;
- прямі розрахунки.
За методом попередніх приблизних розрахунків, по-перше, обчислюють необхідну середньорічну величину виробничої потужності, виходячи з очікуваного коефіцієнта її використання у розрахунковому році та виявленого попиту ринку на продукцію (послуги); по-друге, визначають величину середньорічної виробничої потужності, якої не вистачає для задоволення ринкового попиту на продукцію (послуги); по-третє, розраховують абсолютну величину необхідного додаткового введення в дію виробничої потужності підприємства ( ∆ N абс ) , використовуючи для цього спеціальний коефіцієнт перерахунку середньорічного її приросту в абсолютний. КВ = С к.в.од. * ∆ N абс ,
де С к.в.од. –питомі капітальні витрати на одиницю приросту виробничої потужності.
3. Попит на ринку на даний вид продукції (послуги) має тенденцію до спаду. Продукція (послуга) за основними показниками втратила конкурентоспроможність. За цієї умови підприємство мусить або модернізувати її, або ж терміново організувати виробництво нової продукції (послуги), здатної конкурувати на ринку. За цим варіантом розрахунки необхідного обсягу капітальних вкладень здійснюються переважно за розглянутою вище схемою другої ситуації. Проте при цьому треба додатково врахувати значні капіталовкладення на нові вироби, які повинні за своїми техніко-економічними характеристиками повністю задовольняти вимоги покупця.
51.Охарактеризуйте напрямки, методи та інструменти державного регулювання діяльності підприємства. 1. Економічні функції держави. Будь-яка держава виконує ряд функцій. Головною функцією є регулювання економіки, тобто ступінь втручання держави в процеси формування стратегії і тактики розвитку національного господарства та його окремих ланок. Мета державного регулювання – забезпечення найбільш ефективного економічного, соціального, наукового і культурного розвитку країни. Методи державного регулювання: адміністративні та економічні. Основні принципи ДРЕ: 1. Мінімальне втручання державних органів в економічні процеси, тобто виконання ними лише тих функцій, які самі суб'єкти господарювання не можуть виконувати. 2. Вплив відповідних владних структур на розвиток соціально-економічних процесів за допомогою встановлюваних державою економічних регуляторів і нормативів. Обов'язкова передумова державного регулювання – створення необхідної правової бази. Правову основу такого регулювання складають законодавчі і нормативні акти, які визначають порядок формування і функціонування елементів ринкового господарства.
Наступні функції:
1. Розробка і забезпечення стратегії економічного розвитку національного господарства. (ч\з макроекономічне планування). 2. Регулювання інноваційних процесів та інвестиційної діяльності. 3. Перерозподіл централізованих доходів і ресурсів, стабілізація економіки і соціальних захист населення 4. Моніторинг і регулювання процесів охорони навколишнього середовища. Макроекономічне планування носить суто індикативний характер. Воно полягає і розробці і науковому обґрунтуванні цілей, орієнтирів, пріоритетів, пропорцій і структур соціально-економічного розвитку країни на певний перспективний період. На відміну від директивного планування індикативне планування має орієнтовний характер. Основні принципи індикативного планування: 1. Поєднання аналітичних і прогнозних методів для вивчення соціально-економічних процесів, визначення конкретних об'єктів державного впливу і вибору способів такого впливу.
2. Інформування суб'єктів ринкових відносин про перспективи і прогнози соціально-економічного розвитку для забезпечення відповідного орієнтування при виборі власних господарських рішень.
3. Застосування переважно непрямих регуляторів і нормативів, обов'язкових для всіх суб'єктів ринкового господарювання. 4. Застосування прямого впливу на соціально-економічні процеси і відповідні групи суб'єктів господарювання переважно через засоби державного бюджету. Показники індикативних планів носять орієнтовний характер (не більше, не менше, максимум, мінімум), бажано, щоб вони складались на основі довгострокових науково-технічних і соціально-економічних прогнозів.
52. Поясніть сутність маркетингу та його ролі в діяльності підприємства. Маркетинг - виробничо-комерційна діяльність підприємства, направлена на виявлення і задоволення потреб в його продукції шляхом продажу її на ринку з метою отримання прибутку.
Функції маркетингу:
1. Вивчення ринку, його сегментування, аналіз і прогнозування попиту.
2. Вибір сегментів ринку, прийнятних для підприємства.
3. Визначення номенклатури і асортименту продукції для ринку.
4. Розробка стратегії виходу на ринок і реакції на дії конкурентів.
5. Реклама, збут і його стимулювання.
6. Політика ціноутворення.
Об'єктом маркетингу є комплекс “потреби-товар-ціна-реклама-збут” . Центральне місце в цьому комплексі належить товару.
Принципи маркетингу:
1. Орієнтація всіх сфер діяльності підприємства на задоволення отреб покупців з метою продажу продукції і отримання прибутку.
2. Цілеспрямований і активний вплив на попит, його розвиток.
3. Гнучке реагування виробництва на зміни потреб і попиту покупців, оперативна адаптація до цих змін.
4. Використання ціноутворення як механізму реагування і впливу на кон'юнктуру внутрішнього і зовнішнього ринків.
5. Вибір ефективних форм і методів постачання, реклами і продажу продукції.
6. Підтримка творчої атмосфери у середовищі маркетологів, заохочення їх ініціативи в розробці і реалізації маркетингових рішень.
У своєму розвитку маркетинг розвивався еволюційно, етапи цієї еволюції можна охарактеризувати через зміну його концепцій.
Концепція маркетингу - загальний підхід підприємства до досягнення своєї мети на ринку.
Основні концепції маркетингу:
1. Виробнича концепція - передбачає спрямування головних зусиль підприємства на збільшення обсягів продукції і зниження її собівартості.
2. Продуктова концепція - акцентує увагу на покращенні споживчих властивостей виробів і якості останніх.
3. Комерційна - полягає в тому, що для забезпечення належного збуту продукції активізується перш за все робота комерційних служб.
4. Концепція індивідуального маркетингу - орієнтує підприємство на виявлення індивідуальних потреб покупців і задоволення цих потреб краще, ніж це роблять конкуренти.
5. Концепція соціального маркетингу - бере до уваги суспільні потреби та інтереси перспективного характеру (охорону навколишнього середовища, природних ресурсів, здоров'я людей, національної безпеки.)
53.Охарактеризуйте сутність та основні показники якості та конкурентоспроможності продукції підприємства. Якість продукції – сукупність властивостей продукції, які визначають ступінь її придатності для використання за призначенням, визначається лише в процесі споживання або експлуатації.
Поряд із якістю існує поняття технічного рівня певних видів продукції. Це поняття за змістом вужче за попереднє, оскільки охоплює сукупність лише техніко – експлуатаційних характеристик. Його показники встановлюються за проектування переважно нових знарядь праці і відображаються в спеціальних картках технічного рівня, які використовуються в процесі вивчення ринку й визначення попиту на нові товари, складання бізнес планів, рекламних матеріалів тощо.
Рівень якості – це кількісна характеристика міри придатності того чи іншого виду продукції для задоволення конкретного попиту на неї. Оцінка якості продукції передбачає визначення абсолютного, відносного, перспективного і оптимального її рівнів.
Абсолютний рівень якості знаходять обчисленням вибраних для його вимірювання показників, не порівнюючи їх із відповідними показниками аналогічних виробів. Визначення абсолютного рівня якості є недостатнім, оскільки самі по собі абсолютні значення вимірників якості не відображають міри її відповідності сучасним вимогам. Тому одночасно визначають відносний рівень якості окремих видів продукції, що виробляється, порівнюючи її показники з абсолютними показниками якості найліпших вітчизняних та зарубіжних аналогів. Проте рівень якості продукції під впливом НТП і вимог споживачів мусить постійно зростати. У зв'язку з цим виникає необхідність оцінки якості виробів, виходячи з її перспективного рівня, що враховує пріоритетні напрямки й темпи розвитку науки і техніки. Усі показники якості виробів поділяють на дві групи: перша - диференційовані показники, друга – загальні показники якості всього обсягу продукції, що її виробляє підприємство.
Найбільш складна за кількістю система показників застосовується для оцінки якості технічного рівня знарядь праці. Вона охоплює більшість груп одиничних показників і майже всі комплексні вимірники якості. Крім специфічних показників, якість характеризується низкою загальних показників. До них належать:
Надійність – властивість виробу виконувати свої функції зі збереженням експлуатаційних показників у встановлених межах протягом відповідного проміжку часу. Кількісно вона характеризується тривалістю безвідмовної роботи, тобто середнім часом роботи між двома несправностями.
Довговічність – це властивість виробу тривалий час зберігати свою робото здатність за тих чи інших умов експлуатації, її оцінюють двома головними показниками – строком служби (календарною тривалістю експлуатації до певного граничного стану) і технічним ресурсом (можливим напрацюванням у годинах).
Ремонтопридатність – характеризує можливість швидко виявляти й усувати несправність в їй. Показник патентної чистоти виробу відображає використання за його розробки запатентованих винаходів і можливість безперешкодного продажу на світовому ринку.
До комплексних показників якості належать коефіцієнт готовності виробів, питомі витрати на один кілометр пробігу автомобіля і т.д. Конкурентоспроможність - характеризує властивість об'єкту задовольняти певну конкретну потребу порівняно з аналогічними об'єктами даного ринку. Конкурентоспроможність підприємства означає його спроможність до ефективної господарської діяльності і забезпеченню прибутковості в умовах конкурентного ринку.
54. Приведіть загальну характеристику витрат підприємства на виробництво продукції та їх класифікацію. Затрати виникають в процесі і використання ресурсів для досягнення певної мети. Звичайно вони різнонаправлені, поділяються на інвестиційні та поточні, пов'язані з безпосереднім виконанням підприємством своєї функції. Поточні витрати факторів виробництва бувають циклічні і безперервні. Перші повторюються з кожним циклом виробництва продукції, другі існують постійно, незалежно від виробництва. Затрати виражають в натуральній і грошовій формі. Варто розрізняти витрати, що формують вартість продукції в певному періоді і реальні грошові виплати. Перші пов'язані з виготовленням продукції незалежно від того, коли куплені відповідні матеріали або найнята робоча сила. Другі - це виплати за придбані фактори виробництва без урахування часу їх використання. Реальні грошові виплати обслуговують зовнішній оборот підприємства та оплату праці.
Собівартість продукції - це грошова форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення та збут продукції. Собівартість продукції комплексно характеризує ступінь використання всіх ресурсів підприємства.
Для визначення собівартості продукції важливе значення має склад витрат, що в неї включаються. Як відомо, затрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох джерел - собівартості і прибутку. Загальний принцип розподілу полягає в тому, що шляхом включення у собівартість продукції відшкодовуються ті витрат, які забезпечують просте відтворення всіх факторів виробництва.
Класифікація витрат.
1. З метою управління виділяють :Загальні витрати - затрати на весь обсяг продукції за певний період. Затрати на одиницю продукції - визначаються як середні за певний період, якщо продукція виробляється постійно або серіями. В одиничному виробництві затрати на виріб формуються як індивідуальні. Граничні витрати - характеризують їх приріст на одиницю приросту обсягу виробництва.
2. За ступенем однорідності: виділяють елементні і комплексні витрати. Елементні - однорідні за складом, мають єдиний економічний зміст і кваліфікуються як первинні. (матеріальні витрати, на оплату праці та ін.) Комплексні витрати - охоплюють декілька елементів витрат, їх групують за економічним значенням при калькулюванні і організації внутрівиробничого процесу. (Адміністративні витрати).
3. Постійні витрати - їх загальна величина не залежить від кількості виготовлюваної продукції, стрибкоподібно можуть змінюватись при суттєвих чи організаційних змінах у виробничому процесі. Виділяють також умовно-постійні витрати, які несуттєво змінюються при зміні обсягів виробництва. Змінні витрати - змінюються при зміні обсягів виробництва. У їх складі виділяють пропорційні і непропорційні. Пропорційні - змінюються прямо пропорційно обсягу виробництва. Непропорційні не мають прямої пропорційної залежності, вони поділяються на прогресивні і дегресивні. Прогресивні зростають швидше від обсягів виробництва, вони виникають тоді, коли збільшення обсягів виробництва вимагає більших витрат на одиницю продукції (затрати на відрядно-прогресивну оплату праці). Ріст дегресивних витрат відстає від збільшення обсягів виробництва (затрати на експлуатацію машин і обладнання).
3. Прямі витрати - безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції і можуть вираховуватись прямо на одиницю продукції. Непрямі - відносять на одиницю продукції шляхом розподілу пропорційно базі.
55.Кошторис витрат на виробництво: сутність та методика складання. Кошторис виробництва - це затрати підприємства, пов'язані з основною (операційною діяльністю) за певний період. Зведений кошторис складається за економічними елементами:
1. Матеріальні витрати.
2. Заробітна плата.
3. Відрахування на соціальні заходи.
4. Амортизація основних фондів і нематеріальних активів.
5. Інші витрати.
6. Всього витрати.
7. Затрати, які не включаються у виробничу собівартість продукції.
8. Зміна залишків витрат майбутніх періодів.
9. Зміна резервів майбутніх витрат і платежів.
10. Зміна залишків незавершеного виробництва.
11. Виробнича собівартість товарної продукції.
12. Зміна залишків нереалізованої продукції по виробничій собівартості.
13. Виробнича собівартість реалізованої продукції.
На підприємстві розраховується собівартість товарної і реалізованої продукції. Собівартість товарної продукції прийнято розраховувати двома методами. Перший, синтетичний, базується на кошторисі виробництва. У такому випадку кошторис коригується наступним чином:
1. Із кошторису вираховуються витрати, які не вважаються виробничими і в собівартість не включаються.
2. Вираховується приріст, додається зменшення залишків витрат майбутніх періодів.
3. Додається приріст, вираховується зменшення залишків майбутніх платежів.
4. Вираховується приріст, додається зменшення залишків незавершеного виробництва.
56. Ціни на продукцію: сутність та методика встановлення. Ціна - грошовий вираз вартості товару.
Функції ціни:
- обліково -вимірювальна - полягає в тому, що вона виступає засобом обліку і вимірювання витрат суспільної праці на виробництво окремих видів продукції чи надання послуг;
- розподільна функція - полягає в тому, що за допомогою цін, що відхиляються від вартості, здійснюється перерозподіл частини доходів первинних суб'єктів господарювання і населення;
- стимулююча функція ціни - використовується для мотивації підвищення ефективності господарювання, забезпечення необхідної прибутковості кожному нормально працюючому продуценту, посереднику і безпосередньо продавцю товарів виробничого і споживчого призначення.
Ціна формується із наступних складових:
1
.
Собівартість.
2. Прибуток.
3. Податок на додану вартість
4. Акцизний збір.
5. Оптово-збутова надбавка.
6. Торгова надбавка.
57. Охарактеризуйте сутність фінансової діяльності підприємства, завдання та методи її організації. Фінансова діяльність підприємства - грошові відносини, пов'язані з формуванням, розподілом і перерозподілом грошових фондів підприємства.
Задачі фінансово діяльності:
1. Вибір оптимальних форм фінансування, структури капіталу і напрямів його використання з метою забезпечення стабільності і високої прибутковості.
2. Збалансованість у часі надходжень і витрат грошових коштів.
3. Підтримка належної ліквідності і своєчасності розрахунків.
У відповідності із джерелами фінансування буває внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє фінансування здійснюється за рахунок засобів, отриманих від діяльності самого підприємства: прибуток, амортизаційні відрахування, виручка від реалізації продукції, тощо. Зовнішнє фінансування використовує засоби, непов'язані з діяльністю підприємства: внески власників, кредити, державні субсидії і т.д.
Необхідно також розрізняти фінансування за рахунок власних і залучених коштів. До залучених засобів відносяться ті, які потрібно повертати, тобто боргові зобов'язання. Всі інші засоби можна розглядати як власний капітал.
Кредит - платне надання грошей або інших цінностей у борг на певний термін. Форми кредиту: товарна, грошова, лізинг.
Планування фінансової діяльності. Важливим інструментом управління фінансами підприємства є фінансовий план. Основна мета його складання - узгодження доходів і витрат у плановому періоді. Фінансовий план складається у вигляді балансу доходів і витрат.
58. Дохід, прибуток та рентабельність підприємства. Проаналізуйте взаємозв’язок категорій. Прибуток - частина виручки, яка залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Прибуток характеризує перевищення надходжень над витратами, він приймається за головний показник її результативності.
В залежності від формування і розподілення виділяють декілька видів прибутку. Перш за все розрізняють загальний прибуток і прибуток після оподаткування. Загальний прибуток - весь прибуток підприємства, отриманий від всіх напрямків його діяльності до оподаткування і розподілення. Чистий прибуток - прибуток після оподаткування, тобто той прибуток, який реально надходить у розпорядження підприємства. Рентабельність - це відносний показник ефективності роботи підприємства, який в загальній формі розраховується як відношення прибутку до затрат (ресурсів). Рентабельність має декілька модифікацій: рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу, рентабельність продукції.