Вимоги до оформлення реферату

Обсяг реферату може коливатися в межах 10-15 друкованих сторінок (без додатків). Розмір шрифту – 13, Times New Roman, звичайний, інтервал між рядками – 1,5; розмір полів: лівого – 30 мм, правого – 10 мм, верхнього – 20 мм, нижнього – 20 мм. Текст друкується на одній стороні сторінки; виноски та примітки друкуються на тій же сторінці, до якої вони відносяться (через 1 інтервал, більш дрібним шрифтом, ніж текст).

Всі сторінки нумеруються, починаючи з титульного листа; цифру номеру сторінки ставлять вгорі по центру сторінки; на титульному аркуші номер сторінки не ставиться. Кожен новий розділ (вступ, розділи, параграфи, висновок, список джерел, додатки) починається з нової сторінки.

Відстань між назвою розділу (заголовками глави або параграфа) і наступним текстом повинна дорівнювати трьом інтервалам. Заголовок розташовується посередині рядка, крапку в кінці заголовка не ставлять.

Титульний аркуш є першою сторінкою рукописи і заповнюється за певними правилами. У верхньому полі зазначається повне найменування навчального закладу, відокремлене від решти площі титульного аркуша суцільний рисою. У середньому полі вказується назва теми реферату без слова “тема”. Ця назва пишеться без лапок. Нижче, по центру заголовка, вказується вид роботи та навчальний предмет (наприклад, екзаменаційний реферат з біології).Ще нижче, ближче до правого краю титульного аркуша, вказується прізвище, ім’я, по батькові учня, клас. Ще нижче – прізвище, ім’я, по батькові та посада керівника і, якщо такі були, консультантів. У нижньому полі вказується місто та рік виконання роботи (без слова “рік”).

Вибір розміру і виду шрифту титульного аркуша не має принципового значення. Після титульного аркуша поміщається зміст, в якому наводяться всі заголовки роботи та вказуються сторінки, з яких вони починаються.

Далі слідує вступ, основний текст (згідно з розподілом на розділи і з короткими висновками в кінці кожного розділу) і висновок. Основний текст може супроводжуватися ілюстративним матеріалом (малюнки, фотографії, діаграми, схеми, таблиці). Якщо в основній частині містяться цитати або посилання на висловлювання, необхідно вказати номер джерела за списком і сторінку в дужках в кінці цитати або посилання. Список літератури вибудовується і нумерується за алфавітом прізвищ авторів. Повинна бути дотримана правила бібліографічного опису використаних джерел.

Бібліографічний опис – сукупність бібліографічних відомостей про документ, наведених за встановленими правилами і призначених для його ідентифікації і загальної характеристики.

44.Рецензія на науково-дослідну роботу

Науковою рецензією називають спеціальний текст-аналіз певного наукового джерела (або джерел), розрахований на певне коло фахівців. Наукова рецензія виконує функції інформування, тобто ознайомлення з науковим твором, осмислення та оцінювання певного наукового знання в науковому соціумі. Виділяють також прагматичну та рекламну функції рецензії, якщо необхідно зацікавити аналізованим твором потенційних читачів.

Характерними рисами наукової рецензії є абстрактність, узагальненість, підкреслена логічність (послідовність, зв’язність викладу), точність, оцінність, відсутність емоційно забарвлених слів, стислість. Автором рецензії, як правило, є фахівець тієї самої галузі, до якої належить і рецензований документ, або спорідненої.

Текст наукової рецензії передбачає коментар основних положень, узагальнене аргументоване оцінювання, висновки про значення роботи. Основні тематичні блоки рецензії: автор, уявний адресат, зміст, призначення.

Об'єктами наукової рецензії є монографія, навчальний посібник, підручник, студентська наукова робота. Оцінюванню підлягають повнота, глибина, всебічність розкриття теми, новизна та актуальність поставлених завдань і проблем, коректність аргументації і системи доказів, достовірність результатів, переконливість висновків. Ця робота є доволі складною, відповідальною і вимагає від рецензента високого професіоналізму, сформованості вмінь вести уявний діалог з автором твору або читачами.

Орієнтовну технологію рецензування запропонувала Г. Онуфрієнко [3]:

1) визначення предмета наукового аналізу (доповідь, реферат, журнальна стаття, навчальний посібник тощо), аналіз заголовка книги;

2) з'ясування ступеня актуальності теми дослідження (для певної галузі знань, розв'язання практичних завдань тощо);

3) аналіз композиції і змісту наукової роботи;

4) визначення ступеня новизни й оригінальності у розв'язанні певних питань, проблем тощо;

5) окреслення теоретичного і практичного значення рецензованої роботи;

6) характеристика виявлених недоліків та прорахунки у рецензованій роботі за умови аргументування власних зауважень;

7) об'єктивне, лаконічне, ясне й чітке загальне оцінювання роботи;

8) формулювання висновків з урахуванням виду та жанру рецензованого наукового джерела, його мети і поставлених автором завдань;

9) перевірка тексту рецензії на узгодженість між змістом і формою та відповідність чинним мовним (мовленнєвим) нормам;

10) редагування тексту рецензії.

Для адекватного передавання наукової інформації автор рецензії повинен володіти умінням користуватися мовними кліше (стійкими авторськими і стереотипними словосполученнями). Для означення предмету аналізу, актуальності джерела користуються такими

висловами: в рецензованій роботі; важливість рукопису незаперечна; в аналізованій статті, у рукописі книги; робота присвячена актуальній темі; актуальність книги зумовлена.; звернення до цієї проблеми є актуальним.