
- •Тема 2. Еволюція теорій менеджменту
- •2.1. Історія формування менеджменту
- •Файоль вважав, що адміністрування соціальної організації полягає в тому, щоб:
- •А. Файоль висловив вимоги до керівника, який повинен:
- •Емерсон вважав, що належна організація та принципи - основні передумови продуктивності. Основні з них:
- •Він рекомендував шість способів привертати до себе людей:
- •Він вивів такі основні правила для всякої праці:
- •Гастєв розробив такі основні положення наукової організації праці (ноп):
- •2.2. Основні положення традиційного менеджменту
- •2.3. Нові реалії менеджменту
- •2.4. Основні характеристики сучасного менеджменту
- •Запитання та завдання для обговорення
Гастєв розробив такі основні положення наукової організації праці (ноп):
1. Чітке відокремлення розпорядчої роботи від виконавської. Цього необхідно додержуватись як у верхніх ешелонах управління заводу, так і в нижніх, де відбувається звичайна робота в цехах та дільницях.
2. Здійснення попередніх точних досліджень усього процесу виробництва. Це слід зробити за допомогою точних описів різних складових виробництва, точного вимірювання часу, що витрачається на кожну окрему операцію чи окрему роботу.
3. Ретельний підбір робітників і службовців. Кожен робітник і кожен службовець залежно від тієї ділянки роботи, яку він виконуватиме, повинен мати певні вміння і характер. Якщо добір виявиться вдалим, то весь завод працюватиме з повним навантаженням; якщо невдалим - завод працюватиме з перебоями.
4. Підготовка робітників і службовців. На це раніше майже не знижали; тепер же все частіше виникає потреба, щоб на заводах, крім звичайних робітників і службовців, були ще й спеціальні інструктори, котрі не тільки попередньо навчали б усіх, а й данали потрібні вказівки та поради всім, хто цього потребуватиме.
5. Введення особливої системи заробітної плати, що постійно стимулювала б діяльність працівників. Така система заробітної плати відома під назвою преміальної.
Таким чином, в еволюції менеджменту можна виділити два основні напрями: організаційно-технічний і соціальної поведінки. В організаційно-технічному напрямі до середини 20-х рр. найбільшого розвитку набули «адміністративне вчення» і теорія приватного підприємництва. Після другої світової війни ви-никли теорії з економіки й організації виробництва, прийняття рішень, виробничої психології. З 60-х рр. минулого століття ме-неджмент почав розвиватися як синтез двох напрямів, зорієнтонаний на процес або технологію прийняття управлінських рішень. Внесок різних шкіл у розвиток науки менеджменту роз-глянемо на прикладі таблиці 1.
Таблиця 1
Характеристика різних шкіл менеджменту
Школа |
Найвизначніші представники |
Внесок у розвиток науки менеджменту |
Наукового управління |
Ф. Тейлор Г. Тоун Ф. і Л. Гілберти Г. Гантт Г. Форд |
Вперше цілеспрямовано звернулися до внутрішньоорганізаційних проблем Застосували термін scientific management - «наукове управління». Дослідили удосконалення виробництва через зацікавленість працівників, поділ праці, спеціалізацію, розробили рекомендації щодо наукової організації праці
|
Класична |
А. Файоль Л. Урвік Д.Муні М. Вебер |
Розробили раціональну структуру організації. Визначили функції управління. Впровадили гнучкі структури організації. Розробили універсальні принципи менеджменту. Описали ідеальну «бюрократичну» організацію |
Людских стосунків |
М. Фолетт Е. Мейо |
Концепція партнерства, співробітництва між робітниками і адміністрацією Вперше продемонстрували значення людського чинника у виробництві |
Виборчої демократії |
Д. Найтімгейл Ф. Лоурі |
Сформулювали класичні три стилі керівництва. Визначили, що людский чинник і жорсткий контроль є умовами ефективного управління |
Поведінська |
А. Маслоу Р. Лайнкерт Д.МакГрегор Ф.Герцберг К.Алдерфер |
Розробили психологічні теорії мотивації на основі вивченя потреб людини |
Аналіз теорії й практики управління дав можливість стверджувати, що менеджмент являє собою узагальнення прак-тики раціонального управління комерційними організаціями. Зі зміною умов підприємницької діяльності розвивалася і зміцнювалася теорія й практика менеджменту як наукової системи управління.