
- •Тема 2. Еволюція теорій менеджменту
- •2.1. Історія формування менеджменту
- •Файоль вважав, що адміністрування соціальної організації полягає в тому, щоб:
- •А. Файоль висловив вимоги до керівника, який повинен:
- •Емерсон вважав, що належна організація та принципи - основні передумови продуктивності. Основні з них:
- •Він рекомендував шість способів привертати до себе людей:
- •Він вивів такі основні правила для всякої праці:
- •Гастєв розробив такі основні положення наукової організації праці (ноп):
- •2.2. Основні положення традиційного менеджменту
- •2.3. Нові реалії менеджменту
- •2.4. Основні характеристики сучасного менеджменту
- •Запитання та завдання для обговорення
Емерсон вважав, що належна організація та принципи - основні передумови продуктивності. Основні з них:
1) чітко поставлені цілі;
2) здоровий глузд;
3) компетентна консультація;
4) дисципліна;
5) справедливе ставлення до персоналу;
6) швидкий, надійний, повний, точний і постійний облік;
7) диспетчерування;
8) норми та розклади;
9) нормалізація умов праці;
10)нормування операцій;
11) писані стандартні інструкції;
12) винагорода за продуктивність.
Черч Гамільтон (1866 - 1936) - ще один представник американської школи науки про управління. На відміну від інших американських вчених (зокрема Тейлора, Форда та ін.), які доводили свої наукові дослідження до конкретних пропозицій щодо поліпшення організації праці на тих чи інших ділянках виробництва, Черч намагався вивчити та сформулювати най-більш загальні принципи управління промисловим підприємством.
Основні теоретичні висновки досліджень Черча викладені в його праці «Основи управління виробництвом». Черч вважав, що проблема управління загалом зводиться до практичного застосування двох основних розумових процесів: аналізу й синтезу. Доцільність і ефективність керівної діяльності будуть прямо пропорційними глибині і точності аналізу, правильності й безпомилковості синтезу.
Якщо синтетичні можливості слабші за аналітичні, то в результаті управління будуть створені тільки академічні й теоретичні «системи». Якщо ж, навпаки, знехтувати аналізом і форсувати синтез без попереднього детального вивчення обставин, то це може привести до практичного успіху та ще й досить значного, але цей успіх буде пов’язаний із безліччю втрачених можливостей і ніколи не буде досягнуто всіх тих результатів, яких можна було б досягти.
Функції аналізу і синтезу, як правило, покладаються на відділи планування, що існували з самого початку фабричної системи, бо без цього працювати не можна. Єдина різниця між сучасним і старим типом планування полягає у тому, що в наш час воно усвідомлене як предмет аналізу, відділ планування вже не є випадковим паростком підприємства, а організовується на основі реального аналізу його потреб.
Черч рекомендує пам’ятати умови, за яких ефективність виробництва досягає максимуму. На його думку, це стає можливим, якщо кожен верстат певного підприємства постійно виробляє одну й ту саму деталь і коли випуск деталей з різних верстатів узгоджено таким чином, що кожна оброблена деталь надходить до складання безпосередньо після її сходження з верстата, і, нарешті, коли постачання сировиною організовано так, що складська наявність ніколи не буває вищою за мінімум, безпосередньо необхідний для покриття потреб моменту.
З комерційного боку хід роботи приносить найбільші вигоди тоді, коли готовий і зібраний продукт продається і йде з заводу негайно після виходу з майстерні.
Зазначені умови є межею ефективності: вони створюють найбільш швидкий обіг капіталу, який тільки може бути. Чим більше те чи інше підприємство наближається до вказаних ідеальних умов, тим більше воно наближається до абсолютної або ідеальної ефективності.
Карнегі Дейл (1888-1955) - відомий представник американської науки з проблем людинознавства. Він обстоював думку, що кожна людина може досягти поставленої мети, якщо зуміє належним чином організувати працю. У 1912 р. Карнегі читає спеціальний лекційний курс для навчання представників сфери управління і фахівців з метою допомогти їм відкрити і розвинути свої здібності, навчити їх правильному діловому спілкуванню. Основні положення своїх лекцій Карнегі виклав у книзі «Як здобувати друзів і впливати на людей», написаній у 1929- 1933 рр. Ця книга перевидавалася понад 100 разів у США і перекладена тридцятьма мовами. Продовженням та поглибленням змісту цієї праці Карнегі є - «Як виробити впевненість у собі і впливати на людей, виступаючи публічно» та «Як перестати непокоїтись і почати жити».
Д.Карнегі вважав, що основне кредо керівника і бізнесмена повинно бути: «Моя популярність, моя вдача і мій прибуток значною мірою залежать від мого мистецтва поводитися з людьми».