Запам'ятайте

Принцип терміновості означає, що кредит має бути погашений у визначений термін.

Принцип повернення якнайтісніше пов'язаний із принципом терміновості.

Принцип забезпечення кредиту означає наявність у підприємства юридичне оформлених документів, що гарантують своєчасне повернення кредиту.

Принцип платності означає, що підприємство має внести в банк визначену плату за користування кредитом.

Зверніть увагу

Виражаючи відносини між економічними суб'єктами, кредит здійснює функцію перерозподілу грошових ресурсів та інших цінностей на засадах зворотності. Рушійним мотивом такого перерозподілу є отримання додаткового доходу (прибутку) кожним із суб'єктів кредитних відносин: кредитор отримує його у вигляді відсотка за позику, а позичальник - у вигляді прибутку на позичені кошти, які використовуються у підприємницькій діяльності. В результаті кредит справляє важливий стимулюючий вплив на поведінку зазначених суб'єктів.

Стимулюючий вплив на поведінку позичальника кредит здійснює також через свою зворотність. Оскільки позичальник має повернути позичені гроші в певні строки й з оплатою відсотка, остільки це примушує його використовувати їх так, щоб у необхідний час вони вивільнялися з обороту й принесли доход, достатній для сплати відсотка й одержання прибутку, не нижчого за середній рівень. Отже, позичальник повинен використати кредит раціонально й ефективно. Інакше він матиме великі втрати, підірве свій підприємницький авторитет або може навіть збанкрутувати.

Роль кредиту, однак, не обмежується лише стимулюючим впливом на підприємницьку поведінку, економічних суб'єктів. Завдяки наявності між кредиторами і позичальниками особливих посередників - кредитних установ або банків - його роль піднялася на якісно новий рівень. Кожен власник тієї чи іншої суми вільних грошей має можливість у будь-який час віддати їх у володіння кредитній установі (у формі депозиту, вкладу), а кожен суб'єкт, що має потребу в позиці, може звернутися в таку установу (банк) й отримати її на певних умовах. Здійснення таких операцій, розширення й удосконалення їхніх форм мало вплив на формування відповідної структури кредитно-банківської системи.

Банківські операції поділяються на пасивні, активні й комісійні, що включають посередницькі операції. Пасивні - це операції, з допомогою яких створюються банківські ресурси. Комерційні банки утворюють "пасиви" за рахунок власних та залучених коштів. Основні джерела власних коштів - розміщення акцій даного банку на фондовому ринку (утворення основного або акціонерного капіталу) і формування різних резервів за рахунок відрахувань від прибутку (резервний капітал). Переважна частина всіх банківських ресурсів створюється за рахунок Депозитних операцій, які складаються з поточних рахунків і вкладів. Поточний рахунок дає можливість клієнту вносити й отримувати необхідні суми в будь-який час. З метою розпорядження поточним рахунком банк видає клієнту-власнику рахунка чекову книжку. За допомогою чеків клієнт може не тільки знімати з рахунка необхідну суму й отримувати її, а й розраховуватися з третіми особами. Відсоток, що отримує клієнт, залежить від розміру залишку та відсоткової ставки. Деякі банки не сплачують відсотків за поточними рахунками, проте безкоштовно надають клієнтам послуги розрахункового й іншого характеру.

Другий вид депозитних операцій пов'язаний із прийманням вкладів. Вклади бувають: строкові та до запитання (безстрокові). Строковий вклад може бути витребуваний тільки після закінчення встановленого строку, а вклад до запитання - в будь-який час. За вкладом банк видає клієнту особливий документ - вкладне свідоцтво, після пред'явлення якого банк повертає вклад власнику. За вкладами, на відміну від поточних рахунків, банки виплачують вищий відсоток, причому на строкові вклади вони вищі, ніж на вклади до запитання.

Для надання взаємних послуг щодо виконання доручень клієнтів банки укладають кореспондентські угоди й відкривають один одному кореспондентські рахунки. Суми, що надійшли на кореспондентські рахунки, можуть бути тимчасово використані банком, у якого були відкриті ці рахунки. Іншими формами залучення банками коштів ви­ступають перерахунок й перезакладання. При перерахунку векселів, придбаних у клієнтів, банки можуть їх перепродавати. Перезакладання дає можливість банкам надавати позики під заклад цінностей, отриманих як забезпечення від клієнтів.

Активні операції - це операції, які проводять банки з метою прибуткового розміщення залучених коштів. Вони включають строкові та безстрокові позики, які банк видає своїм клієнтам. Строкові позики мають бути погашені після закінчення певного строку (місяця, року, трьох років і т. д.), за безстроковими позиками банк має право вимагати від клієнта повернення грошей у будь-який час.

За своїми об'єктами операції банків поділяються на вексельні, підтоварні, фондові, бланкові. Вексельні операції - це купівля банками векселів у компаній і видача позик під векселі. Підтоварні операції банків являють собою видачу позик під заклад товарів й товарних документів. Фондові операції банків - це операції з цінними паперами та облігаціями. Вони включають: надання позики під цінні папери; банківські інвестиції, що являють собою купівлю банками цінних паперів.

Крім позик під забезпечення векселями, товарами й цінними паперами, банки надають також бланкові позики, тобто позики, що не мають певного забезпечення. Такі позики надаються передусім великим підприємствам, із якими банки тісно пов'язані і в платоспроможності яких вони впевнені. Бланкові кредити видаються у формі контокорентного рахунка. Ці кредити, як правило, отримують клієнти, які здійснюють всі свої операції через даний банк. За контокорентним рахунком здійснюються всі операції банку з клієнтом. На дебет цього рахунка зараховуються позики, отримані клієнтом, на кредит - суми, що надходить від клієнта. У межах встановленої суми (ліміту) клієнт банку користується кредитом.

До третьої групи операцій комерційних банків належать комісійні, тобто виконання окремих доручень клієнтів за певну винагороду - комісію. До комісійних операцій належать операції: посередницькі (переведення, інкасо й акредитив); акцептно-гарантійні та ін.

Основна частка операцій сучасного банку належить до так званих забалансових операцій банку (обсяг таких операцій у найбільших банках Заходу становить 200-300 відсотків їх сумарних активів). Забалансовими операції називаються тому, що вони не є ні активними, ні пасивними банківськими операціями й тому не відображаються в балансах банківських рахунків.

Першу групу забалансових операцій становлять фінансові та біржові послуги (це управління пакетами акцій, консультації, бюджетне та податкове планування тощо). В два останні десятиріччя виникли нові й активізувалися існуючі операції банків - лізинг, факторинг, управління портфелем інвестицій фірми, довірче управління майном клієнтів (трастові операції).

Операції за факторингом означають фінансові операції з купівлі на договірній основі вимог з товарних поставок.

Функцію управління портфелем інвестицій фірми виконують ті банки, які мають у своїй структурі спеціальні відділи з управління капіталами. Звертається фірма до банку в тому разі, коли в неї з'являються тимчасово вільні грошові ресурси й для неї доцільніше помістити їх у доходні інвестиційні активи (цінні папери, закладні документи та інші види фінансових зобов'язань). Банк, зосередивши в себе портфелі інвестицій багатьох клієнтів, намагається досягти середнього ринкового рівня дохідності з кожного портфеля, зменшуючи фінансовий ризик підприємців. За таким же принципом банки управляють і пенсійними фон­дами.

Довірчі (трастові) операції банків - операції банків з управління майном і фондовими цінностями, виконання інших послуг в інтересах і за дорученням клієнтів на правах довіреної особи. Банк бере на себе зобов'язання управляти довіреним йому майном і фондовими цінностями з прибутком для власників, за що отримує певну плату. В США, наприклад, трастова форма операцій банків існує давно.