17.2. Валютний курс і курсова політика

Потреба в установленні валютного курсу зумовлюється тим, що національні гроші за межами внутрішнього ринку не можуть бути законним платіжним засобом. У процесі здійснення зовнішньоеко­номічних операцій вони мають бути обмінені на валюту іншої країни чи на міжнародні розрахункові одиниці (ЕКЮ, СДР¹ та інші). Пра­вильне визначення валютного курсу має вирішальне значення для забезпечення еквівалентності, взаємної вигоди у відносинах еконо­мічних суб’єктів різних країн. Через концепцію курсу національної валюти центральний банк впливає на стан платіжного балансу краї­ни, а також використовує його як інструмент монетарної політики.

Валютний курс  це співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу. Інакше кажучи, це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни.

Валютний курс відображає взаємодію національної та світової економіки. Він використовується для купівлі та продажу валюти у зв’язку з експортом та імпортом товарів чи послуг, надходження в країну або вивезення за кордон капіталів, кредитів, прибутків тощо.

Функції валютного курсу. Теорія грошей визначає такі функції валютного курсу (рис. 17.1).

Рис. 17.1. Функції валютного курсу

По-перше, за його допомогою знімається економічна обмеженість національної грошової одиниці. Відбувається перетворення її локальної цінності на інтернаціональну. Відтак валютний курс є засобом інтернаціоналізації грошових відносин, утворення світової грошової системи.

По-друге, через валютні курси здійснюється порівнювання вартісних показників окремих країн, умов і результатів виробничого відтворення  продуктивності праці, заробітної плати, темпів економічного зростання, а також платіжного балансу країни.

По-третє, за допомогою валютних курсів порівнюються національні ціни зі світовими цінами та інтернаціональною вартістю. Валютний курс  це механізм реалізації інтернаціональної вартості товарів і послуг.

По-четверте, через механізм валютних курсів перерозподіляється національний продукт між країнами — учасницями міжнародних економічних зв’язків.

Види валютних курсів. В економічній теорії розглядається два основні види валютних курсів: фіксований та плаваючий.

Фіксований валютний курс (fixed rate) — це обмінний курс двох валют, зафіксований міждержавною угодою на відповідному рівні.

Плаваючий валютний курс (floating rate) — обмінний курс валют, який змінюється в той чи інший бік залежно від зміни попиту і пропозиції на валютному ринку.

Крім цих двох основних існує ще кілька варіантів, котрі (залежно від конкретних параметрів їх реалізації) можна розглядати як модифікації фіксованого або плаваючого курсу. Ідеться про встановлення так званого діапазону коливань (band) між верхньою і нижньою точками інтервенції, тобто валютного коридору. Крім цього, може бути ще модель змінно-фіксованого (повзучого з прив’язкою до фіксованого) курсу (crawling rate).

Різноманітні варіанти валютних курсів можна класифікувати за табл. 17.1.

На практиці застосовують також гібридні варіанти фіксованого або плаваючого курсу  офіційний, ринковий, біржовий тощо.

Після другої світової війни відповідно до Бреттон-Вудської угоди було запроваджено режим фіксованих паритетів та курсів. Фіксовані курси відігравали вирішальну роль до 1976 р., коли вони визначались на основі золотого паритету чи на договірній основі. Унас­лідок краху Бреттон-Вудської валютної системи фіксовані валютні курси та паритети було скасовано та встановлено режим плаваючих курсів валют. Однак вільно «плавають» тільки провідні валюти  долар США, марка ФРН, французький франк, англійський фунт стерлінгів, японська єна та деякі інші. Їхня поточна вартість насправді формується на ринку під впливом попиту і пропозиції. Держави можуть за взаємною угодою визначати межі такого «плавання». Більшість країн установила керований плаваючий курс з кількома варіантами фіксації: прив’язка до «кошика» валют; прив’язка до однієї провідної валюти; поступова девальвація в межах валютного коридору.

Таблиця 17.1