16.7. Ломбарди
Ломбард кредитна установа, що здійснює видачу позик під заставу рухомого майна (цінних речей).
Перші ломбарди заснували ще у XV ст. у Франції лихварі — вихідці з Ломбардії (однієї з італійських провінцій). Згодом такі установи набули поширення в інших країнах Європи. Основною сферою діяльності ломбардів на початкових етапах розвитку було надання лихварського кредиту, за користування яким стягувались високі проценти. Починаючи з XVI ст. ломбарди створюють органи міського самоврядування, що було одним із заходів боротьби держави з лихварством. Цей процес розвивався швидко і незабаром нарівні з приватними ломбардами почали функціонувати й державні.
Нині ломбарди спеціалізуються на наданні споживчого кредиту фізичним особам під заставу рухомого майна, яке можна швидко реалізувати. Вартість заставленого майна, як правило, має перевищувати суму кредиту на 20—50%. Позичальник зберігає право власності на заставлене в ломбарді майно протягом певного періоду. Це право підтверджується заставною квитанцією або іншим документом, який засвідчує факт внесення того чи іншого майна в заставу та, по суті, замінює кредитний договір. У тому разі, коли кредит не буде повернено в строк, ломбард має право реалізувати заставлене майно, виторг за яке має компенсувати суму боргу разом із нарахованими процентами.
Специфіка ломбардних позичкових операцій полягає у видачі приватним особам невеликих сум позичок на відносно короткі строки (переважно до трьох місяців).
Іншою сферою діяльності ломбардів є приймання речей (в основному ювелірних виробів та антикваріату) на зберігання за певну плату.
Для здійснення своїх операцій ломбарди, крім власних коштів, можуть користуватися кредитами комерційних банків.
16.8. Міжбанківські об’єднання
Міжбанківські об’єднання відіграють усе помітнішу роль у діяльності банківської та кредитної систем. Вони утворюються банками (іншими установами за участю банків) з метою координації та узгодження дій, підвищення ефективності своєї політики, для захисту своїх професійних інтересів і т.п.
Перші міжбанківські об’єднання виникли як наслідок становлення величезних промислових монополій (концентрації промислового капіталу) та конкурентної боротьби між банками. Основними способами створення міжбанківських об’єднань стали:
а) злиття самостійних банків;
б) поглинання одним банком своїх конкурентів.
Нині існує велика кількість різноманітних міжбанківських об’єднань. Їх утворення базується як на добровільному об’єднанні самостійних банків (злиття), так і на правах примусового підпорядкування та залежності (поглинання).
Умовно, виходячи із різних критеріїв класифікації, міжбанківські об’єднання поділяються (рис. 16.2):
Рис. 16.2. Міжбанківські об’єднання
а) залежно від складу учасників:
на суто банківські об’єднання;
об’єднання змішаного типу, учасниками котрих стають як підприємства та організації, так і один чи кілька банків;
б) залежно від цілей:
на об’єднання комерційного типу, діяльність яких орієнтована на отримання й максималізацію прибутку;
некомерційного типу, основною метою діяльності яких є надання різних видів послуг своїм членам;
в) залежно від строків діяльності:
на безстрокові об’єднання, що діють постійно;
об’єднання, створені на певний строк;
г) залежно від ступеня залежності й підпорядкування окремих структур:
на асоціативні добровільні об’єднання, членами яких є рівноправні за статусом самостійні банки, котрі добровільно делегують виконання окремих функцій створеному ними об’єднанню та його апарату;
корпоративні, засновані на відносинах власності й системі участі в капіталі об’єднання, які мають жорстку ієрархічну структуру і залежать від головного банку — власника контрольного пакета акцій.
Найбільш поширеним є розподіл міжбанківських об’єднань на асоціативні й корпоративні.
Характерні риси таких об’єднань перелічено в табл. 16.1:
Таблиця 16.1
ХАРАКТЕРНІ РИСИ МІЖБАНКІВСЬКИХ ОБ’ЄДНАНЬ
Асоціативні об’єднання |
Корпоративні об’єднання |
Добровільний характер членства на підставі спільних інтересів |
Велика залежність учасників один від одного |
Вільний вибір організаційної форми об’єднання та вільний вихід зі складу учасників |
Неможливість вільного вибору партнерів, оскільки партнером може стати будь-який власник паю чи акцій, котрі продаються і купуються |
Добровільне делегування повноважень асоціативному об’єднанню |
Примусова централізація управлінських та контрольних функцій |
Демократичний характер управління (стосується в основному асоціативних об’єднань некомерційного типу) |
|
Договірна форма організації відносин між учасниками та організацією |
|
Головними представниками міжбанківських об’єднань асоціативного комерційного типу є консорціуми та картелі; корпоративного типу концерни і трести.
Банківський консорціум тимчасове об’єднання на договірній основі кількох банків для спільного проведення кредитних, гарантійних або інших банківських операцій. Організується під головуванням найбільшого банку (голови консорціуму), який діє від імені і в інтересах усіх учасників консорціуму. За такого об’єднання юридична самостійність банків, що входять до складу консорціуму, не втрачається.
Головна мета консорціуму: