Організація готівкового обороту

Національний банк встановлює загальний порядок ведення касових операцій, правила випуску грошових знаків, їх зберігання, перевезення, визначення платіжності, порядок заміни і знищення пошкоджених банкнот і монет. Ці положення поширюються як на комерційні банки, так і на їхніх клієнтів — юридичних осіб. Крім того, для клієнтів (згідно з договорами з комерційними банками) встановлюється ряд інших правил: витрачання готівки за цільовим призначенням, лімітування залишків грошей у касах, нормування витрат готівкового виторгу на місці, порядок інкасації виторгу, передача готівки іншим підприємствам, порядок видачі готівки під звіт, оформлення касових операцій тощо.

Касове обслуговування клієнтів полягає в тім, що комерційні банки приймають від них готівку та зараховують її на відповідні рахунки, видають із кас банку готівку клієнтам на їхню вимогу на відповідні цілі. Для приймання та видавання готівки в установах банків організуються прибуткові та видаткові каси. У банках з невеликим обсягом касових операцій можуть організовуватись єдині каси, які здійснюють весь комплекс касових операцій. Каси банку, що функціонують протягом операційного дня банку, називаються денними. Денні прибуткові каси приймають від клієнтів готівкові кошти, що їх здають юридичні та фізичні особи. Основним джерелом надходження готівки в каси банків є виторг торговельних, транспортних, видовищних, комунальних закладів, надлишки підприємств зв’язку.

Для розширення можливостей касового обслуговування клієнтів банки відкривають вечірні каси, що приймають готівку від клієнтів після закінчення операційного дня. Готівка, що надійшла в такі каси, зараховується на рахунки клієнтів, як правило, наступного дня. Видаткових операцій вечірні каси не проводять.

В установах банків, що приймають грошовий виторг у спеціальних сумках від інкасаторів, організуються каси перерахунку. Готівка в інкасаторських сумках спочатку надходить у прибуткову касу, де перевіряється цілість сумок, правильність опломбування та заповнення супровідних документів. Потім сумки передають у касу перерахунку. На рахунок клієнта зараховують тільки ті кошти, які фактично є в інкасаторських сумках, тому касири повинні дотримуватися встановлених процедур приймання, відкривання сумок та перелічування готівки. Після перелічування гроші передаються у видаткову касу для подальшого їх використання.

Під час приймання та перелічування готівки касири банків проводять її експертизу (визначають можливі фальшиві та надто зношені купюри). Щодо оформлення та пакування грошей для всіх бан­ків установлено єдиний порядок, так, щоб за реквізитами упаковок можна було встановити, хто персонально і в якому банку їх пакував.

Видаткові каси, що працюють протягом операційного дня, видають готівку клієнтам з їхніх рахунків на грошові видаткові документи — грошові чеки, видаткові касові ордери. У цих документах клієнти мають зазначити, на які цілі вони отримують готівку (заробітна плата, витрати на відрядження та ін.).

Для виконання касових операцій банки мусять мати спеціально обладнані приміщення, сховища, необхідні лічильні машини, апарат касових працівників, охорону.

З метою забезпечення зберігання коштів банки повинні дотримуватись установленого порядку відкриття та закриття сховищ, переміщення грошей готівкою. Відповідальність за правильне виконання касових операцій несуть керівники банку, головний бухгалтер та завідувач каси. З працівниками, що здійснюють приймання, перелічування та видавання грошей готівкою, укладають окремі договори про повну матеріальну відповідальність.

Періодично, з розпорядження керівника банку, проводиться ревізія готівки та інших коштовностей, що зберігаються в касі. Крім того, регіональні управління НБУ повинні регулярно здійснювати перевірки економічної роботи з організації грошового обороту в установах комерційних банків.

Установи банків здійснюють роботу з готівкового обороту за такими напрямками:

— систематично аналізують стан надходжень і витрат готівки, причини відхилень фактичних надходжень і видач готівки від прогнозів касових оборотів за окремими статтями, обсяги виробництва товарів народного споживання, роздрібного товарообороту, надання платних послуг населенню у взаємозв’язку із показниками економічного й соціального розвитку;

— уживають заходів для залучення вільних коштів населення на вклади, розширення безготівкових переказів грошових доходів громадян (на їхнє бажання) на вклади в установах банків, сприяють подальшому розвитку безготівкових розрахунків за товари й послуги;

— установлюють підприємствам ліміти залишку готівки в касах, порядок і строки здавання грошового виторгу з метою забезпечення якнайшвидшого надходження готівки в банки;

— здійснюють контроль за повним і своєчасним надходженням у каси банків грошового виторгу, за дотриманням підприємствами касової дисципліни і ощадливим витрачанням готівки, своєчасно задовольняють потреби народного господарства й населення у готівці.

Організація контролю за дотриманням касової дисципліни

Установи банку відповідно до чинного порядку ведення касових операцій у країні, не менше ніж один раз на два роки (а у разі виявлених порушень частіше), згідно з рішенням керівника установи бан­ку, перевіряють дотримання касової дисципліни на всіх підприємствах, які вони обслуговують (незалежно від форм власності), і мають право вимагати від них даних про їхні касові обороти за джерелами надходжень і згідно з цільовим призначенням грошових витрат.

Дотримання вимог законодавчих і нормативних актів з питань готівкового обороту та порядку ведення касових операцій в Україні контролюються також органами Державної податкової адміністрації, фінансовими органами, Державною контрольно-ревізійною служ­бою, органами Міністерства внутрішніх справ України.

Керівники установ банків, затверджуючи плани перевірок дотримання касової дисципліни та з інших питань, з яких установи банків мають право проводити перевірки, визначають перелік тих підприємств, що в них плануються перевірки (при цьому враховується, що перевірки дотримання касової дисципліни в установах і організаціях, які фінансуються з державного й місцевих бюджетів, проводяться фінансовими органами).

Відповідно до цих планів бухгалтерські працівники установ банків готують дані про суми готівки, що її здано й видано з кас банку на підприємствах, які підлягають перевірці. До перевірок касової дисципліни залучаються всі економісти установи банку. Працівники, котрим доручають перевірку, повинні мати посвідчення на право перевірки, підписане керівником установи банку.

Перевірка дотримання касової дисципліни здійснюється за даними бухгалтерського обліку організацій (у разі потреби й за первинними грошовими та іншими документами — касовими ордерами, платіжними відомостями, податковими накладними, рахунками-фактурами, товарними й касовими чеками, актами виконаних робіт, наданих послуг тощо) за визначений період — квартал, півріччя, але не менше ніж за три місяці і з виділенням операцій за кожний місяць окремо. Умови зберігання грошей і цінностей, а також наявність готівки безпосередньо в касах на підприємствах установи банків не перевіряють.

Під час перевірки касової дисципліни з’ясовується:

а) наявність установленого ліміту залишку каси. Понадлімітні залишки готівки в касі підприємства визначаються прямим рахунком за кожний робочий день порівнюванням залишку готівки в касі суб’єкта господарювання на кінець дня зі встановленим йому установою банку (або самостійно визначеним ним) лімітом залишку готівки в касі, незалежно від того, здійснювалися в цей день касові обороти (надходження й витрати готівки), чи ні. У разі, коли підприємству ліміт залишку готівки в касі не встановлено, то вся наявна у його касі на кінець дня готівка вважається надлімітною.

Готівка, що видана під звіт, але не витрачена й не повернена в касу підприємства протягом 10 робочих днів з дня її видачі під звіт (стосовно відряджень — протягом трьох робочих днів після закінчення відрядження), наступного робочого дня після закінчення зазначених строків включається до суми фактичного залишку готівки в касі на кінець дня. Одержана в результаті сума порівнюється зі встановленим лімітом залишку готівки в касі.

У разі витрачання підприємством готівки з виторгу на виплати, пов’язані з оплатою праці й виплатою дивідендів (доходу), ці кошти включаються до фактичних залишків готівки в касі того дня, коли були здійснені такі виплати, з подальшим порівнюванням одержа­ної суми із затвердженим лімітом каси;

б) відповідність записів касової книги підприємства щодо сум, одержаних з банку і зданих у банк, даним банку. У разі розходження між даними банку й записами в касовій книзі з’ясовуються причини цих розходжень. Виявивши зловживання установи банків зобов’я­зані негайно передати матеріали правоохоронним органам;

в) забезпечення щоденного дотримання встановлених банком лімітів залишків готівки в касі, строків і порядку здавання грошового виторгу, своєчасного повернення в банк не витрачених у встановлений строк сум заробітної плати, допомог, стипендій, винагород та інших сум. У разі виявлення порушень з’ясовується, протягом якого часу і яка сума не здавалася в банк і з якої причини, коли й на яку суму мало місце перевищення ліміту каси за період, що перевіряється;

г) правильність витрачання готівки, що одержана в банку, на цілі, зазначені в чеку; правомірність витрачання готівки з виторгу;

д) правильність ведення касової книги і своєчасність обліку­вання в ній надходжень і видачі готівки.

Результати перевірки оформляються актом, в якому відображається стан надходжень готівки в каси підприємств, що перевіряються, та її витрачання за період, що перевіряється. Акт і довідку підписують керівник, головний (старший) бухгалтер підприємства і пред­ставник банку. За відмови когось із них підписати акт у ньому робиться напис «відмовився» і додається відповідне письмове пояснення.

У разі виявлення порушень відповідні примірники актів перевірок мають бути передані податковій адміністрації або правоохоронним органам для застосування до порушників відповідних санкцій, передбачених чинним законодавством.

Матеріали про наслідки перевірок дотримання касової дисципліни підприємствами (з переданими податковим органам актами перевірок включно) і про вжиті до порушників заходи не пізніше 3-го числа місяця, наступного за тим, в якому проводилася перевірка, подаються для узагальнення дирекціям (управлінням) банків.