1. Програмно-технічні комплекси системи електронних платежів (арм-1, арм-2, арм-3).

2. Засоби електронного зв’язку (електронна пошта).

3. Засоби захисту інформації.

Програмно-технічні комплекси відповідають трьом рівням програмно-технологічної структури системи електронних платежів.

Робота з консолідованим кореспондентським рахунком банку здій­снюється методом застосування відповідних моделей обслуговування рахунка комерційного банку в системі електронних платежів.

Модель 1. Консолiдований (спiльний) субкореспондентський рахунок головного банку (з відкpиттям технічних субкоpеспондент­ських рахункiв установам).

Головний банк визначається групою установ комерцiйного банку адмiнiстративного регіону з власної ініціативи, про що вони iнфор­мують вiдповiдне регiональне управлiння Національного банку, яке й відкриває консолідований субкореспондентський рахунок головному банкові. Установи цього банку не мають окремих субкореспондентських рахункiв у Нацiональному банку.

Головний банк та його установи мають окремі незалежні програмно-технічні комплекси АРМ-3 та засоби захисту інформації системи електронних платежів, електроннi адреси та номери за МФО, обмінюються електронними розрахунковими документами із системою електронних платежів незалежно один від одного, і ці розрахунки відображаються на окремих технічних субкореспондентських рахунках установ у відповідній регіональній розрахунковій палаті.

Головний банк має змогу протягом операційного дня встановлювати лiмiти початкових оборотів своїх установ та отримує із системи електронних платежів підсумкову технологічну інформацію про їхню роботу.

Модель 2. Консолідований субкореспондентський рахунок головного банку (без вiдкриття технічних субкореспондентських рахунків установам).

Ця модель дає змогу головному банку повністю кеpуватися платіжними трансакціями філій. Сфеpа її дії, як і пеpшої, обмежується одним банківським pегіоном. Однак вона потребує досить складної ВПС, засобами якої здійснюється обмін усієї гpупи банків електpонними pозpахунковими документами із системою електpон­них платежів.

Модель 3. Консолідований кореспондентський рахунок головного банку (без вiдкриття технічних субкореспондентських рахунків установам).

Третя модель є теpитоpіальним pозшиpенням дpугої моделі, тоб­то сфеpа її дії — вся Укpаїна. До основних її пеpеваг слід віднести наявність лише одного коppахунку банку в СЕП та повний контpоль головного банку над усіма трансакціями філій. Але ця модель по- тpебує повнофункціональної ВПС, до якої Національний банк висуває досить жоpсткі вимоги.

Модель 4. Консолідований кореспондентський рахунок головного банку (з вiдкриттям технічних субкореспондентських рахункiв установам).

Ця модель є теpитоpіальним pозшиpенням пеpшої моделі, тобто пеpенесенням сфеpи її дії на всю теpитоpію функціонування СЕП у цілому. Основна перевага її — це злиття субкоpеспондентських pахунків філій та можливість для головного банку кеpувати обмеженнями на початкові платежі філій у масштабах усієї Укpаїни.

Модель 5. Консолідований кореспондентський рахунок головного банку (з вiдкриттям технічних субкореспондентських рахунків регіональним управлінням).

П’ята модель — це поєднання дpугої та четвеpтої моделей у pам­ках віpтуального банківського pегіону. Вона найбільше відповідає потpебам банків, які мають у pегіонах pозгалужену меpежу філій зі своїми ВПС усеpедині pегіонів, але не мають технічних можливостей для забезпечення повноцінного функціонування власної ВПС у масштабах усієї Укpаїни.

Модель 6. Консолідований кореспондентський рахунок головного банку (з вiдкриттям технічних субкореспондентських рахунків регіональним управлінням та установам цього банку).

Цю модель можна класифікувати як удосконалену четвеpту модель щодо оpганізації підпоpядкування філій. Її пpизначено для комеpційних банків, які не можуть створити ВПС, але мають достатньо pозгалужену систему філій у pегіонах Укpаїни, щоб надати своїм pегіональним упpавлінням пpаво оpганізовувати pоботу філій за пpинципами, аналогічними pоботі за пеpшою моделлю.

Модель 7. Консолідований кореспондентський рахунок головного банку (з вiдкриттям технічних субкореспондентських рахунків установам).

Ця модель поєднує тpетю й четвеpту моделі. Кpім того, що кожна філія має технічний субкоppахунок (як у четвеpтій моделі), головному банку дозволено пpоводити початкові трансакції від імені всіх своїх філій (як у тpетій моделі). Головний банк має змогу контpо­лювати значні фінансові опеpації філії, яка коpистується відносною незалежністю щодо pозпоpяджання дpібними сумами.

Комеpційним банкам (установам), котрі є самостійними учасниками системи електpонних платежів, але не пpацюють за вказаними моделями, для здійснення міжбанківських pозpахунків відкpивають коpеспондентські (субкоpеспондентські) pахунки в pегіональних упpавліннях Національного банку та відповідні технічні pахунки в pегіональних pозpахункових палатах.

Кpім цього, з метою пpискоpення pозpахунків між комеpційними банками встановлюються пpямі коpеспондентські відносини.

У pазі пpоведення міжбанківських pозpахунків чеpез пpямі ко­pеспондентські відносини комеpційний банк відкpиває коpеспон­дентський pахунок в іншому комеpційному банку, який здійснює банківські опеpації з його доpучення на підставі укладеної між ними коpеспондентської угоди.

Кореспондентськi вiдносини можуть бути як одностороннi, так i взаємнi.

Комерцiйнi банки, якi встановили мiж собою кореспондентськi вiдносини, називаються банками-кореспондентами. Таким банкам відкpивають pахунки:

— «Лоро» — рахунок, вiдкритий комерцiйним банком банкові-кореспонденту;

— «Ностро» — рахунок даного комерцiйного банку в банкові-кореспондентi.

Ураховуючи, що на терені України введено систему електронних платежiв, яка дає можливiсть здiйснювати розрахунки протягом одного робочого дня i її учасниками є всi комерцiйнi банки, прямi кореспондентськi вiдносини мiж комерційними банками встановлюються лише в окремих випадках, наприклад:

— для здiйснення операцiй, пов’язаних iз купiвлею та продажем валютних коштiв на Мiжбанкiвськiй валютнiй бiржi;

— для розрахунків мiж клiєнтами банкiв за операцiями, що мають постiйний характер.

У будь-якому разі дозвiл на встановлення прямих кореспондентських вiдносин дає регiональне управлiння Нацiонального банку. Цей дозвiл можна вiдкликати.

Для отримання дозволу комерцiйний банк повинен надіслати регiональному управлiнню Нацiонального банку (за мiсцем вiдкрит­тя кореспондентського рахунка) лист із проханням про встановлення прямих кореспондентських вiдносин та обгрунтуванням їхньої доцiльностi.

Вiдкликання дозволу здiйснюється регiональним управлiнням Нацiонального банку у разi порушення комерцiйним банком чинного законодавства під час проведення розрахункiв, а також у зв’язку з погiршанням його фiнансового стану. Вiдкликання дозволу є пiдста­вою для припинення дiї i наступного анулювання договору на встановлення прямих кореспондентських вiдносин.

Порядок вiдкриття та режим функцiонування кореспондентського рахунка одного комерцiйного банку в iншому визначається угодою мiж ними.

Для вiдкриття рахунка банк-кореспондент подає такi документи:

— дозвiл регiонального управлiння Нацiонального банку на вста­новлення прямих кореспондентських вiдносин;

— заяву на вiдкриття рахунка;

— нотарiально засвiдченi копiї статуту та банкiвської лiцензiї;

— картку зi зразками пiдписiв та вiдбитком печатки;

— баланс i довiдку про дотримання економiчних нормативiв на останню звiтну дату.

Операцiї за кореспондентськими рахунками комерцiйних банкiв можуть виконуватись у межах наявних коштів, а за взаємною домовленiстю можливий овердрафт.

Овердрафт — право банку здійснювати оплату понад залишок коштів на кореспондентському рахунку в межах визначеної договором суми.

Для проведення операцiй через прямi кореспондентськi вiдно­сини комерцiйному банку в банку-кореспондентi вiдкривається рахунок «Лоро» на відповідному балансовому рахунку згідно з «Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України» (для комерцiйного банку цей рахунок є рахунком «Ностро»).

Для вiдображення операцій, проведених за рахунком «Ностро», у балансi комерцiйного банку вiдкривається відповідний рахунок (згідно із зазначеним «Планом»), на якому здiйснюються операцiї пiсля одержання виписки з кореспондентського рахунка вiд банку-корес­пондента.

Для перевiрки правильностi вiдображення таких операцiй щомi­сячно має здiйснюватись звiряння залишку кореспондентського рахунка, яке оформлюється вiдповiдним актом.

Комерцiйним банкам, кореспондентські рахунки яких у регiо­нальних управлiннях Нацiонального банку переведені на картотеку, вiдкривати кореспондентськi рахунки в iнших комерцiйних банках не дозволяється.

Обмін інформацією та забезпечення транспортних потреб системи електронних міжбанківських розрахунків здійснюється засобами електронної пошти Національного банку України, що є системою організаційно-технологічних і програмно-технічних засобів забезпечення інформаційної взаємодії між банками та іншими установами.

Інформація, яка проходить через систему електронних платежів, має бути захищеною від несанкціонованого втручання.

Рівень захисту електронних розрахункових документів визначається службою захисту електронних банківських документів Національного банку відповідно до положення «Про систему захисту електронних банківських документів у системі електронних платежів Національного банку України».

Нині Національний банк розпочав роботу над проектом платiж­ної системи нового поколiння, що має врахувати перспективнi потреби банкiвської сфери України та свiтовий досвiд. Цей проект роз­рахований на реалiзацiю та впровадження системи нового поколiння (що здiйснюватиметься паралельно з функцiонуванням наявної системи електронних платежів) i на її експлуатацiю протягом щонайменше 10—15 рокiв (мiнiмум до 2010 р.).

Основнi переваги майбутньої платiжної системи:

— програмне забезпечення системи розроблятиметься на основi мов програмування четвертого поколiння, SQL та iнших сучасних засобiв i технологiй, з орiєнтацiєю на обробку i зберiгання iнфор­мацiї в захищених середовищах, на ведення централiзованих баз даних у пiдроздiлах Національного банку;

— система дасть можливiсть виконання грошових переказiв у режимi реального часу (on-line) з обмiном платiжною iнформацiєю з банками за технологiєю клiєнт-сервер;

— система повнiстю вiдповiдатиме сучасним вимогам та умовам функцiонування, водночас буде збережено технологiю роботи в пакетному режимi (off-line) для банкiв, якi не мають можливостi застосовувати новiтнi технологiї, зi збереженням строкiв виконання платежiв;

— наявнiсть гнучких та надiйних засобiв виходу в такi мiж­банкiвськi платiжнi системи, як S.W.I.F.T., платiжнi системи країн СНД тощо;

— наявнiсть інтерфейсу з усiма загальнодержавними електрон­ними системами розрахункiв, що працюватимуть на територiї Украї­ни (такими, як фондовий ринок, нацiональна система масових електронних платежiв iз використанням розрахункових карток тощо);

— наявність резервування програмного, технiчного, iнформа­цiйного i технологiчного забезпечення системи з метою пiдтримання її безперебiйного функцiонування на випадок непередбачених аварiйних ситуацiй як стихiйного, так i зловмисного характеру;

— постiйне вдосконалення внутрiшньобанкiвських платiжних систем, їх iнтеграцiя iз системою електронних мiжбанкiвських розрахункiв;

— розширення спектра послуг учасникам системи електронних розрахункiв, змiцнення надiйності та безпеки системи.

Система електронних мiжбанкiвських розрахункiв України планується як цiлiсна система, що базується на архiтектурi клiєнт-сервер. Її призначено для виконання мiжбанкiвських розрахункiв у найзручнiшій для конкретного користувача формi (on-line-режим, клiринг тощо) та для монiторингу кореспондентських рахункiв бан­кiвських установ України.

Основнi компоненти платiжної системи України нового поколiння:

— головна книга Національного банку України, яка має вестися централiзовано, пiд управлiнням iнтегрованої банкiвської системи; кореспондентськi рахунки комерцiйних банкiв при цьому є складовою частиною головної книги;

— система монiторингу рахункiв, яка у взаємодiї з iнтегрованою банкiвською системою здійснює управлiння (монiторинг) кореспондентськими та iншими технологiчними i транзитними рахунками, пов’язаними з мiжбанкiвськими розрахунками;

— система термiнових платежiв: за її допомогою комерцiйнi бан­ки проводять платежi великими сумами та термiновi платежi (за мiжнародною класифiкацiєю це система RTGS — real-time gross settlement system);

— традицiйна система електронних платежів як система клiрин­гових розрахункiв;

— iншi учасники розрахункiв.

Принциповi характеристики нової системи електронних мiжбан­кiвських розрахункiв:

— система базується на цілком безпаперовiй технологiї;

— вона є системою типу «брутто», тобто кожнiй розрахунковiй трансакції вiдповiдає належний розрахунковий документ, який тран­спортується отримувачу;

— розрахунковi трансакції в системi не можна вiдкликати, тобто трансакцію, iнiцiйовану вiдправником розрахункового документа i взяту до виконання в системi, не може вiдмiнити анi її вiдправник, анi будь-хто iнший;

— розрахункові трансакції опрацьовуються системою за вiдсут­ністю овердрафту на рахунку платника;

— обмежень на суми трансакцій немає.

Основнi завдання системи:

— задоволення потреб економiки, що реформується й розвивається;

— забезпечення керiвництва Національного банку оперативною i точною iнформацiєю про перемiщення коштiв i стан кореспондентських рахункiв для прийняття рiшень щодо монетарної полiтики Національного банку України;

— забезпечення виконання мiжбанкiвського етапу всiх видiв безготiвкових розрахункiв, передбачених вiдповiдними iнструкцiями Національного банку;

— усунення необхiдностi вести кореспондентськi рахунки бан­кiвських установ у кожному регiональному управлiннi Національ­ного банку;

— скорочення витрат часу на виконання мiжбанкiвських розрахункiв;

— значне прискорення обороту коштiв, особливо великих сум;

— прискорення термiнiв надходження коштiв до державного бюд­жету та вдосконалення управлiння цими коштами в державi в цiлому;

— пiдвищення рiвня безпеки системи мiжбанкiвських розрахункiв;

— розширення спектра послуг для користувачiв;

— удосконалення й посилення процедур внутрiшнього бухгалтерського облiку та контролю;

— зменшення вартостi банкiвського посередництва завдяки оптимiзацiї платiжних засобiв i рацiоналiзацiї систем.

Користувачами (прямими учасниками) цiєї системи є банкiвськi установи України, рiзноманiтнi пiдроздiли Національного банку, а також банки-нерезиденти України.

Непрямими учасниками системи є банкiвськi установи України та банки-нерезиденти України, якi виконують мiжбанкiвськi розрахунки у системi за посередництвом одного з безпосереднiх учасникiв. Безпосереднє обслуговування клiєнтiв банкiв цiєю системою не передбачається. Система виконує обробку всiх видiв розрахункових документiв, мiжбанкiвський обмiн якими автоматизовано.

В основу бухгалтерської моделi покладено принципи:

— централiзованого ведення кореспондентських рахункiв банкiв та їхнiх установ;

— здiйснення початкових розрахункових трансакцій у межах поточного залишку коштiв на кореспондентському рахунку;

— надання можливостей обслуговування консолiдованого кореспондентського рахунка банку та групи його установ за рiзно­манiтними моделями консолiдацiї.

Система забезпечує Нацiональному банкові України широкий спектр засобiв керування кореспондентськими рахунками банкiв та їхнiх установ. Серед них:

— засоби визначення лiмiтiв овердрафту кореспондентського рахунка, якi варiюються залежно вiд засобу виконання розрахункової трансакції (on-line в системі термінових платежів або off-line через систему клірингових розрахунків), банкiвської установи або групи установ, за якою закрiплений кореспондентський рахунок, тощо;

— засоби iнформування Нацiонального банку України про стан кореспондентських рахункiв i про динамiку змiн цих рахунків;

— засоби надання юридичнiй особi (учаснику розрахункiв) можливостей керувати межами овердрафту пiдпорядкованих їй банкiв­ських установ.

Ефективнiсть роботи платiжної системи в цiлому визначається полiтикою Національного банку України щодо пiдтримання резер­вiв i керування ризиком. Система забезпечує Нацiональному банкові України великий дiапазон засобiв централiзованого керування про­веденням розрахункiв, основнi iнструменти якого зосередженi в системi монiторингу рахункiв. Система моніторингу рахунків прий­має вiд уповноважених осiб i надає iншим пiдсистемам розрахункiв належну iнформацiю для органiзацiї проведення розрахункiв. Усi механiзми локального керування розрахунками мiстять у собi (як один iз iнформацiйних компонентiв) iнформацiю, котра надходить iз системи моніторингу рахунків.

Об’єктами монiторингу визнаються як кореспондентськi (роз­рахунковi) рахунки, так i iншi рахунки комерцiйних банкiв. Націо­нальний банк має засоби для пiдвищення ефективностi викорис­тання обмежених сальдо під час розрахунків, зокрема, можливi механiзми надання частини резервного фонду для виконання роз­рахункiв, перемiщення коштiв мiж рахунками (субрахунками) для пiдтримання лiквiдностi тощо.

Функцiї системи монiторингу рахункiв: централiзоване ведення кореспондентських рахункiв юридичних осiб; вiдобра­ження на кореспондентських рахунках трансакцiй, якi виконуються через систему термiнових платежiв i систему клiрингових розрахункiв; централiзоване ведення нормативно-довiдкової iнформацiї платiжної системи в цiлому; надання юридичнiй особi можливостей ке­рування своїми фiлiями; здiйснення доступу iнших пiдсистем до iнформацiї, яка зберiгається в системі моніторингу рахунків; до­вiдковi функцiї.

Система термiнових платежiв призначена для виконання розрахункових трансакцій банком-вiдправником у режимi on-line. Головнi завдання — виконання основної функцiї розрахункiв за умови мiнiмального системного ризику, забезпечення швидкості й надiйності розрахункiв. Система переказiв коштiв у режимi реаль­ного часу виступає як кiнцева розрахункова ланка для перера­ховування значних сум на великих фiнансових ринках, якi функ­цiонують у рiзноманiтних валютах. Система гарантує приймання початкової розрахункової трансакції, якщо платiжне доручення вiдповiдає вимогам законодавства та покривається наявним сальдо або кредитом.

Приймання (вiдхилення) платежу в системi здiйснюється на пiд­ставi такої iнформацiї, що надходить у режимi on-line iз пiдсистеми системи моніторингу рахунків:

— брак заборони на виконання конкретним банком-вiдправ­ником початкових розрахункових трансакцій;

— наявнiсть достатньої суми коштiв на кореспондентському рахунку;

— виконання обмежень, установлених банком — юридичною особою (власником коррахунка) на початковi розрахунковi трансакції конкретного вiдправника (банкiвської фiлiї).

Пропонована модель системи мiжбанкiвських розрахункiв на першому етапi розробки та впровадження не потребує вiд банкiв-учасникiв докорiнної перебудови програмних комплексiв внутрiш­ньої автоматизацiї банкiвської дiяльностi (так званого операційного дня банку та iн.). Тому iнформацiя, що передається iз системи термi­нових платежiв до програми внутрiшньої автоматизацiї банкiвської дiяльностi, має надаватися в поточному форматi файлiв обмiну iнформацiєю мiж комплексом «Операційний день банку» та систе­мою електронних платежів.

Система клiрингових розрахункiв призначена для виконання великої кiлькостi окремих платежiв у стислий час за малої величини питомих витрат. Бiльшiсть трансакцій не мають термiнового характеру, а суми їхнi порiвняно невеликi. Ця пiдсистема зорiєнтована в основному на задоволення платiжних потреб приватних осiб та фiрм під час здiйснення простих економiчних операцiй. Система клірингових розрахунків проводить перiодичний взаємозалiк розрахункових документiв учасникiв iз визначенням чистого сальдо. Система взаємозалiку забезпечує виконання значного обсягу платежiв за вiдносно низького рiвня лiквiдностi.

Для запобiгання затримкам платежiв, а також для того, щоб не ставити банки перед необхiднiстю резервувати для проведення розрахункiв великi кошти на рахунках у Нацiональному банку України, використовуються засоби врiвноважування ефективності розрахун­кiв та ризику. Національний банк України сприяє зниженню ризику для клiрингової палати, забезпечуючи достатнi залишки коштів на рахунках учасникiв, i водночас пiдвищує ефективнiсть розрахункiв, надаючи учасникам тимчасовi кредити. Для цього в системі клірингових розрахунків iснуватиме механiзм визначення як засобами системи власне клірингових розрахунків, так i засобами системи моніторингу рахунків у квазiреальному часi додаткових лiмiтiв оверд­рафту технiчних рахункiв залежно вiд рiвня неплатоспроможностi учасникiв розрахункiв та iнших обставин.

Поставленi завдання можуть бути виконанi лише за умови принципового вдосконалення технiчної платформи, системного та програмного забезпечення й комунiкацiйної iнфраструктури, що використовується Нацiональним банком України для потреб платiжної системи.