- •1.Поняття та економічна сутність санації підприємства.
- •2.Сутність і наслідки банкруства підприємства.
- •3.Цілі та завдання фінансової санації.
- •4.Досудова санація, мета ,ініціатори проведення.
- •5.Санація підприємства боржника за ухвалою господарського суду, її цілі,ініціатори проведення.
- •6.Основні етапи проведення фінансової санації підприємства.
- •7.Класична модель фінансової санації.
- •8.Симптоми фінансової кризи на підприємстві.
- •50.Бенчмаркінг в процесі фінансової санації.
- •9.Основні внутрішні та зовнішні зовнішні причини кризи.
- •10.Оцінка потенціалу відновлення платоспроможності (санаційної спроможності) підприємства.
- •15.Контроль за виконанням плану санації.
- •16.Основні завдання санаційного аудиту.
- •12.Структура її зміст плану фінансової санації.
- •14.Особливості плану санації ,що проводяться за ухвалою господарського суду.
- •20.Основні внутріші джерела віднолення платспроможності підриємства.
- •26.Форми залучення коштів власників.
- •27.Форми участі кредиторів у фінансовому оздоровленні підприємства.
- •29. Форми участі персоналу в санації підприємства.
- •31.Пряме державне фінансування санації .
- •32.Непрямі форми державної підтримки санації.
- •33.Види ресруктиризації,їх характеристика.
- •34.Реструктуризація підприємства,її зміст.
- •36.Принципи оцінювання вартості майна.
- •38.Сутність основних методичних підходів до оцінки майна оцінки- дохідного,ринкового(порівняльного )та витратного.
- •37.Інвентиризація майна як складова процесу порядок її проведення.
- •41.Арбітражний керуючий ,його функції та завдання.
- •43.Комітет кредиторів і збори кредиторів.
- •44.Мирова угода та порядок її укладання.
- •46. Поняття прихованого, фіктивного та умисного банкрутства.
15.Контроль за виконанням плану санації.
Функції контролю та нагляду за повнотою виконання плану санації покладаються на арбітражного керуючого. Якщо в процесі нагляду буде встановлено, що вимоги кредиторів не виконуються або не можуть бути виконані, згідно з передбаченими в плані санації умовами, арбітражний керуючий повідомляє про це арбітражний суд та комітет кредиторів. Останні приймають щодо цього відповідне рішення аж до здійснення ліквідаційних процедур у примусовому порядку.
За п'ятнадцять днів до закінчення санації, а також за наявності підстав для дострокового її припинення, керуючий санацією зобов'язаний подати зборам кредиторів письмовий звіт, до якого додається реєстр вимог кредиторів.
Одночасно зі звітом керуючий санацією вносить на збори кредиторів одну з таких пропозицій:
1) припинити процедуру санації у зв'язку з відновленням платоспроможності боржника;
2) звернутися до арбітражного суду з клопотанням про продовження процедури санації;
3) звернутися до арбітражного суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Звіт керуючого санацією, розглянутий зборами кредиторів, і протокол зборів кредиторів направляються в арбітражний суд не пізніше ніж через п'ять днів після дати проведення зборів. Затвердження арбітражним судом звіту є підставою для винесення ним ухвали про припинення провадження справи про банкрутство.
На жаль, процедура санації у справах про банкрутство ще не набула в Україні належного поширення й застосовується досить рідко. Так, за 1999р. усіма арбітражними судами України було винесено лише 21 постанову про затвердження процедури санації. Нове законодавство про банкрутство має суттєво стимулювати процеси фінансового оздоровлення суб'єктів господарювання.
16.Основні завдання санаційного аудиту.
Санаційний аудит є окремим напрямком діяльності аудиторських фірм. Він має свої особливості як щодо методів, так і щодо об'єктів і цілей проведення. Характерним для санаційного аудиту є те, що він проводиться па підприємствах, які перебувають у фінансовій кризі. Головна його мета — оцінити санаційну спроможність підприємства на підставі аналізу фінанси -господарської діяльності та наявної санаційної концепції.
Необхідність проведення санаційного аудиту зумовлена тим, що користувачам потрібна інформація про фінансовий стан суб'єкта господарювання та реальність санаційної концепції.
Санаційний аудит можна розглядати як один з інструментів зменшення до певного рівня інформаційного ризику для інвесторів, кредиторів та інших осіб, які мають намір узяти участь у фінансовій санації підприємства.
Санаційний аудит проводять зовнішні аудитори в тісній співпраці з внутрішніми службами підприємства, особливо з відділом контролінгу. Особи, які здійснюють санаційний аудит, мають бути не лише висококваліфікованими економістами, а й розумітися на галузевих особливостях діяльності того чи іншого підприємства. У правовому та економічному плані аудитор має бути повністю незалежним як від підприємства» котре він перевіряє, так і від замовника аудиторського висновку (кредиторів та інвесторів).
Загалом санаційний аудит складається з таких етапів:
1) ідентифікація даних;
2)експертиза;
3)висновки;
4) вироблення рекомендацій.
Ідентифікація даних — це збір інформації, на підставі якої можна судити про справжнє становище підприємства. Під експертизою розуміється всебічний аналітичний процес, спрямований на здобуття об'єктивних висновків про поточний і перспективний стан об'єкта аудиту. Дані експертизи, наявні докази та їх комплексний аналіз створюють підґрунтя для висновків про санаційну спроможність підприємства та рекомендацій щодо вдосконалення санаційної концепції.
Зауважимо, що санаційний аудит не слід ототожнювати з при-чинно-наслідковим аналізом фінансового стану підприємства, який здійснюється під час розробки плану санації і є складовою частиною класичної моделі санації. Незважаючи на те, що в обох випадках використовуються одні й ті самі методи аналізу, а також на схожість цілей, між причинно-наслідковим аналізом та санаційним аудитом існує принципова різниця: у першому випадку йдеться про складову процесу розробки плану санації, у другому — про перевірку достовірності та реальності наведених у плані санації даних.