
- •1.Поняття та економічна сутність санації підприємства.
- •2.Сутність і наслідки банкруства підприємства.
- •3.Цілі та завдання фінансової санації.
- •4.Досудова санація, мета ,ініціатори проведення.
- •5.Санація підприємства боржника за ухвалою господарського суду, її цілі,ініціатори проведення.
- •6.Основні етапи проведення фінансової санації підприємства.
- •7.Класична модель фінансової санації.
- •8.Симптоми фінансової кризи на підприємстві.
- •50.Бенчмаркінг в процесі фінансової санації.
- •9.Основні внутрішні та зовнішні зовнішні причини кризи.
- •10.Оцінка потенціалу відновлення платоспроможності (санаційної спроможності) підприємства.
- •15.Контроль за виконанням плану санації.
- •16.Основні завдання санаційного аудиту.
- •12.Структура її зміст плану фінансової санації.
- •14.Особливості плану санації ,що проводяться за ухвалою господарського суду.
- •20.Основні внутріші джерела віднолення платспроможності підриємства.
- •26.Форми залучення коштів власників.
- •27.Форми участі кредиторів у фінансовому оздоровленні підприємства.
- •29. Форми участі персоналу в санації підприємства.
- •31.Пряме державне фінансування санації .
- •32.Непрямі форми державної підтримки санації.
- •33.Види ресруктиризації,їх характеристика.
- •34.Реструктуризація підприємства,її зміст.
- •36.Принципи оцінювання вартості майна.
- •38.Сутність основних методичних підходів до оцінки майна оцінки- дохідного,ринкового(порівняльного )та витратного.
- •37.Інвентиризація майна як складова процесу порядок її проведення.
- •41.Арбітражний керуючий ,його функції та завдання.
- •43.Комітет кредиторів і збори кредиторів.
- •44.Мирова угода та порядок її укладання.
- •46. Поняття прихованого, фіктивного та умисного банкрутства.
8.Симптоми фінансової кризи на підприємстві.
Типовими наслідками впливу названих причин та факторів на фінансово-господарський стан підприємства є:
^ утрата клієнтів та покупців готової продукції; зменшення кількості замовлень та контрактів з продажу продукції;
^ неритмічність виробництва, неповне завантаження потужностей;
^ зростання собівартості та різке зниження продуктивності праці;
^ збільшення розміру неліквідних оборотних засобів та наявність понаднормових запасів;
виникнення внутрішньовиробничих конфліктів та збільшення плинності кадрів;
^ зростання тиску на ціни;
^ суттєве зменшення обсягів реалізації та, як наслідок, недоодержання виручки від реалізації продукції.
На практиці з кризою, як правило, ідентифікується загроза неплатоспроможності та банкрутства підприємства, діяльність його в неприбутковій зоні або брак у фірми потенціалу для успішного функціонування. З позиції фінансового менеджменту кризовий стан підприємства полягає в його неспроможності здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності. Фінансову кризу на підприємстві характеризують за трьома параметрами: джерела (фактори) виникнення; вид кризи; стадія розвитку кризи.
50.Бенчмаркінг в процесі фінансової санації.
Бенчмаркінг - це процес порівняння товарів (робіт, послуг), виробничих процесів, методів та інших параметрів досліджуваного підприємства (структурного підрозділу) з аналогічними об'єктами інших підприємств чи структурних підрозділів. Основна мета бенчмаркінгу полягає у виявленні негативних відхилень у значеннях порівнюваних показників і причин таких відхилень та розробці пропозицій щодо їх усунення.
Види бенчмаркінгу:
1.Внутрішній бенчмаркінг - зводиться до аналізу та порівняння показників діяльності різних структурних підрозділів одного й того самого підприємства.
2.Бенчмаркінг, зорієнтований на конкурентів, — сконцентрований на порівняльному аналізі товарів (робіт, послуг), продуктивності виробничих процесів та інших параметрів досліджуваного підприємства з аналогічними характеристиками підприємств-конкурентів. Найкращий аналог для порівняння є “ринковий лідер”. Ідентифікація факторів, які призводять до відставання досліджуваного підприємства від лідера, дає змогу розробити рекомендації щодо скорочення відставання.
3.Функціональний бенчмаркінг - має на меті проаналізувати окремі процеси, функції, методи й технології в порівнянні з іншими підприємствами, які не є конкурентами розглядуваного. Фірми, які застосовують схожі методи, прийоми чи технології і не є конкурентами, охоче йдуть на взаємний обмін первинною інформацією та зацікавлені в реалізації спільних проектів, спрямованих на вдосконалення тих чи інших порівнюваних операцій.
Порівняльні аналоги при бенчмаркінгу :
o “ринкові лідери”;
o підприємства-конкуренти;
o суб'єкти господарської діяльності інших галузей;
o структурні підрозділи досліджуваного чи інших підприємств.
Об'єкти бенчмаркінгу:
o методи,
o процеси,
o технології,
o якісні параметри продукції,
o показники фінансово-господарської діяльності підприємств (структурних підрозділів).
Фази бенчмаркінгу.
1.Підготовча стадія. На цій стадії здійснюють вибір об'єкта бенчмаркінгу та порівняльних аналогів; визначають оцінні показники (наприклад, собівартість, затрати часу, частка браку); збирають необхідну для аналізу інформацію.
2.Аналіз. На підставі порівняння з підприємством-партнером виявляються недоліки в об'єктах бенчмаркінгу та ідентифікуються причини їх виникнення. Критерієм оцінювання процесів, функцій, методів чи виробничих процесів є показники їх продуктивності.
3.Впровадження. Виконується робота щодо реалізації результатів аналізу в практичній діяльності підприємства. Увага зосереджується на розробці стратегії і тактики нейтралізації виявлених у ході бенчмаркінгу слабин підприємства.
Досліджуючи за допомогою бенчмаркінгу виробничі процеси, методи чи технології виробництва збуту продукції, головна увага приділяється пошуку резервів зниження витрат виробництва та підвищенню конкурентоспроможності продукції.