44.Мирова угода та порядок її укладання.

Мирова угода – це процедура досягнення домовленості між боржником і кредиторами щодо пролонгації строків сплати суми боргів. У проекті мирової угоди надаються пропозиції:

1. форми платіжних поступок кредиторів (списання чи пролонгація);

2. бажаний період пролонгації заборгованості;

3. бажана сума списання боргу;

4. квота початкового погашення заборгованості.

Мирова угода між боржником і кредитором може бути укладена на будь-якому етапі провадження справи про банкрутство, в т.ч. якщо боржник визнаний банкрутом.

МУ не може бути укладена після розрахунку з кредиторами у процедурі ліквідації. Вона може стосуватися лише вимог забезпечених заставою, другої та наступної черги кредиторів.

Для осіб, які не дали згоду на укладання МУ не можуть бути встановлені умови, гірші ніж для тих, які підтримали укладання МУ.

Від імені боржника угоду підписує курівникк або арбітражний керуючий. Від імені кредиторів – голова комітету кредиторів. Угода підлягає затвердженню господарським судом. Для цього не пізніше 5 днів з дня укладання угоди подаються такі документи:

1. заява про затвердження МУ;

2. текст МУ;

3. протокол засідання комітету кредиторів на якому було прийнято рішення про МУ;

4. список кредиторів;

5. зобовязання боржника з відшкодування витрат віднесених до 1 черги;

6. письмові заперечення кредиторів, які не брали участі в голосуванні про укладання МУ.

Затвердження МУ є підставою для зупинення справи про банкрутство. Визнання МУ недійсною є підставою для відновлення провадження справи про банкрутство.

46. Поняття прихованого, фіктивного та умисного банкрутства.

Приховане банкрутство – це навмисне приховання факту стійкої фінансової неспроможності через подання недостовірних даних. Згідно з кримінальним Кодексом умисне, приховане громадянином, засновником, службовими особами підприємства своєї стійкої фінансової неспроможності шляхом подання недостовірних відомостей, якщо це завдало великої матеріальної шкоди кредиторові карається штрафом від 2 до 3 тис неоподатковуваних мінімумів, або обмеження волі до 2 років із позбавленням права обіймати певні посади до 3 років.

Фактичне приховання банкрутства визначається такими ознаками:

1. надання кредитору неправдивих даних про фінансовий стан;

2. причинний зв’язок подання таких даних.

Фіктивне банкрутство визнається завідома неправдивої інформації до суду про нездатність виконати зобовязання перед кредиторами і державою. Згідно з Кримінальним Кодексом завідома неправдива офіційна заява громадянина про фінансову неспроможність виконання вимог перед кредиторами та бюджетом, якщо такі дії завдали великої матеріальної шкоди карається від 750-2000 неоподатковуваних мінімумів або позбавлення волі до 3 років. Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у 500 і більше разів перевищує неоподатковуваний доход громадян.

Умисне банкрутство визнається стійка неплатоспроможність підприємства викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи, якщо це завдало істотної шкоди інтересам держави чи кредиторів. Згідно з Кримінальним Кодексом України доведення до банкрутства, умисне з корисливих мотивів вчинення власником або службовими особами підприємства, дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності підприємства, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору, карається штрафом від 500-800 неоподатковуваних мінімумів, або обмеження волі до 3 років з позбавленням права обіймати певні посади до 3 років.