Опорний конспект лекцій:

1 Податки Стародавнього Єгипту та Вавілонії.

1.1Державний устрій та органи, що займалися збиранням податків в Єгипті.

В усі періоди історії Стародавнього Єгипту вся влада зосереджувалась у руках фараона (30 династій – близько 200 фараонів).

Успадкування престолу відбувалось у межах однієї і тієї ж правлячої династії (від батька до старшого сина).

Влада фараона була необмеженою і здійснювалась через чиновників.

Центральне управління країною здійснював візир.

Головному скарбникові підкорялись два скарбники царя, які завідували каменоломнями та мідними рудниками. Вони виконували також функції військового і морського міністрів.

Особливе місце в системі державного механізму займали жерці. Їх функції не обмежувались релігійними справами. Вони проповідували святість, вічність влади фараона.

Місцеві правителі, в особі номархів і голових збирачів податків мали свої поліцейські підрозділи, які допомагали владі стягувати податки і виконували функції карального органу (обов’язки катів).

1.2 Загальна характеристика податків, що справлялися на території Стародавнього Єгипту.

У Старадавньому Єгипті податкова система була достатньо розгалуженою. Частка податків надходила грішми, інша - натурою. Практично всі галузі господарства оподатковувалися (прямими та непрямими податками): ввіз та вивіз товарів, продаж, купівля, угоди та комерційні договори. Існував також податок на худобу, будівлю гребель, мостів, подушний податок на чоловіків, натуральний податок на землю, що належала державі.

1.3 Державний устрій та загальна характеристика органів, на які покладалось збирання податків на території Вавілонії.

Древній Вавилон був різновидом східної деспотії. Цар має необмежену владу, в країні діє відрегульована податкова система, населення задіяне у суспільних роботах.

Цар здійснює управління через міністра-нубанду. Міністрів, як й інших чиновників, можна було змінювати, покладати на них відповідальність за невдачі тощо. Місцеві адміністрації очолювали призначувані (а не спадкові) царські чиновники - шакканаку тарабіанум.

В армії владу здійснювали декум і нубутту. Воїни (реддум та баірум) отримували від царя землю і худобу в пожиттєве користування.

Головним помічником царя у сфері управління був нубанда. Він мав свій адміністративний аппарат за допомогою якого контролював роботу всіх відомств (включаючи збір податків).

Помічник нубанди – глава відомства лихварів вакіль – тамкари відповідав за збір царських мит і податків. На місцях ці функції безпосередньо виконували намісники царя (рабианум, хазианум, шапір – нарим і шаган – шакканакум).

До складу фінансово-податкового відомства входили податкові інспектори – машкім.

1.4.Характеристика податків та території Вавілонії.

В Стародавньому Вавилоні основою якого була праця вільних общинників землеробів (селян), які сплачували ренту - податок державі.

За часів Хаммурапі був введений єдиний податок -десятина. Можливо, саме це стабілізувало становище в країні.

Також було введено додатковий податок на утримання вищого чиновництва.

Ремісники сплачували значний податок, який називався «подать руки». Крім цього, існували ще і побори на користь храмів.

Населення цієї країни мало сплачувати чисельні податки та виконувати повинності. До них входили натуральні побори як на користь царя, так і обласного намісника, а також на утримання кінноти під час постою, шляхові та мостові повинності. Існували податки і на підтримку зрошувальної системи. Всі ці податки збирали спеціальні збиральники, а також «царські слуги каналів та суші», на чолі яких стояв «глашатай» — голова управління податків.