Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
КОМПЛЕКС _ Історія оподат. 2011р..doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
811.01 Кб
Скачать

Опорний конспект лекцій

з курсу

«історія оподаткування»

Модуль І

Змістовий модуль (теми 1-6): «Історія оподаткування України»

Тема 1. Зародження та розвиток податків за часів Київської Русі

План лекційного заняття

1. Передумови виникнення податків в Київській Русі.

2. Політика князя Олега в галузі оподаткування.

3. Княгиня Ольга та її реформи в оподаткуванні на землях Київської Русі.

4. Вплив християнства на податкову систему Київській Русі.

Опорний конспект лекцій:

  1. Передумови виникнення податків в Київській Русі.

Глави племен – князі – на перших порах не мали власного господарства. Їхньою справою було створення військової організації – дружини. З її допомогою вони гарантували общинникам-смердам захист від набігів сусідніх кочових племен та одноплеменців у покорі. Дружинники у ті часи не отримували від князів ні земель, ні якоїсь регулярної плати. Вони просто знаходились на постійному і повному утриманні, за що повинні були на професійному рівні виконувати військові обов’язки. Засобами їх утримання були «дари» і «поклони», які добровільно підносили князю общинники, їх можна розцінювати як винагороду князю за захист і підтримку миру.

З часом добровільні відносини стають традицією, звичаєм. Це означає перетворення їх на більш-менш регулярні доходи князів.

Данина в Київській Русі надходила двома шляхами: або підвладні племена привозили її до Києва, або князі самі їздили за даниною до племен. Перший шлях збору данини називався «повозом», другий – «полюддям».

У «Повісті минулих літ» згадується про данину від окремої будівлі – диму. Стягнення данини з диму було просто, зручно і вигідно. Одиницею оподаткування був “дим”, або подвір’я, що мало певний земельний наділ

Князі одержували також доходи у вигляді торгових мит. Мита можна поділити на дві групи: заставні (збирались до початку торгівлі і за проїзд) і торгові (стягувались окремо із людей і окремо із товару, за зберігання товару). Князь тримав значну армію чиновників, які збирали всякі податки. Говорячи сучасною мовою, то були своєрідні податкові інспектори.

  1. Політика князя Олега в галузі оподаткування.

Прийшовши до влади, князь Олег в першу чергу визначив данину з підвладних племен. Вона сплачувалась хутром та арабськими монетам, їх ще називалали «шлягом» (під шлягом слід розуміти іноземні металічні гроші, які були засобом платежу на Русі – переважно срібні арабські дирхеми). Таким чином з ІХ ст. данина стає основним джерелом поповнення князівської казни. Князь Олег встановив данину ільменським слов’янам, кривичам, і мері.

В 883 р. йому підкорилася плем’я древлян, для них князем була визначена данина - по чорній куниці з житла. У наступному році переміг дніпровських «северян» і обложив їх «легкою даниною»

Швидке зростання потреб княжої держави вимагало породило необхідність у винаході інших, паралельних джерел доходів. Такими стали оброки..

Крім того у Київській Русі сплачували торгове мито

3. Княгиня Ольга та її реформи в оподаткуванні на землях Київської Русі.

Ольга розуміла, що необхідно змінити довільний та безладний спосіб збирання данини, який спричинився до смерті Ігоря. Вона впровадила перші в Київській Русі «реформи», чітко окресливши землі, з яких через певні проміжки часу мала збиратися означена кількість данини. Ольга встановила фіксований обсяг данини з кожної землі. Водночас вона стежила за тим, щоб підлеглі не позбавлялися засобів до існування й відтак могли сплачувати данину. Закріпивши за княжою казною виняткові права на багаті хутровим звіром землі, вона в такий спосіб забезпечила себе постійним прибутком.

Княгинею були запроваджені так звані становища – пункти для збирання данини, використавши для цього стародавні центри сільських общин – погости, а також уроки та устави. Уроки – перелік повинностей, яким також встановлювалися розміри та терміни сплати данини. Розмір данини визначався окремо для кожного племені і підлягав обов’язковій сплаті. Устав – це визначення, тлумачення порядку стягнення. Устави можна вважати праобразами нинішніх інструкцій щодо оподаткування. Це була перша відома історикам реформа податкової системи Київської Русі.