108. За ступенем адаптації до високих температур виділяють жаровитривалі рослини (еукаріоти) – це:

1. рослини, що пошкоджуються за температури 30⁰…40⁰ С (квіткові рослини, с.-г. рослини, водні);

2. рослини сухих місцезростань (степів, пустель, саван) переносять 0,5 год нагрівання до 50⁰…60⁰ С;

3. термодійні бактерії і деякі види синьо-зелених водоростей, які можуть жити в жарких умовах;

4. сильно пошкоджуються або гинуть за температури вище 0⁰ С (рослини дощових тропічних лісів, водорості теплих морів), (температура 2⁰…10⁰ С);

5. витримують температуру пожеж, рослини саван з грубою корою і товстошкірим насінням.

109. Гідатофіти – це:

1. рослини частково занурені у воду ;

2. водні рослини, що загалом або майже повністю занурені у воду (ряска, елодея);

3. наземні вологолюбні групи рослин (верба, калюжниця, осока);

4. рослини здатні накопичувати в тканинах велику кількість води (молочай, алое, агава, кактуси);

5. витримують температуру пожеж, рослини саван із грубою корою і тонкошкірим насінням.

110. Гігрофіти – це:

1. рослини, частково занурені у воду ;

2. водні рослини, що загалом або майже повністю занурені у воду (ряска, елодея);

3. наземні вологолюбні групи рослин, які розселяються у місцях підвищеної вологості (верба, калюжниця, осока);

4. рослини, здатні накопичувати в тканинах велику кількість води (молочай,алое, агава, кактуси);

5. витримують температуру пожеж, рослини саван із грубою корою і товстошкірим насінням.

111. Сукуленти – це:

1. рослини, здатні накопичувати в тканинах велику кількість води (молочай, алое, агава, кактуси);

2. сухі рослини (на вигляд), жорсткі кущі або трави, не містять у собі вологу, а інтенсивно її випаровують (верблюжа колючка, полин, ковила);

3. наземні вологолюбні групи рослин (верба, калюжниця, осока);

4. рослини, частково занурені у воду;

5. рослини, що витримують температуру пожеж.

112. Залежно від кількості кисню і його розподілу у стоячій воді, виділяють дистрофні водойми – це:

1. небагаті на корм ( глибоководні озера з низькою температурою, багаті на кисень, з прозорою водою);

2. багаті на корм (неглибокі водойми, висока температура, водойма зелена, невелика кількість кисню);

3. бідні на корм (велика кількість гумінових кислот, кисла реакція, коричнева вода);

4. багаті на корм, із низькою концентрацією кисню.

113. Залежно від кількості кисню і його розподілу у стоячій воді, виділяють оліготрофні водойми – це:

1. небагаті на корм ( глибоководні озера з низькою температурою, вода прозора, багата на кисень);

2. багаті на корм (неглибокі водойми, висока температура, водойма зелена, невелика кількість кисню);

3. бідні на корм (велика кількість гумінових кислот, кисла реакція, коричнева вода);

4. багаті на корм, з низькою концентрацією кисню;

5. немає правильних відповідей.

114. Об’єднання тварин одного виду по дві або більше особин, з метою виживання в певних межах – це:

1. груповий ефект;

2. масовий ефект;

3. внутрішньовидова конкуренція;

4. хижацтво;

5. паразитизм.

115. Ефект, зумовлений перенаселенням середовища організмами до максимальної чисельності виду – це:

1. груповий ефект;

2. масовий ефект;

3. внутрішньовидова конкуренція;

4. популяція;

5. мутуалізм.

116. Виділіть типи корисно нейтральних взаємодій:

1. протокооперація, мутуалізм;

2. коменсалізм, синойкія;

3. аменсалізм;

4. хижацтво, паразитизм.

117. Мутуалізм – це:

1. об’єднання організмів із певною метою виживання за даних умов, за інших умов існувати можуть окремо;

2. можливість життя кожного з видів лише в присутності іншого, вони існують в симбіозі;

3. взаємозв’язок, за якого один вид угруповання – коменсал одержує користь від співжиття з іншим видом, а останній їх немає (нахлібниство);

4. співжиття, за якого один партнер використовує організм іншого як житло;

5. живлення тварин хижаків іншими тваринами, чисельність хижаків у десятки та сотні разів менша ніж їх жертв.