Теоретичні відомості (с) Дві прості програми

#include <stdio.h>

/* Приклад 1. */

main()

{

int year, month;

year=2001;

printf(“Зараз %d рік \n”, year);

}

Коли ми введемо цю програму і запустимо на виконання, буде надруковано повідомлення “Зараз 2001 рік”.

Розглянемо цю програму.

Перший рядок

#include <stdio.h>.

Він повідомляє компілятору про необхідність підключити файл stdio.h. Цей файл містить інформацію, необхідну для правильного виконання функції бібліотеки стандартного вводу/виводу мови С. Передбачається використання деякої кількості таких файлів, які називаються заголовочними файлами (header files). У файлі stdio.h знаходиться інформація про стандартну функцію виводу printf(), яку ми використали.

Другий рядок є коментарем

Між 5-м і 6-м рядком є порожній рядок. Порожні рядки не впливають і можуть використовуватись для зручності.

Рядок main() визначає ім’я функції.

Будь-яка програма на мові С складається з однієї або декількох функцій. Виконання програми починається з виклику функції main(). Тому кожна програма повинна містити функцію main().

Рядок

int year, month;

Оголошує (declare), і повідомляє компілятору, що ця змінна ціла. Всі змінні повинні бути оголошені перед використанням. Процес оголошення змінних включає в себе визначення імені (ідентифікатора) змінних (year, month) і вказання типу змінних (int).

Рядок year=2001; є оператором присвоєння. (використовується просто знак рівності).

Всі оператори закінчуються символом “;”.

Рядок printf(“Зараз %d рік\n”, year); є викликом стандартної функції printf(), яка виводить на екран деяку інформацію. Цей рядок складається з двох частин: імені функції та її двох аргументів, розділених комою. В мові С немає вбудованих функцій вводу/виводу. Але бібліотеки С та С++ містять багато корисних та зручних функцій вводу/виводу. Функція printf(), яку ми використали, є універсальною функцією форматного виведення. Для виклику функції треба вказати ім’я функції і в дужках – необхідні фактичні аргументи. Перший аргумент тут – це рядок в лапках “Зараз %d рік\n”, яку називають керуючим рядком (control string). Він може містити будь-які символи або специфікації формату, що починаються з символа ’%’. Звичайні символи просто відображаються на екрані. Специфікація формату, яка починається символом ’%’, вказує формат, у якому буде виводитись значення змінної year, що є другим аргументом функції printf(), %d вказує, що виводиться ціле десяткове число. Символи ’\n’ вказує функції printf() про необхідність переводу рядка (new line).

Останній рядок програми } містить закриваючу фігурну дужку. Вона позначає кінець функції main().

Другий приклад, де буде реалізовано ввід даних з клавіатури. Для цього буде використовуватись бібліотечна функція scanf(), яка дозволяє вводити інформацію з клавіатури під час виконання програми.

#include <stdio.h>

/* Приклад 2.

Обчислення довжини кола. */

main()

{

int radius;

float length;

printf(“Введіть значення радіуса:\n”);

scanf(“%d”, &radius);

length=3. 1415*2*radius;

printf(“Радіус = %d\n довжина = %f\n”, radius, length);

}