Лабораторна робота №7 Складання блок-схем і програм з використанням процедур і функцій.

Мета: набуття навичок алгоритмізації і програмування задач з використанням підпрограм, навичок у виборі формальних параметрів.

При складанні програм з використанням процедур і функцій необхідно:

• скласти графічний алгоритм розв’язання задачі, передбачити введення вхідних даних, звертання до процедури чи функції, виведення вхідних даних і результатів обчислень;

• скласти окремо блок-схему алгоритму процедури чи функції і навести опис формальних параметрів;

• скласти головну програму, в якій передбачити звертання до підпрограми;

• скласти програму самої процедури чи функції;

• відлагодити програму, записати результати та скласти звіт

Теоретичні відомості.(Pascal)

1. Процедури

Використання процедур дає змогу складати структуровані програми такого вигляду:

Program <назва>;

<розділ описів і оголошень>;

<опис процедури 1>;

<опис процедури 2>;

…

Begin

<розділ операторів>;

<виклик процедури 1>;

<виклик процедури 2>;

…

End.

Якщо процедуру описують у розділі описів процедур основної програми, то її опис має такий загальний вигляд:

PROCEDURE <назва> (<список формальних параметрів>);

<розділи описів і оголошень процедури>

BEGIN

<розділ операторів процедури>

END;

До процедури слід звертатися з розділу операторів основної програми. Звертання до процедури (виклик процедури) відбувається за допомогою оператора звертання:

<назва> (<список фактичних параметрів>)

Між формальними та фактичними параметрами повинна бути відповідність за кількістю і типами.

У списку формальних параметрів зазначають імена параметрів та їхні типи. Параметрами тут є лише змінні. Слід розрізняти параметри-аргументи та параметри-результати. Перед списками параметрів-результатів різних типів зазначають службове слово VAR.

Фактичні параметри, які відповідають аргументам, можуть бути сталими, змінними, виразами, а фактичні параметри, які відповідають результатам, – тільки змінними.

Фактичні і формальні параметри взаємодіють так: значення фактичних параметрів присвоюються відповідним формальним параметрам, виконується процедура, після чого значення параметрів-результатів повертаються в основну програму і надаються відповідним змінним зі списку фактичних параметрів.

Зауваження: імена фактичних і відповідних формальних параметрів можуть бути різними; процедура може обмінюватися даними не тільки з основною програмою, але й з іншою процедурою, яка в ній описана.

2. Функції. Функція, як і процедура, може мати декілька вхідних параметрів, але, на відміну від процедури, вона дає один результат простого стандартного типу. Результат повертається в основну програму через назву функції, а не через список параметрів.

Функцію описують у розділі описів процедур і функцій так:

FUNCTION <назва> (<список формальних параметрів>): <тип функції>;

<розділ описів функції>

BEGIN

<розділ операторів функції, серед яких є такий:

Назва:=вираз>

END;

Описану функцію використовують (як стандартні математичні функції) у виразах і викликають за назвою:

<назва> (<список фактичних параметрів>)

Примітка: локальні і глобальні змінні відрізняються між собою: змінні, описані в розділі описів процедури, називають локальними, а змінні, описані в основній програмі – глобальними. Локальні змінні діють тільки в межах процедури.

Приклад. Функція, котра обчислює n!:

FUNCTION Factorial (n: integer): longint;

Var

Parametr: integer;

Dobutok: longint;

Begin

Dobutok:=1;

If n>0 then

For Parametr:=1 to n do

Dobutok:=dobutok*parametr;

Factorial:=dobutok

End;

…

Приклад виклику функції y:=sqrt(2*factorial(5*i))