Залучений капітал

Фінансову основу підприємства складає власний капітал, проте ефективна фінансова діяльність підприємства неможлива без постійного залучення позикових коштів. Вони дозволяють суттєво розширити обсяг господарської діяльності підприємства, забезпечити більш ефективне використання власного капіталу, прискорити формування різних цільових фінансових фондів та підвищити ринкову вартість підприємства. Таким чином застосування комбінованих джерел фінансування підвищує результативність діяльності підприємства.  В економічній теорії та господарській практиці під “капіталом підприємства” розуміють різноманітні його види, що характеризуються декількома десятками термінів. З метою забезпечення ефективного управління капіталом доцільно систематизувати його види за відповідними ознаками: - належність підприємству; - джерело мобілізації фінансових ресурсів; - національна належність власників капіталу; - форма власності; - організаційно-правова форма; - строковість залучення капіталу; - форми перебування в процесі кругообігу - об’єкт інвестування; - рівень ризику; - правові норми використання; - характер використання у виробничому процесі. За належністю підприємству розрізняють власний і залучений капітал. Власний капітал визначається як підсумок першого розділу пасиву балансу. Позичковий капітал підприємства – це кошти, які залучаються для фінансування господарської діяльності підприємства на принципах строковості, поверненості та платності.  До складу залученого капіталу входять: -короткострокові і довгострокові зобов’язання - кредиторська заборгованість. Різновидом залученого капіталу виступають облігаційні позики (кошти, які одержані внаслідок проведення емісії облігацій). Вони можуть переходити з групи залученого до групи власного капіталу шляхом конвертації облігацій в акції. Таким змінюється співвідношення між власними і залученими коштами. Співвідношення між власними і залученими коштами – один з важливих фінансових показників діяльності підприємств. Його вагомість в тому, що підприємство може досягти значних результатів при використанні різних складових капіталу. Застосування комбінованих джерел формування загального капіталу значно підвищує результативність діяльності підприємства.  Показник чистого капіталу є одним з найбільш поширених при аналізі діяльності підприємства. Він визначається як різниця між оборотними активами та короткостроковою заборгованістю. Використання різних джерел при формуванні капіталу підприємства пов’язано з певними витратами (виплати дивідендів акціонерам, процентів банкам тощо). Загальна сума коштів, яку підприємство повинно сплатити за використання відповідного обсягу фінансових ресурсів, розрахована у процентах до цього обсягу, і має назву “ціна капіталу”.

 

 

Со33Самостійне опрацювання на тему:

Кругообіг фондів

Кругообіг фондів соціалістичних підприємств, рух фондів у сфері виробництва і звернення, в ході якого вони проходять три стадії. Цим стадіям відповідають три функціональні форми: грошова, продуктивна і товарна. У процесі До. ф. відбувається зміна цих функціональних форм: грошова форма фондів підприємств перетворюється на продуктивну, продуктивна — в товарну, яка потім, після реалізації готової продукції, знов перетворюється на грошову, і процес кругообігу повторюється Т ¹ — Д ¹ , де Д — гроші; з . n. — заробітна плата; Т ( с. n. ) — засоби виробництва; П — виробництво; Т ¹ — готова продукція;Д ¹ — гроші, отримані після реалізації готової продукції. Оскільки при соціалізмі використовуються товарно-грошові стосунки і господарський розрахунок, формула До. ф. виражає товарну, вартісну форму продуктів соціалістичних виробничих підприємств, а також необхідність їх обміну як товарів у сфері звернення. До. ф. соціалістичних підприємств відрізняється формою і по суті від кругообігу капіталу тим, що він здійснюється планомірно, тому рух фондів не супроводиться кризами і не носить циклічного характеру.

  Перша стадія — грошова. На відміну від кругообігу капіталу, заробітна плата трудящих на цій стадії не пов'язана з процесом купівлі засобів виробництва і робочої сили. Оплата праці по кількості і якості виробляється з отримуваної підприємством частини доходів, що є новою вартістю, створеною необхідною працею. Тому оплата праці у формі заробітної плати є самостійним елементом руху фондів і виражається формулою. Для підвищення ефективності виробництва і фондовіддачі на цій стадії необхідно строго дотримуватися встановлених нормативів при покупці необхідних засобів виробництва (засобів праці і предметів праці),

 Друга стадія  — продуктивна, на якій в процесі праці відбувається зростання вартості, внаслідок чого соціалістичні підприємства що функціонують як госпрозрахункові одиниці, отримують прибуток, що забезпечує ефективність соціалістичного виробництва в цілому.

   Третя стадія — товарна, на якій відбувається реалізація вироблених продуктів як товарів. Перетворення товарів на гроші (реалізація) дозволяє соціалістичним підприємствам відшкодовувати в грошовій формі витрати виробництва, у тому числі оплачувати працю працівників і отримувати прибуток, частина якого залишається у розпорядженні підприємства, а інша поступає в дохід держави і йде на потреби суспільства (перш за все на розширене відтворення, освіту, охорону здоров'я, соціальне забезпечення, оборону і ін.). Виражається формулою Т ¹ —Д ¹ . 

 

Со34Самостійне опрацювання на тему: