116. Концепція стійкого розвитку як універсальний механізм досягнення економіко-екологічної безпеки.

Сталий розвиток – це процес гармонізації продуктивних сил, забезпечення задоволення необхідних потреб усіх членів суспільства за умов збереження і поетапного відновлення цілісності природного с-ща, створення можливостей для рівноваги між його потенціалом і проблемами людей усіх поколінь. Концепція СР виходить переважно з двох підходів: - ресурсного (граничне вилучення з біосфери продукції фотосинтезу); - біологічного (здатність біосфери розширено відтворювати продукцію фотосинтезу). Основними цілями СР є: економічне зростання – формування соціально-орієнтованої ринкової економіки, забезпечення можливостей, мотивацій та гарантій праці громадян, якості життя; охорона навколишнього с-ща – створення громадянами умов для життя в якісному природному с-щі; соц справедлив. – забезпечення гарантій рівності громадян перед законом; раціональне використання природ ресурсів – на основі дотримання національних інтересів країни і їхнього збереження для майбутній поколінь; стабілізація чисельності населення – формування держ політики; освіта – забезпечення гарантій доступності для одержання екологічної освіти громадян, збереження інтелектуального потенціалу країни; міжнар співробітництво –з метою раціонального використання екосистем, забезпечення сприятливого і безпечного майбутнього.

Реалізація цілей СР забезпечується через: структурну перебудову нар г-тва; гарантування нац безпеки держави; підвищення рівня організації процесу природокористування з урахуванням місцевих природ-клімат умов і природно-ресурсного потенціалу територій; паритетність використання природних ресурсів для нинішніх і прийдешніх поколінь; Формування еколого-економічного мислення. Ключовими принципами СР є: обережності, пр. “передбачати і запобігати”; Пр балансу між ресурсами і забрудненням; Пр збереження природного багатства на нинішньому рівні; пр “забруднювач платить” .

119. Конвенції з урегулювання проблем сфери екол.Безпеки.

Існують такі конвенції з урегулювання проблем сфери екологічної безпеки: - Конвенція про біологічне різноманіття прийнята в Ріо-де-Жанейро 5 червня 1992 року. Цілями конвенції є збереження біологічного різноманіття стійке використання його компонентів і спільне отримання вигод на справедливій і рівній основі пов’язаних з використанням генетичних ресурсів у тому числі шляхом надання необхідного доступу до генетичних ресурсів і шляхом передачі відповідних технологій і врахуванням всіх вправ на такі ресурси і технології, а також шляхом необхідного фінансування. - Хельсінська конвенція конвенція по захисту морського середовища району Балтійського моря.9 квітня 1992 року була перепідписана і вступила в силу після ратифікації 17 січня 2000 року.

– Рамсальська конвенція – конвенція являє собою перший глобальний міжнародний договір цілком присвячений одному типу екосистем, водно-болотним угіддям. Учасниками конвенції 165 країн. - Рамкова конвенція ООН про зміну клімату регулює загальні принципи дії країн з проблеми зміни клімату була прийнята на Саміті Землі в Ріо-де-Жанейро 1992 році. - Віденська конвенція про охорону озонового шару і Монреальський протокол мають на меті захист озонового шару за допомогою вилучення з виробництва деяких хімічних речовин, що руйнують озоновий шар. - Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що знаходяться під загрозою знищення. Мета конвенції полягає в тому, щоб гарантувати, щоб міжнародна торгівля декими тваринами й рослинами не створює загрози їх виживанню.